19 квітня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/189/16-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лелюка О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кіщук О.І.,
представників Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Фуркала С.О. та Татарчук В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до голови територіального відділення Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Мотуляка Віктора Дмитровича, Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до голови територіального відділення Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Мотуляка Віктора Дмитровича (Відповідач-1), Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати дії голови територіального відділення Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Мотуляка Віктора Дмитровича, які полягають в наданні неповної інформації на запит №199/2306 від 17 грудня 2015 року протиправними;
- зобов'язати Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України виконати вимоги запиту на інформацію № 199/2306 від 17 грудня 2015 року, в частині надання йому копії наказів про виплату голові територіального відділення Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Мотуляку Віктору Дмитровичу 8977,43 грн у вигляді надбавки за виконання особливо важливої роботи.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що ненадання йому відповідачем повної інформації на запит №199/2306 від 17 грудня 2015 року, а саме: ненадання копій наказів про виплату Мотуляку В.Д. 8977,43 грн у вигляді надбавки за виконання особливо важливої роботи порушує його право на доступ до публічної інформації, гарантоване Законом України «Про доступ до публічної інформації». Позивач зазначав, що в діях голови Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Мотуляка В.Д. вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
В судове засідання позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився. Водночас до суду від позивача надійшла заява, в якій він просив розглядати справу у його відсутність та відсутність свого представника.
Відповідач-1, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання також не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив.
Представники Відповідача-2 щодо задоволення позову заперечували та просили суд в позові відмовити. Вказували, що вимоги, викладені у позовній заяві, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Чернівецьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України надано повну й обґрунтовану відповідь на запит від 17 грудня 2015 року №199/2306. Вказували, що Відповідач-2 діяв у межах наданих повноважень, з дотриманням Конституції України, законодавства про захист економічної конкуренції та про доступ до публічної інформації.
Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно листа Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16 грудня 2015 року №01-20/1282, наданого на запит ОСОБА_3 від 10 грудня 2015 року №189/2306, Мотуляку В.Д. у 2014 році виплачено 9013,59 грн у вигляді премій, а також 8977,43 грн - у вигляді надбавки за виконання особливо важливої роботи.
17 грудня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Антимонопольного комітету України із запитом на інформацію №199/2306.
Позивач, керуючись положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації», вимагав у строк не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту направити на його адресу копії наказів про виплату голові територіального відділення Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Мотуляку В.Д. 9013,59 грн у вигляді премій, а також копії наказів про виплату 8977,43 грн у вигляді надбавки за виконання особливо важливої роботи.
23 грудня 2015 року Антимонопольний комітет України листом №432-29/02-12853 направив запит позивача належному розпоряднику інформації - Чернівецькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України.
Листом від 05 січня 2016 року №01-20/6, підписаним Головою Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Мотуляком В.Д., надано відповідь на запитувану позивачем інформацію.
Згідно вказаного листа Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надало позивачу посвідчені копії наказів на виплату премій та надбавок голові Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Мотуляку В.Д. за 2014 рік, а саме: накази №82-ВК, №169-ВК, №235-ВК, №371-ВК, №442-ВК, №482-ВК, №559-ВК - про преміювання; накази №70-ВК, №254-ВК та №493-ВК - про встановлення надбавки.
Вважаючи надану відповідь на запитувану інформацію неповною, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі-Закон №2939-VI).
Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до суду. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктами 7, 8, 9 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду; 9) відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Водночас, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно частини першої статті 2 Закону №2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Статтею 4 Закону №2939-VI передбачено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Частиною першою статті 19 Закону №2939-VI передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно частини першої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Аналіз наведених норм Закону №2939-VI дає підстави для висновку про те, що публічна інформація містить такі ознаки, як: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
При цьому публічна інформація, крім встановлених законом випадків, є відкритою, а доступ до неї може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб'єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб. Перелік же підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним.
З обставин справи вбачається та не заперечувалось сторонами те, що запит позивача від 17 грудня 2015 року №199/2306 є запитом на публічну інформацію в розумінні Закону №2939-VI.
Згідно указаного запиту позивач просив надати йому копії наказів про виплату голові територіального відділення Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Мотуляку В.Д. 9013,59 грн у вигляді премій, а також копії наказів про виплату 8977,43 грн у вигляді надбавки за виконання особливо важливої роботи. При цьому позивачем було взято до уваги інформацію, наведену у листі Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16 грудня 2015 року №01-20/1282.
Листом від 05 січня 2016 року №01-20/6 позивачу надані посвідчені копії наказів на виплату голові територіального відділення Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Мотуляку В.Д. 9013,59 грн у вигляді премій та копії наказів про виплату 8977,43 грн надбавки.
З наданих позивачу наказів Антимонопольного комітету України «Про встановлення надбавки» №70-ВК, №254-ВК та №493-ВК вбачається, що головам територіальних відділень та їх заступникам протягом 2014 року встановлювалась надбавка за високі досягнення у праці до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років, в т.ч. голові територіального відділення Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Мотуляку В.Д.
Так, виплата надбавок, щодо яких видавались вказані накази, передбачалась підпунктом 1 «в» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року №268.
Згідно вказаної норми надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи.
Аналізуючи положення підпункту 1 «в» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 березня 2006 року №268, та зважаючи на надані Відповідачем-2 пояснення, суд приходить до висновку про те, що надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи фактично є однією надбавкою та окремо не обліковується у фонді оплати праці Антимонопольного комітету або територіальних відділень комітету, в т.ч. у Чернівецькому обласному територіальному відділенні Антимонопольного комітету України.
Таким чином, засвідчені копії наказів Антимонопольного комітету України «Про встановлення надбавки» №70-ВК, №254-ВК та №493-ВК, надані позивачу на виконання запиту від 17 грудня 2015 року №199/2306, і є тими наказами, що були підставою для виплати голові територіального відділення Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Мотуляку В.Д. 8977,43 грн надбавки.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог листа представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 01 лютого 2016 року відповідачами було направлено позивачу роз'яснювальний лист від 15 лютого 2016 року №01-20/205, а до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - пояснення голови територіального відділення Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Мотуляка В.Д. від 12 лютого 2016 року з приводу спірних правовідносин.
З указаних документів слідує, що інших надбавок за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, крім передбачених зазначеними вище наказами, голові територіального відділення Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Мотуляку В.Д. у 2014 році не встановлювалось.
Тобто, інших наказів, ніж тих, що були надані позивачу на його запит від 17 грудня 2015 року №199/2306, щодо виплати Відповідачу-1 у 2014 році надбавки за високі досягнення у праці та/або за виконання особливо важливої роботи не існує.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною першою, другою та шостою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що розпорядником інформації було надано позивачу повну та достовірну інформацію, яку останній вимагав у запиті від 17 грудня 2015 року №199/2306.
Оскільки при вчиненні оскаржуваних дій відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з дотриманням інших критеріїв, наведених у частині третій статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України, заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Доводи ж позивача в обґрунтування позову спростовуються вищевикладеним й не свідчать про наявність правових підстав для задоволення даного позову.
Керуючись статтями 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Лелюк
Постанова у повному обсязі складена 22 квітня 2016 року.