20 квітня 2016 року Справа № 876/803/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Кіри Н.В.,
представника відповідача Кемінь С.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
ФОП ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ФОП ОСОБА_2 оскаржив її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову, оскільки оскаржувані податкові повідомлення рішення були прийняті з порушенням вимог ст. 86 Податкового кодексу України та при визначенні грошових зобов'язань Відповідачем порушено строки передбачені ст. 102 Податкового кодексу України. Також позивач зазначає, що висновки податкового органу, щодо допущеного позивачем порушення Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. №727/98 щодо перевищення граничного обсягу виручки є хибним, оскільки перевіряючі неправомірно включили до обсягу виручки від реалізації продукції, суми сплачених ним за комітента податків в момент митного оформлення та основна сума коштів являється коштами комітента.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений і оскільки його явка в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою, судовий розгляд справи проведено у його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового законодавства за період з 01.03.2008р. по 01.03.2011року, що підтверджується актом перевірки від 04.10.2011р. №1367/17-03/НОМЕР_1 проведена на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України відповідно до постанови слідчого з особливо важливих справ СВПМ ДПА у Житомирській області старшого лейтенанта податкової міліції Згурської О.Л., від 19 серпня 2011 року.
На підставі вищевказаної перевірки (від 04.10.2011р. №1367/17-03/НОМЕР_1) Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів 18 лютого 2014 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000251703, яким на підставі встановленого порушення, зокрема, пп.7.3.1, 7.3 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 151 803 грн. 75 коп. та податкове повідомлення-рішення № 0000351703, яким на підставі встановленого порушення, зокрема, ст.13 розділу 4 Декрету КМУ №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 623780,29 грн.
В подальшому, позивачем по даній справі, були оскаржені вищевказані податкові повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області. В ході розгляду скарги була призначена позапланова документальна невиїзна перевірка, про що відповідачем було складено акт № 1239/1703/НОМЕР_1 від 29.04.2014 року. Скарга була частково задоволена, податкове повідомлення - рішення № 0000251703 від 18.02.2014 року було частково скасоване. За результатами розгляду скарги було прийнято рішення згідно якого були винесені нові податкові повідомлення-рішення, а саме за № 0007401703 від 07.05.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1626345,00 грн. та №0007421703 від 07.05.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи з фізичних на суму 148033,17 грн.
Судом першої інстанції вірно зазначено в оскаржуваній постанові, що ФОП ОСОБА_2 у 2010 році був платником єдиного податку та здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Як вбачається з актів перевірок, 04.01.2010р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ „Фортексбуд" було укладено договір комісії на поставку імпортного товару від 04.01.2010р. №К-1S. Відповідно до вказаного договору комісіонер зобов'язується за дорученням комітента укласти в інтересах та за кошти останнього контракт на поставку імпортного товару, самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, укласти з продавцем контракт відповідно до вказівок комітента, прийняти від продавця товар, забезпечити його декларування (розмитнити товар) та передати його комітенту, надавати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) комітенту і передати останньому всі права на товар та документи, включаючи митні, які випивають з договору; кошти, необхідні для виконання комісіонером сплати всіх митних зборів обов'язкових платежів, перераховуються комітентом комісіонеру безпосередньо на розрахунковий рахунок комісіонера.
Відповідно до контракту від 22.03.2010р. №04/GR/2010 укладеного між фірмою "Senatex LLC" США (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (комісіонер): комісіонер купляє товар в інтересах і за рахунок ТОВ „Фортексбуд" по договору комісії № К-1S від 04.01.2010р. у відповідності з рахунками-інвойсами, які поставляються на кожну партію товару, оплата за поставлений товар проводиться Покупцем - комітентом протягом 90 календарних днів.
Перевіркою (акт перевірки від 29.04.2014р. №1239/17-03/НОМЕР_1) на підставі інформаційних баз та наданих Чопською митницею вантажно-митних декларацій встановлено, що за 1 квартал 2010 року на виконання вищевказаних договорів ФОП ОСОБА_2 здійснив імпорт товару загальною вартістю 2158706,40грн. (фактурна вартість).
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копію Договору комісії на поставку імпортного товару за № К-1S від 04.01.2010 р., Додаток № 1 від 04.01.2010 р, актів виконаних робіт за період з лютий-липень 2010 року, що складались з контрагентом ТОВ „Фортексбуд".
Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи та докази, не підтверджують наявність між позивачем та ТОВ „Фортексбуд" договірних правовідносин як між комісіонером та комітентом. Так, позивачем не наданого жодного доказу на підтвердження фактичних відносин між ним та ТОВ „Фортексбуд" по договору комісії. А саме не надано доказів, які б підтверджували передачу товариству "Фортексбуд" товарно-матеріальних цінностей, які ввезені ФОП ОСОБА_2 на територію України на підставі вищевказаних вантажно-митних декларацій, а також відсутні документи, які б підтверджували сплату ТОВ "Фортексбуд" коштів на Чопську митницю за розмитнення вказаних товарно-матеріальних цінностей; підтверджували рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника та/або до покупця, не надано документів, які б підтверджували фактичне прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ.
Вірними є висновки суду першої інстанції, що перевірками встановлено, що у ФОП ОСОБА_2 залишки товарно-матеріальних цінностей відсутні, заборгованості по розрахунках з контрагентами станом на 01.09.2011р. не має.
На підставі представленої для перевірки банківської виписки про рух коштів по рахунку ФОП ОСОБА_2 (відкритому у філії АТ "Укрексімбанк", який вказаний в трьохсторонньому контракті) встановлено, що ТОВ "Фортексбуд" не перераховувало ФОП ОСОБА_2 кошти за послуги по розмитненню ФОП ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження позивача про те, що вказані господарські операції вчинювались ним в межах договору комісії, за рахунок та за дорученням комітента, а основна сума коштів являється коштами комітента направленими для сплати через позивача податків та зборів не підтверджується належними та допустимими доказами. При цьому, позивачем не наведено та не долучено до матеріалів справи відповідні договорів доручення, не доведено отримання коштів на підставі бухгалтерських документів, наявності звітів про використання коштів, та перерахування коштів з банківського рахунку довірителя.
Указом Президента України „ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва " від 03.07.1998 р. №727/98 (далі Указ) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва. Пунктом першим статті 1 Указу передбачається надання фізичним особам права перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000 грн.
У пункті четвертому статті 1 цього Указу встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до статті 5 Указу № 727/98 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Колегія суддів зазначає, що наявність хоча б однієї з таких підстав, як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців-платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах.
Недотримання строків такої перереєстрації тягне встановлену законом відповідальність.
ФОП, що перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, отримавши в ході реалізації товару на виконання договорів комісії на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений вищезгаданим Указом розмір виручки, а саме 500 000 грн., повинен перейти на загальну систему оподаткування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивач протягом першого кварталу 2010 року здійснив імпорт товарно-матеріальних цінностей за загальну суму 2158706,40 грн., відповідних документів щодо передачі вказаних товарно-матеріальних цінностей ТОВ „Фортексбуд" суду не надав, на момент перевірки від 04.10.2011 р. залишки товарно-матеріальних цінностей відсутні, Відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем у першому кварталі 2010 року граничного обсягу виручки встановленого ст. 1 Указу та встановлено, обсяг виручки ФОП ОСОБА_2 в І кварталі 2010 року склав 2225193,40 грн.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що за таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування. Отже, порядок оподаткування доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, які перебували на спрощеній системі оподаткування, в разі порушення норм Указу №727, відповідно до п. 22.10 ст.22 Закону № 889 регулювався розділом IV Декрету № 13-92, який застосовувався з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 Закону № 889.
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України".
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без рахування податку на додану вартість).
Згідно пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач в даній справі в березні 2010 року досягнув обсягу оподатковуваних операцій з поставки товарів в розмірі 300000 гривень та в порушення пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" не зареєструвався платником податку на додану вартість з 01 квітня 2010 року. Тому відповідачем правомірно визначено позивачку 771813,46 грн. податку на доходи фізичних осіб по операціях протягом 1 кварталу та 2 кварталу 2010 рік та 1301076 грн. податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2010 р.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, про що свідчить постанова від 19 січня 2010 року, постанова від 18.11.2014 року (справа №21-501а14).
Щодо посилань позивача на порушення норм ст. 86 ПК України при прийнятті оскаржуваних рішень, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідно до п. 86.9. ПК України (в редакції Закону вiд 20.11.2012 року № 5503-VI, який набрав чинності з 04.01.2013 р., тобто до дати прийняття оскаржуваних рішень), у разi якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1статтi 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осiб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повiдомлення-рiшення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом вiдповiдного судового рiшення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.
Тобто, у зв'язку iз внесеними до п. 86.9. ПК України змiнами, якi набрали чинностi з 04.01.2013 р., у разi проведення перевiрки платника податкiв на пiдставi п/п. 78.1.11. ПК України, податкове повiдомлення-рiшення не приймається до набрання законної сили вiдповiдним судовим рiшенням лише у випадку, якщо вiдносно посадових осiб цього ж платника податкiв, який перевiряється, в рамках кримiнального провадження розслiдується кримiнальне правопорушення, предметом якого є податки та/або збори.
Вiдносно iнших осiб (платникiв податкiв), перевiрка яких проведена на пiдставi п/п. 78.1.11. ПК України, ДПІ не обмежена у правi прийняття податкових повiдомлень-рiшень, у т.ч., в даному випадку - вiдносно позивача, оскiльки пiд час розгляду справи не встановлено обставин розслідування в рамках кримінального провадження стосовно посадових осiб позивача, предметом якого б були податки/збори.
Колегією суддів встановлено, що СУ ФР ГУ Міндоходів у Закарпатській області (листом від 07.03.2014р. №871/7/07-16-09-09) повідомило, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінальних правопорушень ФОП ОСОБА_2 не вносились та до провадження не приймались.
Відповідно до п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплата грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник датків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому рядку.
Відповідно до пп. 102.2.1 п. 102.2 ст.102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі № 807/85/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула
Повний текст ухвали виготовлений 20 квітня 2016 року.