20 квітня 2016 року Справа № 876/66/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,
з участю секретаря судового засідання - Кіри Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 25 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Волинської митниці ДФС, у якому просив скасувати постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Терещука Ю.В. від 21 жовтня 2015 року №1319/20502/2015, якою його визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн., і закрити провадження у справі.
Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 25 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що строк транзитного перевезення автомобіля з митної території України пропущено з поважних причин, оскільки строк дії перебування автомобіля позивача на митній території України перерваний внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль отримав механічні пошкодження, тому позивач був позбавлений можливості пересуватися та 07 вересня 2015 року передав його на ремонтні роботи, які завершились лише 23 вересня 2015 року. Таким чином, позивач безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності. Апелянт також звертає увагу на те, що при ввезенні транспортного засобу в Україну 07 вересня 2015 року, інспектор митниці не роз'яснив йому обов'язку про необхідність здійснення вивезення цього транспортного засобу кожні 10 днів. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, додатково пояснив, що з 2007 року він є резидентом України, у 2014 році працівник митниці йому роз'яснив обов'язок вивезення транспортного засобу кожні 10 днів (5 днів- у межах однієї митниці), однак він не придав цьому уваги, оскільки при перетині кордону 07 вересня 2015 року інспектор йому цього на повідомив. Вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 вересня 2015 року позивач через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС ввіз на митну територію України автомобіль марки «Ніссан-Альмера», р.н.з. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_1, для особистого користування в режимі «транзит», тобто відповідно до ч.1 ст.381 МК України.
24 вересня 2015 року при перетині ОСОБА_1 державного кордону України в зоні митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС під час здійснення митних формальностей, головний державний інспектор ВМО №1 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС встановив, що згідно з інформацією, яка міститься в електронних базах даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС ДМСУ, ОСОБА_1 07 вересня 2015 року через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС ввіз на митну територію України автомобіль марки «Ніссан-Альмера», р.н.з. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_1, для особистого користування в митному режимі «транзит».
24 вересня 2015 року за цим фактом посадовою особою Волинської митниці ДФС державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил №1319/20502/2015 за ознаками правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України. У складеному протоколі, у графі «Пояснення, зауваження особи, що притягується до відповідальності» позивач зазначив, що з протоколом не згідний, оскільки не знав часу ввезення автомобіля. У протоколі одночасно визначено дату, час та місце розгляду справи.
Постановою заступника начальника Волинської митниці ДФС від 21 жовтня 2015 року №1319/20502/2015 позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу розміром п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8500 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята правомірно, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень встановлених чинним законодавством України, факт перевищення ОСОБА_1 встановленого ст.95 МК України строку доставки автомобіля марки «Ніссан-Альмера», р.н.з. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_1 до митного органу призначення підтверджується матеріалами справи та не спростований позивачем належними доказами.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.
Ст.95 МК України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування з метою транзиту через митну територію України передбачено ст.381 МК України.
Ст.470 МК України встановлена відповідальність за порушення строків доставки товарів, транспортних засобів, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів.
Ч.3 ст.470 МК України передбачає, що перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.1 ст.491 МК України однією з підстав для порушення справи про порушення митних правил є, зокрема, безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.
Ч.1 ст. 494 МК України передбачає, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 07 вересня 2015 року через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС ввіз на митну територію України автомобіль марки «Ніссан-Альмера», р.н.з. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_1, для особистого користування в митному режимі «транзит».
Термін вивезення (транзиту) вищевказаного автомобіля з митної території України закінчувався 12 вересня 2015 року, у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці, а в іншому випадку - 17 вересня 2015 року,
Вказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_1 заїхав у зону митного контролю митного поста "Ягодин" Волинської митниці ДФС для виїзду з України в Республіку Польща 24 вересня 2015 року, тобто понад встановлений ст.95 МК України строк, і цю обставину не оспорює сам позивач.
Таким чином, факт перевищення ОСОБА_1 встановленого ст.95 МК України строку доставки транспортного засобу «Ніссан-Альмера», р.н.з. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_1, до митного органу призначення підтверджується матеріалами справи та не спростований позивачем.
Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що при ввезенні транспортного засобу в Україну 07 вересня 2015 року, інспектор митниці не роз'яснив йому обов'язку про необхідність здійснення вивезення цього транспортного засобу кожні 10 днів та не доведено до його відома наявність різних режимів та їх правових наслідків, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 2007 по 2015 рік позивач неодноразово здійснював ввезення та вивезення транспортного засобу на власний розсуд, як резидент, так і нерезидент України, що відповідно до положень ст.381 МК України має різні умови та юридичні наслідки.
Як встановлено судом, позивач є резидентом України, що стверджується тимчасовою посвідкою на постійне проживання (а.с.24), копією паспорта, де зазначено, що видано посвідку на постійне проживання (а.с.19). Крім того, позивач у суді апеляційної інстанції визнав факт, що у 2014 році працівник митниці йому роз'яснив обов'язок вивезення транспортного засобу кожні 10 днів (5 днів- у межах однієї митниці), а тому покликання позивача на необізнаність про вивезення транспортного засобу саме у такі строки колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі є безпідставними.
07 вересня 2015 року при перетині державного кордону України в зоні митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС ОСОБА_1 обрав режим «зелений коридор», що підтверджується, зокрема, протоколом про порушення митних правил №1319/20502/2015.
Згідно вимог ч.ч.5,6 ст.366 МК України обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщені ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
Отже, при перетині митного кордону позивач на власний розсуд обрав відповідний канал «зелений коридор» для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта щодо необхідності застосування до даних відносин ст. 380 МК України, яка регулює особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України є безпідставними, оскільки позивач здійснив ввезення автомобілю в Україну в режимі «транзит», а не режимі «тимчасове ввезення».
Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на неможливість у зв'язку з аварією та ремонтом автомобіля дотриматись строку транзитного перевезення автомобіля, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 95, 192 МК України до строку перебування транзитних товарів на митній території України не включається час дії аварії чи обставин непереборної дії.
Ч.1 ст.460 МК України передбачає, що вчинення порушень митних правил, передбачених ст.470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
П. 3 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Мінфіну від 31 травня 2012 №657 та зареєстрованого в Мін'юсті 02 жовтня 2012 року за N 1669/21981 передбачає, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Відповідно до п.5 розділу VIII вказаного Порядку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб та видачі сертифікатів щодо форс-мажорних обставин передбачено Законом України «Про торгово-промислові палати» і надано Торгово-промисловій палаті України та уповноваженими нею регіональним торгово- промисловим палатам як єдиним органам із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні.
Довідкою ФОП ОСОБА_4 від 29 вересня 2015 року та акту виконаних робіт від 23 вересня 2015 року підтверджується, що автомобіль марки «Ніссан-Альмера», р.н.з. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_1, знаходився на ремонті з 07 по 23 вересня 2015 року у зв'язку ремонтом переднього лівого крила, заміною передньої лівої дверки та інших частин автомобіля, які не дають можливості встановити факт обставин непереборної сили чи аварії, та не є належними доказами у справі, ФОП ОСОБА_4 не є підприємством, установою, організацією, які уповноважені на видачу документів, що підтверджують факт обставин непереборної сили або аварії.
Зокрема, довідка ФОП ОСОБА_4 від 29 вересня 2015 року та акт виконаних робіт від 23 вересня 2015 року не містять інформації про неможливість пересування автомобіля, а наявна інформація наголошує лише про те, що документи видані в зв'язку з ремонтом лівого крила транспортного засобу. Жодних доказів мого, що ремонту зазначений вище транспортний засіб потребував у результаті аварії або дії обставин непереборної сили, подані документи не містять, не містять причинно-наслідкового зв'язку ремонту та аварії.
Таким чином, зазначені документи не дають можливості встановити факт обставин непереборної сили чи аварії та не можуть бути належними та допустимими доказами у справі.
Крім того, позивач визнав той факт, що він митний орган не повідомляв про аварію його транспортного засобу, що вже свідчить про порушення ним вимог МК України, на місце ДТП не викликав працівників поліції, оскільки учасником ДТП був лише він.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята правомірно, факт порушення позивачем митних правил доведено, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 25 листопада 2015 року у справі № 163/2758/15 - а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді: А.Р. Курилець
М.П. Кушнерик
Повний текст ухвали виготовлено 22 квітня 2016 року.