21 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/185/16
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства в Жовтневому районі Миколаївської області Рябова Д.С., Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області, Відділу Держгеокадастру у Жовтневому районі Миколаївської області та 3-ї особи ОСОБА_3 про визнання протиправною реєстрацію та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства в Жовтневому районі Миколаївської області Рябова Д.С., ГУ Держгеокадастру України у Миколаївській області, Відділу Держгеокадастру у Жовтневому районі Миколаївської області та 3-ї особи ОСОБА_3, в якому просив суд:
- визнати протиправною реєстрацію земельної ділянки та зобов'язати Відділ Держземагентства у Жовтневому районі Миколаївської області вилучити запис у Державному земельному кадастрі про реєстрацію земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, яка була зареєстрована 24.04.2014 року шляхом внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року провадження у справі - закрито з підстав того, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 25.03.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких належних підстав для її задоволення.
Так, приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд 1-ї інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки по даній справі фактично існує спір про право (цивільне) на частку земельної ділянки між фізичними особами - позивачем ОСОБА_1 і 3-ю особою ОСОБА_3 (як власником спірної земельної ділянки).
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері «публічно-правових відносин» від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
А у відповідності до вимог ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з приписами п.1. ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції визначається як публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як видно зі змісту п.п.1,2 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності та на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Так, як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище, між позивачем та 3-ю особою фактично існує спір про право власності на спірну земельну ділянку, оскільки кожна із сторін вважає певну частину цієї земельної ділянки своєю власністю.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що судом 1-ї інстанції було вірно встановлено, що вирішення даного спору між фізичними особами, які претендують на одну і ту ж саму земельну ділянку, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Стосовно ж вимоги про скасування державної реєстрації права власності на цю спірну земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, то і цю позовну вимогу теж належить розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки, остання, в даному випадку, фактично є «похідною» від вимог про позбавлення права власності чи визнання недійсним правовстановлюючого документу.
Також, при прийнятті остаточного рішення по даній справі, колегія суддів приймає до уваги ще й той факт, що позивач ОСОБА_1 до подачі даного позову вже неодноразово звертався (т.б. 11.09.2015р. і 27.10.2015р.) до Миколаївського окружного адміністративного суду з аналогічними позовами, за результатами розгляду яких, окружним судом були прийняті аналогічні ухвали про закриття провадження (справи №814/3647/15 і №814/3932/15).
У відповідності до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України, до юрисдикції цивільного судочинства належить розгляд справ щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Земельні відносини поділяються на публічні і приватні, а тому, відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватно-правовими (т.б. цивільними, господарськими).
Крім того, відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, з огляду на зазначене та беручи до уваги, що 3-я особа ОСОБА_3 за результатами розгляду даної справи може бути позбавлений права власності на вже належну йому земельну ділянку, виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства, в порядку якого неможливо вирішувати спір між фізичними особами, що претендують на одне й те саме майно (земельну ділянку).
Окрім того, слід звернути увагу й на те, що аналогічна правова позиція з цього спірного питання була вже неодноразово викладена Верховним судом України, зокрема, в постановах від 17.02.2015р. по №21-551а14, від 09.12.2014р. по справі №21-308а14, від 11.11.2014р. по справі №21-493а14, від 11.11.2014р. по справі №21-405а14, від 16.06.2015р. по справі №200/3875/13-а, від 07.07.2015р. по справі №2-а710/3414/11, від 28.04.2015р. по справі №21-173а15, від 01.10.2013р. по справі №21-345а13.
Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі - якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Отже, за таких обставин, судова колегія, відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про наявність усіх законних підстав для закриття провадження у справі, оскільки останню дійсно не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а необхідно розглядати виключно в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даного питання не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції винесено оскаржувану ухвалу з держанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195,197,199,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко