21 квітня 2016 р. Справа № 876/1882/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Каралюса В.М., Костіва М.В.,
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.
за участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області на постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2016 року у адміністративній справі №597/1179/15-а, 2а-597/2/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про призначення пенсії за вислугу років - протокол від 12.10.2005 року за №2683 та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачці пенсії за віком застосувавши показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за календарний рік, що передує року звернення за розрахунком пенсії, тобто за 2014 рік.
Постановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 - протокол від 12.10.2005 року за №2683. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком застосувавши показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за календарний рік, що передує року звернення за розрахунком пенсії, тобто за 2014 рік.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Зокрема апелянт посилається на те, що. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позову.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач та її представник проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, тому з урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає можливим розгляд справи у відсутності відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Згідно наказу відділу з питань освіти Заліщицької РДА №69-к від 26.08.2005 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Устечківської ЗОШ І-ІІІ ступенів 26.08.2005 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років.
26.08.2005 року позивач звернулась в УПФ України в Заліщицькому районі для оформлення пенсії за вислугою років.
Наказом відділу з питань освіти Заліщицької РДА №72-к від 29.08.2005 року ОСОБА_1 прийнято на посаду директора Устечківської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 29.08.2005 року.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивачу вперше було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Як встановлено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший, за бажанням особи, може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший.
У даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, оскільки пенсія за вислугу років не передбачена Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не віднесена до видів пенсії, які призначаються згідно цього Закону.
Крім того, як видно з матеріалів справи, позивач перед призначенням пенсії за віком не отримувала жодного виду пенсії, оскільки після призначення пенсії за вислугу років була прийнята та посаду директора.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що позивач звернулась до відповідача за призначення пенсії за віком вперше, а тому Управлінням при обчисленні її пенсії повинен був застосований показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо стосується посилань апелянта на те, що в постанові суду невірно зазначено дату протоколу то колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 169 КАС України суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області - залишити без задоволення, а постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2016 року у адміністративній справі №597/1179/15-а, 2а-597/2/16 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.М. Каралюс
М.В. Костів
Повний текст ухвали складено 22.04.2016р.