15 квітня 2016 року 810/807/16
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
4 березня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 9 лютого 2016 р. № 13-17.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено протиправно, оскільки транспортний податок за легковий автомобіль, який використовувався до 5 років і має об"єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. підлягає сплаті лише з 2016 р., а відповідачем нараховано такий податок позивачу за 2015 р.
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що відповідачем податкове повідомлення-рішення від 9 лютого 2016 р. № 13-17 винесено правомірно, оскільки позивач є власником транспортного засобу марки "LAND ROVER RANCE ROVER", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, об"єм двигуна 4999 куб.см., який зареєстрований 2 вересня 2015 р., а з 1 січня 2015 р. об"єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об"єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. (а.с. 18-19).
13 квітня 2016 р. представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, встановив таке.
9 лютого 2016 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 13-17 р., яким визначено суму грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб у сумі 8333 грн 33 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 13-17 р.) (а.с. 8).
У зв"язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесено протиправно, ним було подано даний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані ПК України.
Згідно з вимогами пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до вимог пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Як убачається з п. 267.6.2 п. 267.2 ст. 267 ПК України, податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів
Наявні матеріали справи свідчать, що, як вже зазначалося, податковим повідомленням-рішенням № 13-17 р. позивачу нараховано податкове зобов"язання зі сплати транспортного податку на загальну суму 8333 грн 33 коп.
Так, судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки "LAND ROVER RANCE ROVER", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, об"єм двигуна 4999 куб.см., який зареєстрований 2 вересня 2015 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 (а.с. 7).
Крім того, судом встановлено, що з 1 січня 2015 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, введено новий податок з громадян України - транспортний податок.
Відповідно до вимог п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Як убачається з пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з вимогами пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Відповідно до вимог пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Наведене свідчить, що з набранням чинності вказаними положеннями ПК України 1 січня 2015 р. власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку.
Вказана норма є чинною, Закон №71-VIII неконституційним визнано не було.
При цьому судом встановлено, що обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).
Проте, згідно з вимогами ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року Пунктом 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
Відповідно до вимог п. 8.1. ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Як убачається з ст. 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (п.п. 10.1.1.), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 ПК України.
Згідно з вимогами ст. 265 ПК України (у редакції Закону N 71-VIII), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Наведене свідчить, що транспортний податок є місцевим податком.
Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України. Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Так, відповідно до вимог п. 8.3. ст.8 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Водночас, відповідно до вимог п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Як убачається з п. 10.3. ст. 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно з вимогами п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 ПК України).
Водночас, згідно з вимогами п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.
Відповідно до вимог пп. 12.3.4 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Проте, відповідно до вимог пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
При цьому до спірних правовідносин не може бути застосовано положення пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, оскільки до 31 грудня 2014 р. відповідний транспортний податок на справлявся.
Згідно з вимогами ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що 2015 р. - це плановий період, а 2016 р. - вже бюджетний період, а тому, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 р., адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 р. рішення про встановлення таких податків і зборів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 р. у справі № 825/3658/15-а.
При вирішенні справи судом враховано, що рішення "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території м. Узин" відповідною радою було прийнято 31 грудня 2014 р. (а.с. 32).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 13-17 відповідачем винесено протиправно.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, що відповідачем зроблено не було.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України від 9 лютого 2016 р. № 13-17.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.