ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 квітня 2016 року № 826/1246/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ОІЛ» до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ОІЛ» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2015 №100260005/2015/210001/2;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260005/2015/00011 від 25.12.2015;
- судові витрати присудити на користь позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними, оскільки останнім було подано митному органу всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (контракту).
Разом з цим, товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ОІЛ» акцентувало увагу суду на тому, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів, оскільки подані декларантом документи не містили в собі розбіжностей та ознак підробки.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 07.04.2016 судом відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
16.11.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ОІЛ» з однієї сторони та «PROFIT ENERGO» Sp. z o.o., укладено контракт на поставку товару №16/11-15/Lux від 16.11.2015 (далі - контракт від 16.11.2015) та додаток №1 до вказаного договору (далі - додаток №1 до контракту від 16.11.2015), за умовами яких позивачем придбано товар - флюїд нафтовий ароматичний на умовах поставки DAP ст. Словечно - кордон Білорусь - Україна у відповідності до Інкотермс.
З метою митного оформлення товару товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ОІЛ» подано митному органу наступні документи: митну декларацію №100260005/2015/200533 від 25.11.2015; накладну УМВС №01256235 від 19.11.2015; накладну УМВС №01256236 від 19.11.2015; накладну УМВС №01256237 від 19.11.2015; накладну УМВС №01256236 від 19.11.2015; рахунок - фактуру (інвойс) №19 від 18.11.2015; рахунок - фактуру (інвойс) №4 від 25.11.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів №№16/11-15/Lux від 16.11.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 16.11.2015; договір про надання послуг митного брокера №04/12-ЛО від 04.12.2015; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2719 від 19.11.2015; декларацію про походження товару від 25.11.2015; паспорт якості №25 від 18.11.2015, митну декларацію №100260005/2015/200655 від 14.12.2015.
За результатами перевірки поданих документів, відповідачем встановлено, зокрема, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), оскільки подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
В зв'язку з вказаним, відповідачем запропоновано позивачу подати додаткові документи відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації.
Зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2015 №100260005/2015/210001/2 слідує, що товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ОІЛ» подано у встановлений законодавством термін наступні документи: копії митних декларацій країни відправлення; договір (угоду, контракт) із третіми особами; витяг із інформативного бюлетеня про стан ринку нафтопродуктів на 01.12.2015.
Як зазначено відповідачем, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями декларантом подані не були.
В зв'язку з вищевикладеним Київською міською митницею ДФС України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2015 №100260005/2015/210001/2 (далі - оскаржуване рішення та/або рішення про коригування митної вартості) та, як наслідок, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260005/2015/00011 від 25.12.2015 (далі - картка відмови).
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ОІЛ» вважає вказані вище рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернулося до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Суд зазначає, що при вирішенні спору по суті застосуванню підлягають положення Митного кодексу України, які діяли на час прийняття оскаржуваного рішення.
Так, частиною 1 ст. 246 МК України регламентовано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 КАС України).
Водночас, згідно ч. 1 ст. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
В силу приписів ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).
Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).
Частиною 1 ст. 53 МК України регламентовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України є :
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В той же час, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Як зазначено в постанові Верховного Суду України №21-127а15 від 31.03.2015 митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами адміністративної справи, передумовою, яка слугувала підставою для прийняття оскаржуваного рішення є подання декларантом документів для підтвердження митної вартості, які містять розбіжності та не містять всіх складових, що підтверджують заявлену митну вартість.
Так, зокрема, у поданих відповідачем запереченнях останній посилається на те, що відомості про виробника товару, зазначені в експортних митних деклараціях Республіки Білорусь, відсутні в наданих рахунках; в графі 21 експертних МД та рахунку від 25.11.2015 №4 відсутні відомості про номери транспортних засобів, які зазначені в рахунку від 18.11.2015 №19. Інформація в рахунку від 18.11.2015 №19 не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме, відсутні відомості про факт продажу товару виробником ООО «Сигма - Поставы» підприємству ООО «Росхим Трейд (Республіка Білорусь), зазначеному в рахунку як продавець (покупцем товару є «Global Tyre Company» Великобританія).
