13 квітня 2016 року м. Київ К/9991/24010/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Ємельянової В.І.,
Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,
У березні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом у якому зазначав, що відповідач в порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» сплатив щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2010 роки в розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законом України про Державний бюджет на відповідні роки, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку просив стягнути.
Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2011 року позов задоволено: визнано дії щодо недонарахування та недоплати суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009, 2010 роки на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними; зобов'язано здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009, 2010 роки на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з п'яти мінімальних заробітних плат на день здійснення виплати з урахуванням виплаченого.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції змінено: абзаци другий та третій резолютивної частини викладено у наступній редакції: визнано дії щодо нарахування суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними; зобов'язано здійснити перерахунок та виплату суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже сплачених сум. У решті судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії і на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яку впродовж 2007-2010 років сплачено в розмірі по 100 грн. щорічно.
Вирішуючи спір районний суд виходив з того, що дії відповідача суперечать вимогам статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та є протиправними.
Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами за 2007-2009 роки та не просив його поновити; вимоги про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік є обґрунтованими.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачені компенсації (грошова допомога на оздоровлення) за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 грн.
Проте такий розмір допомоги не відповідав встановленому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміру щорічної допомоги.
Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Проте, Кабінетом Міністрів України у 2010 році таке право використано не було, а тому вказана норма не підлягала застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли правильного висновку про те, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення у 2010 році застосуванню підлягає стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, а виплачений розмір зазначеної допомоги за 2010 рік не відповідає вимогам закону.
За таких підстав висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій відповідача по виплаті щорічної допомоги у 2010 році є обґрунтованим.
Також правомірним є висновок апеляційного суду про пропуск строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, з вимогами про перерахунок щорічної допомоги за 2007-2009 роки.
Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області залишити без задоволення, а по-станову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді: