копія
06 квітня 2016 р. Справа № 804/245/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до прокуратури Дніпропетровської області про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
13.01.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до прокуратури Дніпропетровської області, в якому просить суд:
- скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області №2817к від 14.12.2015 року та поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області;
- зарахувати до стажу роботи в органах прокуратури період вимушеного прогулу, починаючи з 14.12.2015 року та по час вирішення спору;
- стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 14.12.2015 року та по час вирішення спору;
- зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі - 50 000 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що у період з грудня 2012 року він працював на посаді прокурора Новомосковської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області. Однак, у зв'язку із реорганізацією органу прокуратури його було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України та п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Своє звільнення позивач вважає незаконним та безпідставним з огляду на ст.ст.51, 60 Закону України «Про прокуратуру» та п.1 ст.40, п.1, 2 ст.42 КЗпП України. Також стверджує, що відповідачем порушено постанову Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки» та п.4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», оскільки фактично його було звільнено лише 21.12.2015 року, чим порушені права на захист в межах строків оскарження. Крім того, позивач проходив тестування на загальних умовах, чим також були порушені його права, а результати тестування склали - 77,9 балів. При попередженні позивача про звільнення від 24.09.2015 року відповідач посилався на ліквідацію прокуратури, натомість відповідно до наказу Генерального прокурора України №76-Ш від 23.09.2015 року відбулась її реорганізація. Отже, наказ прокурора Дніпропетровської області №2813к від 14.12.2015 року вважає незаконним. У зв'язку із чим, на думку ОСОБА_2, відповідач повинен поновити його на раніше займаній посаді із виплатою заробітку за час вимушеного прогулу з 14.12.2015 року та по момент вирішення спору, та відшкодувати моральну шкоду у розмірі - 50 000,00 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не зазначив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.
У судове засідання з'явились представники відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та надали суду копії додаткових документів: штатна та фактична чисельність працівників прокуратури Дніпропетровської області станом на 13.12.2015 року, 14.12.2015 року, 15.12.2015 року, повідомлення від 23.09.2015 року №116589вих15 «Про припинення діяльності міжміськрайпрокуратур шляхом реорганізації», наказ Генеральної прокуратури України №76ш від 23.09.2015 року про виключення та включення штатних розписів місцевих прокуратур Дніпропетровської області, роздруківка поштової скриньки про отримання такого, лист-повідомлення від Генеральної прокуратури України прокурору Дніпропетровської області від 09.12.2015 року №28-84вих15, рейтинговий список щодо Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, перелік вакантних посад прокуратури Дніпропетровської області станом на 15.12.2015 року.
Позовні вимоги вони не визнали у повному обсязі та стверджували, що оспорюваний наказ та дії щодо звільнення позивача були правомірними, проведеними в межах чинного на момент його звільнення законодавства України. Так, відповідачем проведено тестування, за результатами якого ОСОБА_2 зайняв 39 позицію (77,3 балів), в той час як у списку загальна сума необхідних балів - 85 (34 позиція). Отже, при проведенні тестування позивач не мав переваг для залишення його на посаді при рівних умовах кваліфікації та продуктивності праці, які не передбачені ні Законом України «Про прокуратуру», ні Порядком проведення тестування та чотирирівневого конкурсу на заняття посад в місцевих прокуратурах. При проведенні тестування всі кандидати знаходилися в рівних умовах і правах, без надання будь-яких переваг на працевлаштування на нові посади. А позивач не увійшов до рейтингового списку із необхідною кількістю набраних балів, які б дозволяли йому зайняти посаду прокурора в штатному розкладі новоутвореної Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області.
Отже, він залишився поза штатом та був звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України та п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, позивач на час звільнення не працював на посаді прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, відтак не може бути поновлений на ній. Та й після реорганізації прокуратура вважається утвореною заново, а позивача не переведено туди у встановленому законом порядку. Тому, позовні вимоги щодо поновлення на роботі та похідні від цього позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
У зв'язку із тим, що позивач у судове засідання не з'явився, на підставі ч.6 ст.128 КАС України, в ході судового засідання суд ухвалив рішення про подальший розгляд цієї адміністративної справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази в їх сукупності, беручи до уваги пояснення представників відповідача, надані ними додаткові докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні цього адміністративного позову з огляду на наступне.