Таким чином, на думку, відповідача відсутність відомостей про факт продажу товару виробником ООО «Сигма - Поставы» підприємству ООО «Росхим Трейд» не дає можливості прослідкувати послідовність даного посередницького ланцюга, оскільки відсутня логічна послідовність торговельної операції.
Водночас, Київська міська митниця ДФС України вказує на те, що в контракті від 16.11.2015 продавцем товару є «PROFIT ENERGO» Sp. z o.o., Польща, а в інвойсі контрактоотримувача від 25.11.2015 №4 зазначений відмінний продавець «PROFIT ENERGO LLC».
Суд оцінюючи вище вказані доводи в межах наявних в матеріалах справи документів погоджується з вищевказаними твердженнями митного органу щодо зазначених розбіжностей в документах, поданих позивачем до митного оформлення.
При цьому, судом враховуються пояснення товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ОІЛ» щодо розбіжності найменування продавця товару в контракті та інвойсі, однак матеріалами справи не підтверджено, що вони надавалися митному органу. Тобто, відповідач не міг знати та не повинен був знати, що в контракті організаційно - правова форма підприємства вказана польською мовою, в інвойсі англійською.
Водночас, суд додатково звертає увагу, що як текст контракту, так і текст інвойсу складений англійською мовою з перекладом на російську.
За таких обставин, на думку суду, контролюючим органом правомірно розпочато процедуру консультацій та витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за МД №100260005/2015/200655.
Водночас, судом відхиляються посилання товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ОІЛ» на висновок Державного підприємства «Державний інформаційно - аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» №4.3/1095 від 25.12.2015, оскільки жодних належних та допустимих доказів його подання митному органу до суду не надано.
Окрім того, в картці відмови зазначений документ, як такий, що був поданий відповідачу для митного оформлення не вказаний.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що 16.11.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ОІЛ» з однієї сторони та «PROFIT ENERGO» Sp. z o.o., укладено контракт на поставку товару №16/11-15/Lux від 16.11.2015 та додаток №1 до вказаного договору, за умовами яких позивачем придбано товар - флюїд нафтовий ароматичний на умовах поставки DAP ст. Словечно - кордон Білорусь - Україна у відповідності до Інкотермс.
Згідно п. 6 додатку №1 до контракту від 16.11.2015 покупець здійснює оплату за товар: флюїд нафтовий ароматичний наступним чином: з моменту отримання відповідного інвойсу здійснюється попередня оплата в розмірі 45% від загальної суми товару, без ніяких утримань, вирахувань, зустрічних вимог і заліків, що складає 46 350 доларів США (п. 6.1); оплата 55% від загальної суми товару на протязі 10 банківських днів по факту його поставки покупцю, без ніяких утримань, вирахувань, зустрічних вимог і заліків, що складає 56 650 доларів США.
При цьому, відповідно до п. 10.2 вказаного контракту зміни, доповнення, специфікації і інші доповнення і/чи доповнення до даного договору мають силу лише у випадку, якщо вони складені в письмовій формі і підписані сторонами.
Судом в процесі розгляду справи встановлено відсутність банківських платіжних документів щодо сплати 45% від загальної суми товару від загальної суми товару, без ніяких утримань, вирахувань, зустрічних вимог і заліків, що складає 46 350 доларів США.
В той же час, судом не береться до уваги подане позивачем платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №14 від 27.11.2015 з огляду на наступне.
Так, загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті визначені Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, що затверджено постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №10/15601 (далі - Положення №216).
