20 квітня 2016 року
справа № 804/3564/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Кругового О.О. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у справі № 804/3564/15 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій,-
встановив:
У березні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська (далі - Позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (далі - Відповідач), в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» на користь управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до Списку № 2, за січень 2015 року в сумі 258 953,98 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська задоволено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Дніпроважмаш» подало до суду апеляційну скаргу, відповідно до якої просило постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права , оскільки не прийнято до уваги, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обов'язок підприємств стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій передбачено лише відносно тих осіб, які були зайняті на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці виключно за Списком №1, а указані Позивачем особи отримують пенсії, призначені за Списком № 2. (а.с.81-84)
Заперечень проти задоволення апеляційної скарги до суду не надходило.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач за січень 2015 року поніс витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №2 в сумі 258 953,98 грн.
Публічне акціонерне товариство «Дніпроважмаш» є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а також платником страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV та зареєстрований Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська як платник страхових внесків, що Відповідачем не заперечується.
Управління належним чином направляло Відповідачу повідомлення про суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за спірний період, що ПАТ «Дніпроважмаш» не заперечується. (том 1 а.с.7-30, 33-43).
Суми нарахованих коштів підтверджуються розрахунками органів Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську щодо фактичних витрат на виплату і доставку пенсій по Списку № 2, призначених відповідно до пунктів “б” - “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за січень 2015 року та довідками про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії. Доказів про оскарження вказаних Розрахунків та довідок в адміністративному, чи в судовому порядку відповідачем не надано.
Задовольняючи позовні вимоги Управління, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пунктом 6.1 та 6.2 Інструкції передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, а відповідач за указаний період не відшкодовував суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій вказаним працівникам і не вніс на рахунки позивача суму у розмірі 258 953,98грн., то вона підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Управління Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначений розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Управління Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція).
Згідно з п. 6.1та 6.2 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IVв таких розмірах, зокрема,: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень цього Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Пунктом 6.10 Інструкції визначено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства.
Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Пунктом 6.8 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідачем положення вищевказаних правових норм не дотримано та за січень 2015 року Публічним акціонерним товариством «Дніпроважмаш» не проводилось відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій своїм працівникам, а тому вони підлягають стягненню у судовому порядку.
Відносно посилань заявника апеляційної скарги що абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV прямо визначено обов'язок підприємств тільки стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, указані Позивачем особи отримують пенсії, призначені за Списком № 2, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом № 400/97-ВР, відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, <...> об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що обов'язок Позивача відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної працівнику відповідача відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 31 січня 2011 року № 21-69а10 та у постанові від 13 лютого 2012 року у справі № 21-11а12.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків та правову позицію суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.
У межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у справі № 804/3564/15 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України , в порядку та у строки, передбачені статтею 212 КАС України.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: О.О. Круговий
Суддя: О.В. Юхименко