Як зазначив позивач, і це підтверджується матеріалами справи, в органах прокуратури він працював з грудня 2011 року, а з грудня 2012 року - на посаді прокурора Новомосковської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області. Впродовж 4 років роботи в органах прокуратури Дніпропетровської області дисциплінарних стягнень не мав.
Наказом прокурора Дніпропетровської області від 21.05.2013 року №932к ОСОБА_2 був призначений старшим слідчим Новомосковської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області.
А 11.10.2013 року за наказом прокурора Дніпропетровської області №2722к знову був призначений прокурором Новомосковської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області.
На підставі наказу від 14.12.2015 року №2817 позивача було звільнено з посади прокурора Новомосковської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області та з органів прокуратури з 14.12.2015 року, у зв'язку із реорганізацією органу прокуратури на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».
Своє звільнення та вищевказаний наказ ОСОБА_2 вважає незаконними, безпідставними, з огляду на що оскаржує дії та наказ прокурора Дніпропетровської області №2817к від 14.12.2015 року в судовому порядку з метою поновлення його порушених прав, свобод та інтересів, відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди. З цього приводу суд зазначає наступне.
За змістом ст.222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Відповідно до положень пп. «в» п.5-1 розд. XІІІ «Перехідні положення» ЗУ «Про прокуратуру» прокурорами місцевих прокуратур призначаються особи, які на день набрання чинності Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.
Тестування забезпечує умови для об'єктивного і неупередженого з'ясування спроможності кандидатів за своїми професійними та особистими якостями виконувати службові обов'язки на посадах прокурорів місцевих прокуратур (Порядок проведення тестування для зайняття посад прокурора місцевої прокуратури затверджений наказом Генерального прокурора України №98 від 20.07.2015 року, далі - Порядок).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаних вимог, наказом Генерального прокурора України від 23.09.2015 року №76ш, у зв'язку з утворенням з 15.12.2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, виключено у штатному розписі прокуратури Дніпропетровської області ряд міських, районних, міжрайонних прокуратур та встановлено тринадцять новоутворених місцевих прокуратур, у тому числі Новомосковську місцеву прокуратуру Дніпропетровської області.
З урахуванням вищевикладеного всім працівникам міських, міжрайонних, районних прокуратур області вручено попередження. 24.09.2015 року ОСОБА_2 також було вручене попередження про майбутнє звільнення у разі не проходження або не успішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14.12.2015 року.
Як вказав відповідач, в попередженні зазначалось, що з 15.12.2015 року припиняється функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворення у системі органів прокуратури України місцевих прокуратур.
Наказом Генерального прокурора України від 23.09.2015 року №76ш з 15.12.2015 року вносяться зміни до структури та штатного розпису прокуратури Дніпропетровської області щодо ліквідації підпорядкованих їй прокуратур районного рівня та затвердження штатних розписів новоутворених місцевих прокуратур, у зв'язку з чим передбачено скорочення посади, яку займав ОСОБА_2
На виконання пп.6 п.5-1 розділу XIII «Перехідні положення» ЗУ «Про прокуратуру» кількість прокурорів та інших працівників органів прокуратури визначається, а структура Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України затверджується без погодження з Радою прокурорів України.
Згідно з наказом Генерального прокурора України №76ш від 23.09.2015 року на виконання вимог ст.ст.7, 12 та п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» на підставі ст.ст. 9, 14 та пп. 6 п.5-1 Перехідних положень вказаного Закону, у зв'язку з утворенням з 15.12.2015 року місцевих прокуратур припинено діяльність шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратурах.
У відповідності до положень ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Вищезазначеним наказом затверджено штатні розписи новоутворених місцевих прокуратур, зокрема Новомосковської місцевої прокуратури, територіальна юрисдикція якої визначена Законом України «Про прокуратуру».
Внаслідок об'єднання Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, прокуратур міста Новомосковськ, Магдалинівського, Новомосковського, Петриківського, Царичанського районів відбулось утворення Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, що свідчить про зміни в організації праці органів прокуратури Дніпропетровської області внаслідок реорганізації шляхом приєднання.
Отже, посилання позивача на те, що його звільнення було пов'язане саме з ліквідацією органу прокуратури, а не його реорганізацією є хибними та не відповідають дійсності.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.51 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Так, як вже вказувалось судом вище, наказом прокурора Дніпропетровської області за №2817к від 14.12.2015 року ОСОБА_2, юрист 2 класу, був звільнений з посади прокурора Новомосковської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області з 14.12.2015 року за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України та п.9 ч.1 ст.51 ЗУ «Про прокуратуру», у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури.
