18 квітня 2016 року м. Київ К/800/6420/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Рецебуринський Ю.Й. перевіривши касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2016 року касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби, в порядку, передбаченому частиною третьою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, було залишено без руху та надано тридцятиденний термін для усунення виявлених в ній недоліків.
Волинська митниця Державної фіскальної служби надіслала копію ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року та клопотання про відстрочення сплати судового збору, у якому скаржник посилається на те, що кошти на сплату такого збору бюджетом митниці на 2016 рік передбачені не були.
Вказане клопотання скаржника є необґрунтованим, враховуючи наступне.
Частиною першою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від такої сплати.
Наведені в клопотанні відповідача доводи не свідчать про такий майновий стан Волинської митниці Державної фіскальної служби, за якого вона позбавлена можливості сплатити судовий збір і не є підставою для відстрочення його сплати.
За правилами частин першої та третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення її без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Таким чином, зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2016 року недоліки заявником не усунуті, касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 108, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання Волинської митниці Державної фіскальної служби про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Повернути касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого
адміністративного Ю.Й. Рецебуринський
суду України