копія
08 квітня 2016 р. Справа №804/944/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОлійника В. М.
при секретаріПрихно К.С.
за участю:
позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, -
18.02.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області, які виразились у винесені письмового попередження про майбутнє вивільнення ОСОБА_3.
В обґрунтування свого позову ОСОБА_3 зазначила, що оскаржуване попередження про майбутнє її вивільнення було винесено відповідачем із грубим порушенням вимог Кодексу законів про працю України. Крім того, відповідач не здійснив жодних дій направлених на встановлення переважного права на залишення на роботі серед працівників відділу та дій щодо пропонування іншої роботи, не врахував її сімейний стан та наявність на вихованні двох малолітніх дітей.
Позивач та його представник у судовому засіданні пояснили обставини справи таким чином, як про це зазначено вище, підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти задоволення цього адміністративного позову, зазначивши, що дії відповідача були правомірними та останній не порушував вимоги чинного українського законодавства.
Так, за твердженнями відповідача, адміністративний позов не відповідає дійсним обставинам справи, які мали місце при винесенні попередження. Адже при винесенні оскаржуваного попередження були враховані вимоги постанови Кабінету Міністрів України та наказів Відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області, за якими посада провідного спеціаліста сектору землеустрою та ринку земель (єдина у штатному розписі посада), яку займала позивач, - скорочена. При чому, за словами відповідача, ОСОБА_3 були запропоновані наявні вакантні посади: заступника начальника відділу, головного спеціаліста з інформаційних технологій та захисту інформації та посада головного спеціаліста - юрисконсульта. Проте, вона за кваліфікаційними вимогами та освітньому рівню не відповідає зазначеним посадам. Крім того, була проведена перевірка діяльності відділу, за результатами якої щодо ОСОБА_3 виявлено ряд порушень вимог чинного законодавства при виконанні нею своїх посадових обов'язків. Відповідач посилається і на те, що під час робочого часу позивач неодноразово зверталась із надуманими заявами про тимчасове відлучення та щодо її поведінки, виконання нею своїх службових обов'язків неодноразово надходили скарги. Невиконання нею вказівки про надання аналізу виконаної роботи в період 2015 року унеможливлює визначення її продуктивності як спеціаліста.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову у повному обсязі, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2016 року провідному спеціалісту сектору землеустрою та ринку земель Відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області ОСОБА_3 було винесено письмове попередження про майбутнє вивільнення, за яким передбачається, що у разі скорочення штату або чисельності, її буде звільнено із займаної посади згідно із п.1 ст.40 КЗпП України, зі строком дії попередження - 2 місяці. Тобто, як зазначено у попередженні про майбутнє вивільнення, підставою для цього може стати скорочення штату або численності працівників.
Не погодившись із такими діями відповідача, ОСОБА_3 звернулась до суду за захистом її порушених прав, свобод та інтересів, з чого правомірність/протиправність дій виставлення позивачу такого попередження становить предмет судового розгляду.
Так, ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та відповідно до пунктів 9 і 9-1 ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України було утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру та реорганізовано Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення; установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються, права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері; центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру; установлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до їх передачі територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.
У відповідності до п.1, п.3, п.9 Положення №14, управління (Відділ) Держгеокадастру у місті (далі - Управління (Відділ)) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Управління (Відділ) підпорядковане Держгеокадастру та відповідно Головному управлінню Держгеокадастру в області.
Завданням Управління (Відділу) є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Як зазначив відповідач, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 року №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», Наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.12.2015 року№277-к «Про затвердження граничної чисельності Головного управління та територіальних органів Держгеокадастру у Дніпропетровській області», та прийнятих відповідно до них наказу Відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області від 17.12.2015 року №03-к «Про затвердження граничної чисельності Відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області», наказу Відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області від 22.01.2016 року №5-к «Про введення в дію структури Відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області», наказу Відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області від 22.01.2016 року №4-к «Про введення в дію штатного розпису Відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області» посада провідного спеціаліста сектору землеустрою та ринку земель (єдина у штатному розписі посада), яку на час попередження займала позивач, була скорочена.
На підтвердження цього представник відділу надав суду відповідні копії наказів та штатний розпис на 2016 рік, структуру Відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області.
Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_6 повідомила, що вона працює головним спеціалістом з питань кадрової роботи та державної служби відділу з 17.09.2015 року. Згідно затвердженої структури відділу на 2016 рік у відділі рахується 12 працівників, а три посади підлягають скороченню, в тому числі і посада, яку займала позивач. У зв'язку з цим усіх працівників відділу повідомили про скорочення. Позивачу не могли запропонувати іншу посаду, так як її посада підпадала під скорочення.
Приймаючи рішення по справі, суд враховує, що відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України №322-VIII від 10.12.1971 р. (далі - КЗпП України) останній регулює трудові відносини всіх працівників.
Так, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 ст.40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами 1 та 3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України не є обов'язком роботодавця.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Згідно ст.42 КЗпП України передбачені підстави для надання переважного право на залишення на роботі при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
Так, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема сімейним - при наявності двох і більше утриманців.
Під час судового розгляду справи було встановлено, що в порушення вищевикладених положень КЗпП України, відповідач одночасно з попередженням про майбутнє звільнення, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, не запропонував ОСОБА_3 іншу роботу у відділі, тобто іншу вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Цим Відділ Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області не виконав покладений на нього законом обов'язок.
Хоча в подальшому в період судового розгляду справи відповідач і надав суду лист (без вихідних дати та номеру), за яким для ОСОБА_3 наведено перелік вакантних посад у відділі, а саме: заступник начальника відділу, головний спеціаліст - юрисконсульт, головний спеціаліст з інформаційних технологій та захисту інформації, проте ознайомилася з ним позивач лише 23.03.2016 року, в той час як з оспорюваним попередженням про вивільнення позивач ознайомилась 01.02.2016 року. Тоді ж вона вказала і про свою незгоду з ним на підставі ст.42 КЗпП України, про що свідчить відповідна відмітка. Крім того, відсутні докази того, що відповідач одночасно із попередженням про майбутнє вивільнення надав ОСОБА_3 перелік вакантних посад у відділі та отримав відмову. Тому, протиправними є дії відділу щодо винесення письмового попередження 01 лютого 2016 року про майбутнє вивільнення без зазначення вакантних посад у відділі.
Також при винесенні оскаржуваного попередження відповідачем не були враховані вимоги КЗпП України щодо надання переважного права тим працівникам, які мають на утриманні двох і більше дітей. Так, згідно копій свідоцтва про народження, наявних в матеріалах справи, ОСОБА_3 має на утриманні двох малолітніх дітей віком до 14 років (ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2).
З цього приводу постанова Пленуму Верховного Суду №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у ч.1 та ч.4 зауважує, що суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва та праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
При цьому, власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, відповідач не довів суду правомірності своєї позиції щодо розглядуваних позовних вимог, правомірності виставлення позивачу попередження про майбутнє вивільнення. Крім того, його посилання на результати проведеної перевірки роботи ОСОБА_3 та інших дій останньої, що впливає на виконання покладених на неї службових обов'язків або не надання нею звіту про аналіз виконаної роботи в період 2015 року, жодним чином не повинно впливати на здійснення дій щодо розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору на підставі скорочення штату або чисельності працівників. Адже для цього є інші заходи неупередженого впливу, притягнення до відповідальності та накладення стягнень, передбачені положеннями чинного законодавства, у разі дійсної наявності вини та доведеності таких дій з боку працівника. Також відповідач не врахував положень п.1 ч.1 ст.42 КЗпП України, за якими при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації та при наявності двох і більше утриманців позивач має переважне право на залишення на роботі.
Таким чином, суд приходить до висновку щодо протиправності дій Відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області, які виразились у винесенні письмового попередження 01 лютого 2016 року про майбутнє вивільнення ОСОБА_3 без зазначення вакантних посад у відділі та необхідності задоволення цього адміністративного позову у повному обсязі.
Що стосується вирішення питання про судовий збір, то суд зазначає, що на підставі ст.ст.87, 94 КАС України, положень Закону України «Про судовий збір», сплачена ОСОБА_3 сума судового збору у розмірі - 551,21грн. (квитанція від 12.02.2016 року №0.0.503660762.1) підлягає поверненню позивачу у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області, які виразились у винесенні письмового попередження 01 лютого 2016 року про майбутнє вивільнення ОСОБА_3 без зазначення вакантних посад у відділі.
Присудити на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 551,20грн. за рахунок бюджетних асигнувань відділу Держгеокадастру у Томаківському районі Дніпропетровської області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови складений 13 квітня 2016 року.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 13 квітня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник