"30" березня 2016 р. м. Київ К/9991/12171/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Ємельянової В.І.,
Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року в справі за позовом управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладення штрафу,
У квітні 2011 року управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 28 березня 2011 року незаконно накладено штраф у розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду, яку просив скасувати.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року, відмовлено у задоволенні позову.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, позивач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Такими органами державної виконавчої служби відповідно до статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.
Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.
Позивач звернувся з позовною вимогою до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, у виконанні якого перебував виконавчий лист №2а-627/08, тобто до неналежного відповідача.
Суд першої інстанції, відповідно до вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, протокольною ухвалою від 19 квітня 2011 року здійснив заміну неналежного відповідача - підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області на належного - Головне управління юстиції у Чернігівській області.
Проте, вирішуючи питання про заміну первинного відповідача на належного, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Головне управління юстиції у Чернігівській області також не входить до визначеного Законом України «Про державну виконавчу службу» переліку органів державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі як відповідача у справах, що розглядаються відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційний суд, залишаючи без змін судове рішення, дану правову помилку не виправив.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Сторонами у виконавчому провадженні відповідно до статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, а боржником - фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Позивач як сторона виконавчого провадження (боржник) просив скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу за невиконання постанови Деснянського районного суду міста Чернігова. Проте суди попередніх інстанцій не звернули увагу на вимоги статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» та не вирішили питання підсудності даної позовної заяви окружному адміністративному суду.
Допущені судами порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є під-ставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді: