ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 квітня 2016 року № 826/20862/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Аблова Є.В., судді Погрібніченка І.М., судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати незаконною (протиправною) відмову Міністерства оборони України виконати вимогу запиту ОСОБА_1 про надання публічної інформації щодо обставин діяльності Військової служби правопорядку Збройних Сил України;
- зобов'язати надати запитувану інформацію, а саме: копії наказу Міністерства оборони України від 08.09.2014 №627; директиви Генерального штабу Збройних Сил України від 08.09.2014 №306/ОВ/463/дск, наказу начальника військової служби правопорядку Збройних Сил України - начальника Головного управління військової служби правопорядку Збройних Сил України від 09.09.2014, Тимчасового положення про підрозділи спеціального призначення військової служби правопорядку у Збройних Силах України, положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 01.11.1999 №330, відомості про структуру органів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (загальну чисельність, регіональний поділ, визначені (виокремлені) підрозділи тощо) та надати відомості про ефективність діяльності згаданих підрозділів (статистичні та звітні відомості про їх діяльність), зокрема, щодо кількості направлення до органів досудового розслідування матеріалів (повідомлень) про кримінальні правопорушення (з вказівкою кількості внесених відомостей до ЄРДР), щодо кількості затриманих в адміністративному порядку військовослужбовців та цивільних осіб, про кількість складених протоколів про адміністративні правопорушення (зокрема за ст. 178, 130, 126, 173, 174 КУпАП), та обставини і зміст прийнятих по ним рішень (кількість осіб, притягнутих до відповідальності і якій саме) та кількість виявлених порушень, кількості супроводжень колон військових транспортних засобів, про кількість виявлених порушень законодавства та кількість направлених актів реагувань, кількість розглянутих та вирішених (розв'язаних) скарг (звернень) громадян та військовослужбовців.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Міністерство оборони України фактично відмовило йому в наданні запитуваної ним публічної інформації, оскільки листом від 20.08.2015 Головним управлінням військової служби правопорядку Збройних Сил України була надана формальна відповідь на запит.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.
В судове засідання, призначене на 31.03.2016 р., позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Разом з цим, в матеріалах справи міститься клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі в разі його не явки.
Враховуючи вказані обставини, судом відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх сторін у судовому засіданні, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернувся із запитом на отримання публічної інформації до Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, в якому просив надати (надіслати) копії наказу Міністерства оборони України від 08.09.2014 №627; директиви Генерального штабу Збройних Сил України від 08.09.2014 №306/ОВ/463/дск, наказу начальника військової служби правопорядку Збройних Сил України - начальника Головного управління військової служби правопорядку Збройних Сил України від 09.09.2014, Тимчасового положення про підрозділи спеціального призначення військової служби правопорядку у Збройних Силах України, положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 01.11.1999 №330 тощо.
Окремо заявник просив вказати відомості про структуру органів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (загальну чисельність, регіональний поділ, визначені (виокремлені) підрозділи тощо) та надати відомості про ефективність діяльності згаданих підрозділів (статистичні та звітні відомості про їх діяльність), зокрема, щодо кількості направлення до органів досудового розслідування матеріалів (повідомлень) про кримінальні правопорушення (з вказівкою кількості внесених відомостей до ЄРДР), щодо кількості затриманих в адміністративному порядку військовослужбовців та цивільних осіб, про кількість складених протоколів про адміністративні правопорушення (зокрема за ст. 178, 130, 126, 173, 174 КУпАП), та обставини і зміст прийнятих по ним рішень (кількість осіб, притягнутих до відповідальності і якій саме) та кількість виявлених порушень, кількості супроводжень колон військових транспортних засобів, про кількість виявлених порушень законодавства та кількість направлених актів реагувань, кількість розглянутих та вирішених (розв'язаних) скарг (звернень) громадян та військовослужбовців.
Листом вих. №306/ІАВ/8218 від 20.08.2015 Головним управлінням Військової служби правопорядку Збройних Сил України за дорученням Міністра оборони України надано відповідь на заяву ОСОБА_1 .
Зокрема, заявнику роз'яснено на підставі чого створена Військова служба правопорядку у Збройних Силах України, якими нормативно - правовими актами остання керується у своїй діяльності та які завдання виконує військова комендатура.
Разом з цим, до відмова позивача доведено, що копії запитуваних документів останній може отримати у встановленому законом порядку в Адміністративному департаменті Міністерства оборони України та Адміністративному управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. Водночас, інша інформація на підставі ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надана не була.
ОСОБА_1 вважає вказаний лист фактичною відмовою в наданні запитуваної інформації, з огляду на що звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
В силу приписів ч. 1 ст. 2 Закону №2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 1 Закону №2939-VI).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI).
Водночас, інформацією з обмеженим доступом є службова інформація (п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 2939-VI ).
При цьому, обмеження доступу до інформації в силу приписів ч. 2 ст. 6 Закону здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI до службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. (ч. 1 ст. 9 Закону № 2939-VI).
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (ч. 2 ст. 9 Закону № 2939-VI).
Судом встановлено, що з метою розгляду запиту позивача та запобіганню витоку інформації з обмеженим доступом 20.08.2015 відбулося засідання експертної комісії з питань державної таємниці Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, яка розглянула наступні питання:
- проведення експертної оцінки листа начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України до громадянина ОСОБА_1 у відповідь на його запит щодо надання інформації про діяльність органів управління та їх посадових осіб;
- відсутність інформації з обмеженим доступом та можливість її оприлюднення у засобах масової інформації.
Згідно змісту протоколу засідання експертної комісії з питань державної таємниці Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України №143/2 від 20.08.2015 (далі - експертна комісія) комісією запропоновано виключити з листа НВСП у ЗСУ - НГУ ВСП ЗСУ до журналіста ОСОБА_1 інформацію, що розкриває організаційну структуру та загальну чисельність ВСП у ЗС України, а також інформацію щодо практичних показників роботи військових комендатур; чернетку розглянутого комісією листа НВСП у ЗСУ - НГУ ВСП ЗСУ до журналіста ОСОБА_1 знищити встановленим порядком.
Вказаного висновку експертна комісія дійшла з огляду на те, що викладена інформація в листі містить відомості, які підпадають під дію п. 3.40 Переліку службової інформації Збройних Сил України (ПСІ - 2011), затвердженого наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 20.09.2011 №180 (далі - Наказ №180)
Так, відповідно до п. 3.40 Наказу №180 відомості про загальну укомплектованість особовим складом (від окремої військової частини і вище) є службовою інформацією.
Разом з цим, згідно п. 2.2 Наказу відомості за сукупністю всіх показників, що розкривають дислокацію, склад та штатну чисельність особового складу військової частини (установи) мирного часу або відомості, що розкривають зміст штату, табеля до штатів та перелік змін до них мирного часу, або відомості, що розкривають дійсні найменування з'єднань, військових частин та установ мирного часу за наявності умов найменування окремої військової частини, установи відносяться до службової інформації.
Як слідує зі змісту запиту позивача, останній просив надати відомості про структуру органів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (загальну чисельність, регіональний поділ, визначені (виокремлені) підрозділи тощо.
Суд оцінивши в цій частині відповідь відповідача на запит ОСОБА_1 вважає за необхідне зауважити, що вказана інформація в контексті Наказу №180 є службовою.
В той же час, заявнику було повідомлено загальну структуру Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
За таких обставин, на думку суду, відповідачем в цій частині запиту було правомірно обмежено доступ до публічної інформації з урахуванням приписів ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI.
Що стосується надання запитуваних документів позивачу, суд звертає увагу на наступне.
Так, своїм листом - відповіддю відповідачем було проінформовано про можливість отримання у встановленому законом порядку запитувані документи в Адміністративному департаменті Міністерства оборони України та Адміністративному управлінні Генерального штабу Збройних Сил України.
Водночас, оцінюючи підстави ненадання відомостей про ефективність діяльності згаданих підрозділів (статистичні та звітні відомості про їх діяльність), зокрема, щодо кількості направлення до органів досудового розслідування матеріалів (повідомлень) про кримінальні правопорушення (з вказівкою кількості внесених відомостей до ЄРДР), щодо кількості затриманих в адміністративному порядку військовослужбовців та цивільних осіб, про кількість складених протоколів про адміністративні правопорушення (зокрема за ст. 178, 130, 126, 173, 174 КУпАП), та обставини і зміст прийнятих по ним рішень (кількість осіб, притягнутих до відповідальності і якій саме) та кількість виявлених порушень, кількості супроводжень колон військових транспортних засобів, про кількість виявлених порушень законодавства та кількість направлених актів реагувань, кількість розглянутих та вирішених (розв'язаних) скарг (звернень) громадян та військовослужбовців, суд вважає за необхідне звернути увагу.
Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що у останнього відсутній обов'язок щодо документування та обліку вказаної вище інформації, а тому він не є розпорядником цієї інформації.
Суд, проаналізувавши вказані обставини, погоджується з доводами Міністерства оборони України, оскільки жодним нормативно - правовим актом не встановлено обов'язок останнього здійснювати документування щодо кількості направлених до органів досудового розслідування матеріалів (повідомлень) про кримінальні правопорушення (з вказівкою кількості внесених відомостей до ЄРДР), щодо кількості затриманих в адміністративному порядку військовослужбовців та цивільних осіб тощо.
Тобто, в даному випадку, зазначена інформація не була отримана та створена в процесі виконання Міністерством оборони України владних повноважень та обов'язків, а відтак не могла бути апріорі надана останнім заявнику.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне зауважити, що вирішуючи спір по суті, судом оцінювалися доводи та заперечення сторін в межах заявлених позовних вимог, тобто з урахуванням ст. 11 КАС України без виходу за їх межі.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності суд дійшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог в цілому.
Інші доводи позивача не спростовують вище встановленого судом.
Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя Аблов Є.В.
Суддя Погрібніченко І.М.
Суддя Шулежко В.П.