"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/49808/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Головчук С.В.,
Черпака Ю.К.,
секретар Музичка Н.В.,
за участю позивачки, представників Міністерства оброни України - Задачиної Н.П., Цицюри В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 10 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 до управління державної міграційної служби України в Київській області про зобов'язання вчинити дії, -
У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом у якому просила зобов'язати управління державної міграційної служби України в Київській області зареєструвати її та її доньку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2015 року скасовано та постановлено нову, якою позов задоволено. Зобов'язано управління державної міграційної служби України в Київській області зареєструвати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.
Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанцій Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зобов'язати відповідача скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що у травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до управління державної міграційної служби України в Київській області із заявою про реєстрацію місця проживання її та малолітньої доньки за адресою: АДРЕСА_1. До заяви нею додано паспорт, свідоцтво про народження дитини, талон зняття з реєстрації, квитанцію про сплату державного мита, акт обстеження житлових умов, витяг з наказу начальника Васильківського гарнізону Міністерства оборони України №126 від 10 грудня 2009 року, ухвалу суду від 26 грудня 2014 року №22ц-780/5957/14. Листом №3/20-П/321 від 28 травня 2015 року відповідач повідомив ОСОБА_4 про розгляд її заяви та зазначив перелік документів, які необхідно надати для реєстрації місця проживання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зробив висновок про обґрунтованість відмови відповідача у реєстрації місця проживання ОСОБА_4 та її малолітньої дитини, оскільки правових підстав для проживання позивачки і її дочки за вказаною адресою на час розгляду справи не було.
Скасовуючи судове рішення першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції вказав, що надане позивачкою судове рішення підтверджує право на проживання її та її доньки за адресою: АДРЕСА_1, а тому відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_4 у задоволенні заяви.
Однак зазначені висновки судами зроблено передчасно виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, адміністративне судочинство захищає інтереси фізичних осіб у разі допущення порушень з боку суб'єкта владних повноважень у вигляді рішення, дії чи бездіяльності.
Як видно зі змісту позовних вимог позивачка просить зобов'язати відповідача вчинити певні дії щодо реєстрації її та її малолітньої дитини, натомість не вказує яким рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, надавши суду лист відповідача №3/20-П/321 від 28 травня 2015 року.
Зі змісту даного листа видно, що управлінням державної міграційної служби України в Київській області розглянуто заяву позивачки та роз'яснено які необхідні документи для реєстрації місця проживання особи. Крім того, в даному листі зазначено, що реєстрація буде здійснена в день подачі зазначених документів.
Суди даючи оцінку обставинам справи не звернули увагу на вказану обставину та не з'ясували: у чому саме полягало порушення порав позивачки суб'єктом владних повноважень, оскільки зміст зазначеного листа відповідача не містить прямої відмови провести реєстрацію. .
Крім того, суди залишити без уваги той факт, що квартира у якій позивачка просила її зареєструвати знаходиться у власності Міністерства оборони України, а тому питання щодо наявності чи відсутності підстав для реєстрації останньої впливає на права та інтереси Міністерства оборони України. Тому суду при новому розгляді справи слід вирішити питання щодо залучення Міністерство оборони України до участі у справі в якості третьої особи.
Допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.
Крім того, у своїй постанові суд першої інстанції послався на постанову Васильківського міськрайонного суду від 10 вересня 2013 року, якою позивачці та її дочці відмовлено у здійсненні реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
При новому розгляді необхідно витребувати та дослідити матеріали зазначеної справи з метою перевірки питання: чи не заявлено у даній справі спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у даній справі.
Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 10 вересня 2105 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 до управління державної міграційної служби України в Київській області про зобов'язання вчинити дії направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.В. Ліпський
Судді: С.В. Головчук
Ю.К. Черпак