Справа № 822/6185/15
Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
19 квітня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
В грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
Позивач та третя особа повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Представник відповідача з'явився до суду для участі в судовому засіданні, але враховуючи положення ч.6 ст.128 та ч.4 ст.196 КАС України колегія суддів визнала за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 працює на посаді судового розпорядника Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з 16 грудня 2013 року по теперішній час, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1.
27 липня 2015 року, не погоджуючись з нарахуванням заробітної плати, позивач звернувся до ТУ ДСА України у Хмельницькій області із заявою щодо проведення перерахунку та виплати заробітної плати відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Листом від 27 серпня 2015 року №3105/15-вих ТУ ДСА України у Хмельницькій області відмовило позивачу в задоволенні вимог про здійснення перерахунку і виплати заробітної плати за період 26.10.2014 по 31.12.2015 відповідно до вимог ч.1 ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції станом на 01.01.2015 та за період з 29.03.2015 відповідно до вимог ч.1 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції станом на 28.03.2015, оскільки заробітна плата ТУ ДСА України у Хмельницькій області нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", яка станом на час розгляду заяви позивача не приведена у відповідність до норм Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Позивач вважає таку відмову неправомірною, а тому звернувся з до суду.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено ОСОБА_2 заробітну плату за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції чинній з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року, відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, організаційні, економічні та соціальні умови реалізації громадянами України права на державну службу, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті регулює Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII).
За приписами ст.1 Закону № 3723-XII, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Статтею 33 Закону № 3723-XII передбачено, що оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47 до Постанови).
Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 482 у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" мінімальна заробітна плата у 2014 році у місячному розмірі становила 1 218,00 грн. Такий же розмір заробітної плати встановлено і на 2015 рік.
Частиною 1 ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч.1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
При цьому 26.10.2014 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, в частині внесення змін до ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", яким визначено що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Водночас, відповідно до п.п. 2 п. 13 Розділу XIIІ Закону України "Про прокуратуру", Кабінету Міністрів України доручено: - у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; - у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Проте всупереч Закону Кабінетом Міністрів України не були виконані вимоги зазначеної норми.
Окрім цього, Законом України від 02.03.2015 року № 17-VІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" внесено зміни до п. 9 розділу Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" визначивши, що норми Закону України "Про судоустрій та статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 29.03.2015 року, затверджено нову редакцію Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до нової редакції матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до ст. 147 Закону України № 2453-VI (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
При цьому розмір посадового окладу працівника суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Відповідно до п.п. 2 п. 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою КМУ від 02.09.2015 року № 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" на виконання зазначених вимог були внесені зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Зокрема, у схемі посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів місячний посадовий оклад було визначено як коефіцієнт від місячного посадового окладу судді місцевого суду. Окрім цього, було передбачено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду. Зазначені зміни були опубліковані та набрали чинності 09.09.2015 року.
Отже, у період з набрання чинності 29.03.2015 року Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" по набрання чинності 09.09.2015 року змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268, розмір посадового окладу працівника суду повинен був обчислюватись відповідно до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" у розмірі не менше 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду для працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, з коефіцієнтом 1,3 для працівників посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців.
Крім того, закони - "Про державний бюджет України на 2015 рік" та "Про забезпечення права на справедливий суд" є спеціальними нормативно-правовими актам якими визначено механізм фінансування оплати праці працівників апарату суду та розміри заробітної плати відповідно, а тому пріоритет у застосуванні має той закон який прийнятий пізніше, а не той, який пізніше набрав чинності.
Вказана позиція суду узгоджується з позицію Конституційного Суду України про те, що фактором, який визначає пріоритет у правозастосуванні, є момент саме прийняття закону.
Так, у справі № 18/183-97 Конституційний Суд України, зокрема, зазначив таке: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. До того ж сам Конституційний договір по суті передбачав втрату ним чинності і скасування чинної на момент його підписання Конституції з прийняттям нової Конституції України".
Таким чином, позивач як працівник апарату місцевого суду має право на перерахунок посадового окладу за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015 включно, відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").
Згідно із ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, діяльності здійснює Державна судова адміністрація України.
При цьому, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області діє на підставі Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 05 квітня 2011 року за №82.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Статтею 5 Закону України "Про оплату праці" визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних документів.
Разом з тим відсутність механізму реалізації права працівника апарату суду на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом у зв'язку з невнесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки закони України мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, а також, у зв'язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
При цьому варто зазначити, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 24.04.2015 року по справі "Будченко проти України" (заява № 38667/06) наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 39 рішення).
Також, у п. 42 цього рішення Європейський суд з прав людини зауважує, що положення національного законодавства, яке закріплює право на звільнення від оплати (в даному випадку оплату) не ставить його у залежність від існування компенсаційного механізму.
Статтею 146 Закону України № 2453-VI (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") встановлено, що суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.
Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.
Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, є хибними посилання відповідача на те, що він не повинен був враховувати положення Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII, якими внесено зміни до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", через те, що відсутнє відповідне бюджетне призначення таких видатків в бюджеті.
Жодних обмежень, які закріплені на рівні закону, щодо нарахування розміру посадового окладу працівника апарату суду у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, яким внесено зміни до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій ті статус суддів" за період з за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року, не встановлено.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.