Згідно п. 2.1 розділу 2 Положення №216 платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов'язково має містити такі реквізити:
код платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 N 1024;
назву документа - "Платіжне доручення в іноземній валюті" або "Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах";
номер платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (може містити цифри та літери);
дату складання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);
найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує платника (назви країни і міста);
повне або скорочене найменування платника, що збігається з найменуванням платника, яке заявлене ним у картці зі зразками підписів та відбитка печатки [для фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові (якщо воно є) і документ, що посвідчує особу (серія, номер, дата, ким виданий, адреса за місцем проживання)], його місцезнаходження (назви країни і міста);
номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюється переказ коштів або банківських металів;
цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129) (далі - Класифікатор);
суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою);
суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях і назву іноземної валюти або виду банківського металу словами;
найменування одержувача (далі - бенефіціар) [для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові (якщо воно є)], його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку [або номер міжнародного банківського рахунку (IBAN)], на який перераховуються кошти або банківські метали (для бенефіціара - фізичної особи, який не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися);
найменування та місцезнаходження банку бенефіціара;
комісійні - зазначається порядок сплати комісійних витрат уповноваженого банку й інших банків за переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або бенефіціара (BEN), або платника та бенефіціара (SHA), надається право уповноваженому банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення платника;
призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави);
код операції (чотири символи) за стандартною класифікацією платіжного балансу (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує);
код країни бенефіціара (три символи) відповідно до його місцезнаходження або країни реєстрації (заповнюється платником або уповноваженим банком, що його обслуговує);
ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті);
підписи відповідальних осіб платника та відбиток печатки (за наявності), які заявлені ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки;
резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та бенефіціара резидентність словами "резидент" чи "нерезидент" під час переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів (п. 2.2 розділу 2 Положення №216).
Водночас, найменування та місцезнаходження банку бенефіціара, найменування бенефіціара, номер його рахунку в платіжному дорученні в іноземній валюті мають відповідати реквізитам, що зазначені в документах, які подаються до уповноваженого банку разом з платіжним дорученням в іноземній валюті для здійснення уповноваженим банком валютного контролю за правомірністю переказу іноземної валюти з рахунку платника (п. 2.3 розділу 2 Положення №216).
Згідно поданого позивачем платіжного доручення слідує, що в останньому відсутні заповнені наступні графи: місцезнаходження бенефіціара, його рахунок, найменування та місцезнаходження банку бенефіціара.
Разом з цим, в призначені платежу відсутня повна іформація про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів, підписи відповідальних осіб платника та відбиток печатки (за наявності), які заявлені ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки.
Крім того, в силу приписів п. 3.2 розділу 3 Положення №216 відповідальний виконавець уповноваженого банку має проставити на всіх примірниках платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах дати надходження і виконання цього документа, засвідчивши їх своїм підписом та відбитком штампа уповноваженого банку. Уповноважений банк має право не проставляти дату надходження платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, якщо вона збігається з датою його виконання.
Натомість, на наявному в матеріалах справи платіжному доручені відсутні будь - які відмітки банку про виконання платіжного доручення.
За підсумком наведеного, суд дійшов до висновку про відсутність належного та допустимого доказу на підтвердження здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ОІЛ» оплати за товар флюїд нафтовий ароматичний у відповідності до вимог п. 6 додатку №1 до контракту від 16.11.2015.
В той же час, слід наголосити, що у своїх письмових запереченнях митний орган зазначив, що на момент здійснення митного оформлення позивачем не надано, зокрема банківські платіжні документи.
В свою чергу, позивачем вказаного вище не спростовано. Більше того, в переліку документів, які перелічені в картці відмови банківських платіжних документів не зазначено, як і не зазначено товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ОІЛ» у позовній заяві серед документів, що були подані відповідачу останнім для проведення митного оформлення.
Таким чином, в контексті п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо відсутності всіх документів, які підтверджують митну вартість товарів.
За таких обставин, суд погоджується з доводами Київської міської митниці ДФС про наявність підстав для коригування митної вартості та неможливість визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Поряд з цим, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операцій з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ст. 59 МК України).
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, які подано на експорт в України приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ст. 60 МК України).
Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості та додавання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю основи для віднімання (додавання) вартості.
З огляду на вказане, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу. Джерело інформації - МД від 12.08.2015 №112050000/2015/13363.
Підсумовуючи наведене в сукупності, суд погоджується з висновками митного органу про застосування резервного методу визначення митної вартості.
Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку, що відповідач при прийняті оскаржуваних рішень діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.
Вказане, в свою чергу свідчить, що оскаржувані рішення відповідають критеріям, які встановлені ст. 2 КАС України, а тому в задоволені адміністративного позову слід відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
З урахуванням вищевказаного, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Інші доводи позивача не спростовують встановленого вище судом.
Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати відповідачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ОІЛ» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Є.В. Аблов