Згідно зі ст.28 ЗУ «Про прокуратуру» добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим ч.1 та ч.5 ст.27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог Закону.
Розділом XIII Порядку визначено порядок формування рейтингу та призначення кандидата на посаду прокурора місцевої прокуратури.
Керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурора конкретної місцевої прокуратури та заяви працівника прокуратури, який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількості штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.
Так, відповідно до вимог п.9.1 Порядку рейтинговий список формується робочою групою окремо для кожної місцевої прокуратури за загальним для двох тестів підсумковим балом - від більшого до меншого.
На посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами лише успішного проходження ними тестування (п.1.2 Порядку).
Пункт 3.16 визначає, що на підставі відомостей про результати тестування, робоча група регіонального центру формує рейтинговий список, форма якого наведена у додатку 2 Порядку, по кожній місцевій прокуратурі окремо.
За приписами ст.12 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що у структурі місцевої прокуратури у разі необхідності утворюються такі підрозділи, як відділи.
Наказом Генерального прокурора України № 76ш від 23.09.2015 року встановлено, що в структурі Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області утворені відділи, а саме: Магдалинівський, Петриківський, Царичанський відділи, штатна чисельність працівників Новомосковської місцевої прокуратури складає 44 одиниці, із них: керівник - 1, перший заступник керівника - 1, заступник керівника - 2, прокурор - 14, головний спеціаліст з питань захисту державних таємниць - 2, спеціаліст І категорії - 2, водій - 1, прибиральник службових приміщень - 1,5; Магдалинівський відділ - 6,5 з них начальник відділу - 1, прокурор - 4, спеціаліст І категорії - 1, прибиральник службових приміщень - 0,5; Петриківський відділ - 6,5 з них начальник відділу - 1, прокурор - 4, спеціаліст І категорії - 1, прибиральник службових приміщень - 0,5; Царичанський відділ - 6,5 з них начальник відділу - 1, прокурор - 4, спеціаліст І категорії - 1, прибиральник службових приміщень - 0,5.
Рейтинговий бал, який дозволив би претендувати на подальшу роботу у Новомосковській місцевій прокуратурі Дніпропетровської області склав 85 балів (34 позиція у рейтинговому списку).
Вивченням рейтингового списку на заняття посад у Новомосковській місцевій прокуратурі Дніпропетровської області встановлено, що ОСОБА_2 зайняв 39 позицію (77,3 балів), в той час як у рейтинговому списку загальна сума необхідних балів становить - 85 (34 позиція). Сам позивач хибно вказав цифру у 77,9 балів. При чому за поясненнями відповідача більша кількість, ніж є у штаті місцевої прокуратури 35 замість 33 склалася із-за перебування деяких працівників прокуратури у відпустці по догляду за дитиною та призначенням заступника керівника місцевої прокуратури працівника апарату прокуратури області.
Посилання ОСОБА_2 на те, що йому не запропонували посади прокурора в іншій прокуратурі також безпідставні. Оскільки, як пояснив відповідач, претендувати на посаду в іншій місцевій прокуратурі може працівник, який раніше працював в такій прокуратурі до її реформування. А питання застосування ч.2 ст.42 КЗпП України щодо наявного у ОСОБА_2 переважного права у залишенні на роботі не поставало із-за відсутності такого ж підсумкового балу у іншого кандидата відповідно до рейтингового списку.
Будь-які переваги чи обмеження у проходженні тестування певним категоріям працівників органів прокуратури України ані ЗУ «Про прокуратуру», ані Порядком проведення тестування для зайняття посад прокурора місцевої прокуратури, чи іншими законодавчими актами не передбачені.
Твердження позивача про те, що він має переваги для залишення на посаді при рівних умовах кваліфікації та продуктивності праці у даному випадку не можуть бути взяті до уваги, оскільки будь-які переваги не передбачені ні Законом, ні Порядком при проведенні тестування та чотирирівневого конкурсу на заняття посад в місцевих прокуратурах. При проведенні тестування всі кандидати знаходяться в рівних умовах і правах, без надання будь-яких переваг. Обмеження у конкурсі передбачено лише для певної категорії осіб (п.1.6 Порядку).
