Справа № 822/6318/15
Головуючий у 1-й інстанції: Ніколайчук М.Є.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
20 квітня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Сапальової Т.В. Матохнюка Д.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Македонського К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу виплату добових за час відрядження в розмірі 1783,92 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 добових витрат на відрядження та витрат на проїзд; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добові витрати на відрядження за 47 діб за період з 05.11.2014 по 22.12.2014 та витрати на проїхд.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Аргументуючи доводи апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд першої інстанції задовольняючи позов, порушив норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясував обставини справи, оскільки позивач перебував у розпорядженні керівника сектору "М" та права на отримання добових за час такого відрядження, згідно з пунктом 1.25 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №530 від 29 серпня 2011 року. Крім того, скаржник вказує, що судом першої інстанції не вирішено питання пропущення строку звернення позивача до суду.
Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули до суду апеляційгної інстанції, а саме: представника позивача - на підтримання доводів апеляційної скарги, позивача - на підтримання рішення суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що Нофенко перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно наказу №246 від 06 листопада 2014 року капітан ОСОБА_1 був відряджений до окремого розпорядження з 05 листопада 2014 року для виконання завдань в зоні АТО.
До постійного місця проходження військової служби з відрядження позивач прибув 22 грудня 2014 року, що підтверджується витягом з наказу № 279 від 22 грудня 2014 року (а.с. 8).
Факт перебування позивача у відрядженні з 05 листопада 2014 року по 22 грудня 2015 року підтверджується копією посвідчення про відрядження від 04 листопада 2014 року № 506 (а.с.5).
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що посвідчення про відрядження відповідно до якого позивач вибув у відрядження 04.11.2014 та прибув з відрядження 22.12.2014, відповідає вимогам Інструкції № 530, відхилень від порядку його оформлення судом не встановлено, внаслідок чого позивачу неправомірно не нараховано та не виплачено відповідачем добові витрати на відрядження та витрати на проїзд.
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
За приписами частин 6, 9 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 № 98 особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.
Приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 № 530 (далі - Інструкція) визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.
Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.
Згідно з пунктом 1.11 Інструкції виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.
Окрім цього відповідно до пункту 1.4 Інструкції передбачено, що забороняється провадити виплату добових та відшкодовувати витрати на наймання житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення, встановленого законодавством України.
Відповідно до пункту 1.12 Інструкції за відсутності в посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються.
Факт перебування позивача у відрядженні з 05 листопада 2014 року по 22 грудня 2014 року у військовій частині НОМЕР_2 підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.11.2015 №246 та від 22.12.2014 №279; копією посвідчення про відрядження №506 від 04.11.2014, копією книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з приписами пункту 1.16 Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), направленим у відрядження одиночним порядком, крім відряджень, зазначених у пунктах 1.23 і 1.24 цієї Інструкції, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 1.5 цієї Інструкції, і за час перебування в дорозі виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Відрядження, у тому числі для інспектування військ, проведення ревізій та перевірок господарської та фінансової діяльності військових частин, призначається на строк не більше 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі (пункт 1.5 Інструкції).
Позивач був відряджений з 08.11.2015 до 22.12.2014, тобто строк відрядження становить 47 днів.
Стосовно відрядження позивача з порушенням строку, визначеного пунктом 1.5 Інструкції, суд апеляційної інстанції зазначає, що допущені відповідачем відхилення при відрядженні ОСОБА_1 оформлених посвідченням № 506 від 04.11.2014, не залежать від волі останнього, не стпростовують факт перебування позивача у відрядженні і не впливають на право отримання добових і вартості проїзду.
Додатком 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" встановлено, що сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 30 грн.
Стосовно доводів відповідача, викладених у апеляційні й скарзі відносно того, що відповідно до пункту 1.25 Інструкції військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період в розпорядженні не провадиться, колегія суддів зазначає таке.
Зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання визначено пунктом 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
Відповідно до пункту 116 вказаного Положення зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:
1) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців;
2) якщо посада, на яку призначено військовослужбовця, належить до номенклатури призначення нижчої посадової особи і не є вакантною, а також до номенклатури призначення командира військової частини НОМЕР_3 ;
3) пониження у посаді в порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення або призначення на нижчу посаду на підставі висновку атестації, якщо неможливо відразу призначити військовослужбовця на нижчу посаду;
4) повернення депутатів, які є військовослужбовцями, після закінчення строку їх депутатських повноважень;
5) повернення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних (освітніх) закладів;
6) повернення військовослужбовців, які направлені за кордон без виключення із списків особового складу військових частин, у яких вони проходили службу до направлення, якщо їх військові посади внаслідок організаційно-штатних заходів у військовій частині скорочено;
7) закінчення строку перебування військовослужбовців на посадах науково-педагогічних працівників вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів та необрання їх на ці посади за результатами нового конкурсу;
8) скасування допуску до державної таємниці - до вирішення питання дальшого проходження військової служби;
9) відрахування слухача денної форми навчання з вищого навчального закладу;
10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби;
11) якщо в особливий період випускники вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів після завершення навчання не можуть бути безпосередньо призначені на посади;
12) навчання військовослужбовців за денною формою у вищому навчальному закладі іншого військового формування - до закінчення навчання;
13) якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні;
14) якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими;
15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення;
16) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, які займають військовослужбовці, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками), за відсутності можливості перемістити таких військовослужбовців на вакантні посади, - до закінчення відпустки по догляду за дитиною.
Судом першої інстанції надана належна оцінка доводам відповідача про те, що військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів оплата добових не передбачена, оскільки у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 наведений вичерпний перелік підстав, за яких допускається зарахування військовослужбовців у розпорядження посадових осіб, однак жодна з цих підстав не поширюється на спірні відносини.
Отже, посилання відповідача на пункт 1.25 Інструкції як на підставу правомірності невиплати добових позивачу є необґрунтованим.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не вирішено питання пропущення строку звернення до суду. Власне, зі змісту постанови Хмельницького окружного адміністартвиного суду від 26 січня 2016 року випливає, що судом розглянуто клопотання відповідача про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі 99,100 КАС України і не знайдено підстав для його задоволення, оскільки строки позовної давності не поширюються на вимоги щодо грошових виплат при проходженні публічної служби.
За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обгрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 22 квітня 2016 року.
Головуючийсуддя Боровицький О. А.
Судді Сапальова Т.В. Матохнюк Д.Б.