19 квітня 2016 року м. Київ К/800/14662/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 р.
у справі № 815/6275/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернешнл»
до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернешнл» (далі - позивач, ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.08.2013 року №0001082201, №0001092201, №0001102201.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Суворовському районі м. Одеси проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» з питань взаємовідносин із контрагентами: ТОВ «Укрвторметагро» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року; ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, у зв'язку із отриманням податкової інформації, яка не підтверджує дані обліку ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Укрвторметагро» та за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс», за результатами якої складено акт первеірки № 314/15-54-22-01/20005502 від 12.08.2013 р.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п.5.2.1 п.5.2., абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1522192 грн.; п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.5, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1084302 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2012 року, у сумі 254375 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: №0001082201 від 22.08.2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1522192 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 761096 грн.; №0001092201 від 22.08.2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податок на додану вартість у сумі 1084302 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 236770 грн.; №0001102201 від 22.08.2013 року, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 254375 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.
Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2009 р. між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» (Замовник) та ТОВ «Укрвторметагро» (Агент) укладено агентський договір №09/2009. Згідно пункту 1 замовник доручає, а агент приймає на себе зобов'язання щодо надання замовнику допомоги у пошуку продавців залізорудного концентрату на експорт з урахуванням вищезазначеного вантажу; здійснити дослідження ринку та встановити потенційних продавців залізорудного концентрату; надати замовнику інші інформаційні та консультативні послуги, пов'язані з даними договором.
04.04.2012 р. між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» (Покупець) та ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» був укладений контракт поставки товару на умовах СРТ №ВП040412/2. Відповідно до п.1 постачальник зобов'язується передати у власність покупця макуху соняшникову (товар) врожаю 2011 року, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар відповідно до умов контракту.
06.04.2012 року між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» (Покупець) та ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» був укладений контракт поставки товару на умовах СРТ №001Вз12. Відповідно до п.1 постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану наливом (товар) врожаю 2011 року, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар відповідно до умов контракту.
Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними доручення, а також контрактами щодо експорту товарів.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.
2.Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Т.М. Шипуліна