19 квітня 2016 року Справа № 876/468/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області скасування рішення,-
02 жовтня 2015 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області, в якому, з врахуванням заяви від 01.12.2015 року, просив скасувати рішення відповідача від 16.09.2015 року № 000007/19-06-22/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій та скасувати акт перевірки від 09.09.2015 року магазину по вул. Привокзальній 1, у м. Ланівці.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 23 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова є необґрунтованою та безпідставною.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що перевіряючі особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 07.09.2015 року в одні ті самі години проводили перевірку магазину позивача, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та магазину приватного підприємця ОСОБА_5, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2.
Зазначає, що вказані посадові особи контролюючого органу в судовому засіданні суду першої інстанції давали суперечливі покази, що свідчить про неправдивість їх свідчень.
Апелянт стверджує, що суд дійшов невірного висновку про те, що сфальсифікований акт перевірки від 09.09.2015 року не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору.
Окрім того, вказує про те, що суд безпідставно не взяв до уваги свідчення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та не викликав у судове засідання свідків по справі.
З огляду на викладене, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до Наказу № 429 від 04.09.2015р. «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1М.», працівниками Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_1, Тернопільська область, в якому позивач здійснює свою підприємницьку діяльність, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 10.09.2015 року №0124/19/19/22/НОМЕР_1 про те, що у торговому приміщенні магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Тернопільська область, в якому здійснював підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1, встановлено факт реалізації позивачем однієї пляшки пива «Львівське «Світле», місткістю 1,25 л., по ціні 18,0 грн. Від отримання та підпису акту перевірки позивач відмовився.
За даним фактом, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» начальником Збаразької ОДПІ 16.09.2015 року прийнято рішення № 000007/19-06-22/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_1 у розмірі 17000 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт продажу позивачем алкогольного напою без відповідної ліцензії, що є порушенням ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 19.12.1995 року № 485/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Згідно з приписами абз. 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Факт продажу 07.09.2015 року у магазині позивача алкогольного напою (пива) за відсутності відповідної ліцензії підтверджується актом перевірки щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв від 09.09.2015 року,
При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо фальсифікації акту перевірки, а саме, проведення перевірки в один і той самий час двох магазинів, оскільки матеріалами справи підтверджується, що перевірку господарської одиниці за адресою вул. Привокзальна, 7, м. Ланівці розпочато о 11 год 50 хв, а перевірку господарської одиниці за адресою АДРЕСА_1 (апелянта) розпочато о 12 год 40 хв. (а.с. 20, 59).
Колегія суддів також звертає увагу на суперечливість тверджень позивача. Так, в позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що не продавав алкогольні напої перевіряючому ОСОБА_3 та не дозволяв нікому здійснювати продаж товарів у своєму магазині. Зазначив про недостовірність тверджень відповідача про те, що продаж пива у магазині здійснила невідома жінка. В той же час, своїх доповненнях до апеляційної скарги від 01.04.2016 року, ОСОБА_1 зазначає, що продаж товарів 07.09.2015 року у його магазині здійснювала продавець ОСОБА_13
Апеляційний суд також критично оцінює твердження апелянта щодо неврахування судом першої інстанції показань свідків з огляду на наступне.
В матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_16 з ідентичним змістом в яких описують події та діалог, що відбувався у приміщенні магазину за адресою АДРЕСА_1 під час проведення посадовими особами контролюючого органу перевірки.
Разом з тим, жоден із вказаних осіб не був присутній у магазині під час описуваних подій, а відтак, вони не можуть бути використані як докази неправомірності дій відповідача.
Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 КАС.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо правомірності застосування до позивача фінансових санкцій за порушення вимог абз. 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки відповідач діяв у відповідності до вимог законодавства.
Апеляційна скарга не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, оскільки факт порушення позивачем Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» доведений належними та допустимими доказами.
Таким чином, доводи апеляційної скарги суд визнає безпідставними, позаяк вони не містять жодного доказу на спростування висновків суду першої інстанції.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 41, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 819/3221/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
М.А. Пліш
Ухвала в повному обсязі складена 22 квітня 2016 року.