Суд приймає до уваги твердження відповідача про те, що переважне право на залишення на роботі, на якому наполягає ОСОБА_2, не тотожне переважному праву на працевлаштування на нові посади. А тому доводи позивача щодо неврахування переважного права на призначення його на новостворені посади у Новомосковській місцевій прокуратурі Дніпропетровської області не мають під собою жодних правових підстав.
Таким чином, позивач не увійшов до рейтингового списку з необхідною кількістю набраних балів, які дозволяли б йому зайняти посаду прокурора в штатному розкладі новоутвореної Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області. З огляду на що, останній залишився поза штатом та був звільнений на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України та п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».
Позовна вимога про поновлення ОСОБА_2 на посаді прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області не підлягає задоволенню. З цього приводу суд роз'яснює, що, як було встановлено вище, до звільнення позивач працював на посаді прокурора Новомосковської міжрайонної прокуратури, а Новомосковська місцева прокуратура є заново створеною після відповідної реорганізації Новомосковської міжрайонної прокуратури, тому поновлення його на попередній посаді фактично є неможливим. А конкурс на заміщення вакантних посад за рейтинговим списком він не пройшов.
Дана правова позиція повністю узгоджується зі змістом п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду трудових спорів», відповідно до якої працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
Крім того, ч.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року №1045-ХІV передбачає, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Тому, зазначений Закон вимагає лише попередити профспілку, а не отримати її згоду.
Прокуратурою Дніпропетровської області після отримання наказу Генерального прокурора України №76ш від 23.09.2015 року листом №11/6589вих15 від 23.09.2015 року голові Незалежної професійної спілки працівників прокуратури Дніпропетровської області було надіслано повідомлення про припинення діяльності міжміськрайпрокуратур шляхом реорганізації.
Крім того, відповідно до вимог ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст.40 і пунктами 2 і 3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
З огляду на вказані вище вимоги Закону та Порядку, доводи позивача щодо порушення його переважного права на залишення на роботі, неврахування рівня кваліфікації та порушення вимог ч.2 ст.40 КЗпП України (наявної можливості у керівника прокуратури Дніпропетровської області перевести на іншу роботу) є необґрунтованими та суперечать фактичним обставинам справи.
Тому, оспорюваний наказ прокурора Дніпропетровської області №2817к від 14.12.2015 року про звільнення ОСОБА_2 - є правомірним та скасуванню не підлягає, а у задоволенні позовної вимоги про скасування наказу прокурора Дніпропетровської області №2817к від 14.12.2015 року та поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області - необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог про зарахування до стажу роботи в органах прокуратури період вимушеного прогулу, починаючи з 14.12.2015 року та по час вирішення спору; стягнення з прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 14.12.2015 року та по час вирішення спору, то суд зазначає таке.
У відповідності до положень ч.1, ч.2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, вимушеним прогулом визначається час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати на попередній посаді за місцем роботи. А тому, враховуючи, що вище судом була встановлена правомірність наказу прокурора Дніпропетровської області №2817к від 14.12.2015 року про звільнення ОСОБА_2, то незаконного звільнення позивача не відбулось і вини органу прокуратури щодо цього, на що посилається позивач, під час судового розгляду справи також встановлено не було.
Крім того, слід зазначити, що позовна вимога про зарахування до стажу роботи в органах прокуратури період вимушеного прогулу, починаючи з 14.12.2015 року та по час вирішення спору, також задоволенню не підлягає. Адже, як вже було встановлено вище, вимушеного прогулу у зазначений час не було. При цьому, згідно Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції), час роботи в органах прокуратури, в тому числі на посадах прокурорів, зараховується до стажу державної служби.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання прокуратури Дніпропетровської області відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі - 50 000,00 грн., то суд зазначає таке.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
За змістом п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
За змістом вимог п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Водночас, окрім того, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про погіршення стану його здоров'я, не наведено мотивів визначеної у розмірі 50 000,00грн. моральної шкоди та не зазначено у чому полягає причинний зв'язок між завданою йому шкодою та діями органу прокуратури, під час судового розгляду справи не було встановлено протиправності винесення оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_2, тим більше, що позивач попереджався про своє звільнення як особисто, так і на законодавчому рівні у період реформування органів прокуратури. З огляду на що ним не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Тому, у задоволенні позовної вимоги про покладення на відповідача обов'язку з відшкодування моральної шкоди необхідно також відмовити повністю.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи, що твердження позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає за необхідне у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає, що у відповідності до положень ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі від сплати судового збору звільняються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 06 квітня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник