22 квітня 2016 року 810/705/16
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
26 лютого 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 27 жовтня 2015 р. № 0001331700.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску та нарахування пені від 27 жовтня 2015 р. № 0001331700 відповідачем винесено протиправно, оскільки позивачем у встановлений законодавством строк було сплачено суму самостійно нарахованого єдиного внеску.
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що оскаржуване рішення винесено за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску за грудень 2014 р. (з пропуском строку на 1 день) (а.с. 61-66).
7 квітня 2016 р. від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 212).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
11 червня 2001 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 365932 (а.с. 36).
27 жовтня 2015 р. відповідачем було проведено камеральну перевірку платника єдиного внеску, за результатами якої у цей же день складено акт перевірки № 285/17/14310862 (далі - акт перевірки № 285/17/14310862) (а.с. 6).
У названому акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), а саме, несвоєчасно сплачено єдиний внесок за період з 21 січня по 21 січня 2015 р. (а.с. 6).
27 жовтня 2015 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0001331700, яким на позивача накладено штраф у сумі 150 970 грн 58 коп. та нараховано пеню у сумі 754 грн 86 коп. (далі - рішення № 0001331700) (а.с. 7).
У зв"язку з тим, що позивач вважає оскаржуване рішення таким, що винесено протиправно, ним було подано даний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані Законом № 2464-VI (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 6 названого Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Як убачається з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно з вимогами ч. 11 ст. 9 названого Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Як убачається з ч. 10 ст. 25 названого Закону, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Наявні матеріали справи свідчать про таке.
12 січня 2015 р. позивачем було подано до відповідача звіт про нарахування єдиного внеску за грудень 2014 р., у якому самостійно визначено названий внесок, який підлягав сплаті у сумі 12 943 569 грн 70 коп. (а.с. 19-22).
При вирішенні справи, судом встановлено, що станом на 20 січня 2015 р. у позивача існувала переплата зі сплати єдиного внеску у сумі 12 188 716 грн 80 коп., що підтверджується копією картки особового рахунку (а.с. 130).
Як убачається з картки особового рахунку позивача, станом на 19 січня 2015 р. у позивача існувала переплата у сумі 10 745 759 грн 80 коп. (а.с. 130).
У подальшому - 20 січня 2015 р., позивачем було сплачено єдиний внесок у сумі 115 грн 00 коп., 1350 грн 00 коп., 206 грн 00 коп., 2441 грн 00 коп., 112 095 грн 00 коп. та 1 326 750 грн 00 коп., що підтверджується карткою особового рахунку позивача (а.с. 130).
Загальна сума переплати складала 12 188 326 грн 80 коп.
Тобто, станом на 20 січня 2015 р. у позивача залишилася несплаченою частина заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 754 852 грн 88 коп. (12 943 569 грн 70 коп. (сума нарахованого єдиного внеску) - 12 188 716 грн 82 коп. (сума переплати зі сплати єдиного внеску)).
21 січня 2015 р. позивачем було сплачено зазначену заборгованість, шляхом зарахування на рахунок позивача єдиного внеску у сумі 128 315 грн 00 коп. та 1 518 735 грн 00 коп. згідно з платіжними дорученнями від 20 січня 2015 р. №№ 8, 9, що підтверджується випискою по групі рахунків: УДКСУ у м. Славутичі та карткою особового рахунку позивача (а.с. 82, 131).
Як убачається з названих платіжних доручень, вони були отримані УДКСУ в м. Славутичі Київської області 21 січня 2015 р., що підтверджується відміткою банку (а.с. 229-230).
Наведене свідчить, що заборгованість зі сплати єдиного внеску за грудень 2014 р. у сумі 754 852 грн 88 коп. позивачем було сплачено лише 21 січня 2015 р., тобто з пропуском строку на 1 день.
При вирішенні справи суд не приймає до уваги посилання позивача на сплату ним заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 754 852 грн 88 коп. згідно з платіжними дорученнями від 20 січня 2015 р. №№ 1,2, оскільки сплачений згідно з названими платіжними дорученнями єдиний внесок у сумі 112 095 грн 00 коп. та 1 326 750 грн 00 коп. відповідачем у цей же день було зараховано до переплати зі сплати єдиного внеску у сумі 12 188 326 грн 80 коп. (10 745 759 грн 80 коп. + 115 грн 00 коп. +1350 грн 00 коп. + 206 грн 00 коп. + 2441 грн 00 коп. + 112 095 грн 00 коп. + 1 326 750 грн 00 коп.) (а.с. 130).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, чого не було зроблено позивачем.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що було зроблено відповідачем.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.