20 квітня 2016 року справа № 216/4405/15-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2016 року в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_2
до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 у червні 2015 року звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради нарахувати та виплатити одноразову компенсацію при настанні смерті згідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову компенсацію при настанні смерті згідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 60 мінімальних заробітних плат з відрахуванням суми, що була виплачена, у розмірі 65494,00 грн.; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради одноразову компенсацію при настанні смерті згідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 60 мінімальних заробітних плат з відрахуванням суми, що була виплачена, у розмірі 65494,00 грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2016 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Останній мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи.
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої комісії експертної комісії № 575 від 11.02.2015, захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_3, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідачем була призначена та виплачена ОСОБА_2 одноразова компенсація, як вдові померлого ліквідатора ЧАЕС 1 категорії, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 649 від 20.04.2007.
Згідно з довідкою УПСЗН № 6053 від 13.08.2015, виплата компенсації позивачу була здійснена у квітні 2015 року у розмірі 7586,00 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат.
Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» бул0 викладен0 в новій редакції.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення закону про Державний бюджет України на 2008 рік в цій частині були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Прикінцеві положення Закону України «Про Держаний бюджет України на 2014 рік» було доповнено пунктом 6-7 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» № 1622-VII від 31.07.2014 (набрав чинності з 03.08.2014 - дня, наступного після офіційного опублікування (публікація газета «Голос України» № 146 (5896), 2014 (02.08.14)), згідно з яким, зокрема, норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Таким чином відповідачем нарахування та виплата ОСОБА_2 одноразової компенсації була здійснена у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 649 від 20.04.2007.
Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України «Про Держаний бюджет України на 2014 рік» обумовлюється призначення та виплата одноразової компенсації виходячи із майнових можливостей держави, проте Кабінетом Міністрів України не було встановлено будь-який інший розмір соціальної виплати, ніж визначений законом.
Постанова Кабінету Міністрів України № 649 від 20.04.2007 не може застосовуватися до спірних правовідносин, адже останньою не могли на майбутнє встановлюватися фінансові можливості держави у 2014 році. Таким чином, у спірному періоді застосуванню підлягають норми Закону, якими визначений розмір компенсації, а не норми постанови Кабінету Міністрів України, оскільки остання є підзаконним актом, який має нижчу юридичну силу від закону.
Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради при здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_2 одноразової компенсації, як особі, що втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою у розмірі нижчому ніж встановлено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції невірно зазначив, що ОСОБА_2 має право на одноразову компенсацію у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, адже як встановлено судом апеляційної інстанції ОСОБА_3 мав статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом II групи, а тому розмір компенсації відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить - 45 мінімальних заробітних плат.
Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим постанова суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради залишити без задоволення.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2016 року в адміністративній справі № 216/4405/15-а - змінити, в абзаці другому резолютивної частини постанови замінити слова «в розмірі 60 мінімальних заробітних плат» на «в розмірі 45 мінімальних заробітних плат».
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: А.В. Суховаров