33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
19 квітня 2016 р. Справа № 918/76/16
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Рівнедерев"
до відповідача 1: Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації"
до відповідача 2: Приватного підприємства "ФІРМА РОМ"
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 підприємство "Сюрприз"
про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні майном.
В засіданні приймали участь:
від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 20 січня 2016 року.
від відповідача 2: ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 30 березня 2015 року;
від відповідача 1: не з'явився;
від третіх осіб: не з'явився.
В судовому засіданні 19 квітня 2016 року, відповідно до статті 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Рівнедерев" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача 1: Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" та відповідача 2: Приватного підприємства "Фірма Ром", в якій просив суд зобов'язати усунути перешкоди в користуванні майном.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 9 лютого 2016 року порушено провадження у справі № 918/76/16, розгляд якої призначено на 23 лютого 2016 року.
23 лютого 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача 2 подав клопотання від 23 лютого 2016 року про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. В обґрунтування вищезазначеного клопотання, ПП "Фірма Ром" зазначає, що 26 вересня 2007 року між ПФ "Сюрприз" та ПП "Фірма Ром" було укладено договір купівлі-продажу. З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28 вересня 2007 року № 16102264, реєстраційного посвідчення від 3 квітня 2000 року вбачається, що зазначений у позовній заяві склад ЛВЖ/Б-І/ та насосна станція /Б/ загальною площею 325,6 кв.м., були відчужені 26 вересня 2007 року ПФ "Сюрприз" на користь ПП "Фірма Ром".
Вищезазначене клопотання відповідача 2 прийнято судом до розгляду та ухвалою суду від 23 лютого 2016 року задоволено, залучено до участі у справі, третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 підприємство "Сюрприз" та відкладено розгляд справи на 15 березня 2016 року.
10 березня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання з додатками, в якому просив суд зобов'язати ПП "Фірма Ром" усунути перешкоди в користуванні належного позивачу складу для зберігання матеріалів інв. № 100015, "Л-1" по провулку Робітничому, 6 в місті Рівне, загальною площею 84 кв.м. шляхом відновлення стін, перегородок, дверей згідно Плану будівлі "Л-1" по провулку Робітничому, 6 в місті Рівне, який є в матеріалах справи.
В разі надходження до господарського суду заяв (клопотань), суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінюєвати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об'єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову.
Отже, вищезазначена заява позивача за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову.
Аналогічна правова позиція викладена в пункті 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Оскільки суд не перейшов до розгляду справи по суті на момент подачі відповідної заяви, відтак вона була прийнята судом до розгляду.
Враховуючи те, що представник позивача у судовому засіданні 15 березня 2016 року підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову, з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зміну предмету позову та наполягав на її задоволенні, враховуючи те, що заява про зміну предмету спору подана в передбачений ГПК України порядок та спосіб, відтак заява позивача підлягає до задоволення.
Отже, має місце новий предмет позову: зобов'язати ПП "Фірма Ром" усунути перешкоди в користуванні належного позивачу складу для зберігання матеріалів інв. № 100015, "Л-1" по провулку Робітничому, 6 в місті Рівне, загальною площею 84 кв.м. шляхом відновлення стін, перегородок, дверей згідно Плану будівлі "Л-1" по провулку Робітничому, 6 в місті Рівне, який є в матеріалах справи.
15 березня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача 2 подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд, відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Рівнедерев" до відповідачів ПП "ФІРМА РОМ" та КП "Рівненське ОБТІ" за безпідставністю позовних вимог та пропуску позовної давності.
15 березня 2016 року ухвалою суду розгляд справи відкладено на 5 квітня 2016 року.
04 квітня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача 2 подав відзив на позовну вимогу з урахуванням заяви про зміну предмету спору, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову через безпідставність та пропуск позовної давності.
05 квітня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання в якому просив суд договір купівлі між ВАТ "Рівненська меблева фабрика", ПФ "Сюрприз" і ПП "Фірма РОМ" вважати недійсним в частині, в зв'язку з невірно вказаною площею складу ЛВЖ та визнати право власності на майно - склад для зберігання матеріалів літ. "Л-1", інв. № 100015 загальною площею 84 кв.м., усунути перешкоди у користування майном, шляхом відновлення стін, перегородок, дверей згідно Плану будівлі літ. "Л-1" по пров. Робітничому, 6 в місті Рівне, який є в матеріалах справи.
Вищезазначене клопотання позивача було розцінене судом, як клопотання про зміну предмету позову та ухвалою суду від 05 квітня 2016 року залишене без розгляду та долучене до матеріалів справи, оскільки подане після початку розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 05 квітня 2016 року уповноважений представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів, ухвалою суду від 05 квітня 2016 року задоволено вищезазначене клопотання позивача та продовжено строк розгляду спору на 15 днів.
Ухвалою суду від 05 квітня 2016 року розгляд справи відкладено на 19 квітня 2016 року.
19 квітня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання в якому просив суд, позов задоволити та зобов'язати відповідача 2 усунути перешкоди у користуванні належного для позивача складу для зберігання матеріалів.
У судовому засіданні 19 квітня 2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві з урахуванням клопотання про зміну предмету спору, в свою чергу уповноважений представник відповідача 2 проти позову заперечив з підстав наведених у відзивах на позовну заяву, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Відповідач 1 особа у судове засідання 19 квітня 2016 року не забезпечив явки свого уповноваженого представника, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 21, 46, 189, 229), третя особа також не забезпечила явку повноважного представника у судове засідання 19 квітня 2016 року.
Враховуючи те, що відповідач 1 відзиву на позов та витребуваних документів не подав, суд на підставі статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі відповідача 1, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13 грудня 1999 року наказом Фонду державного майна України регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області № 802 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнедерев" відповідно до "Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22 липня 1998 року № 1450 та листа голови правління ВАТ "Рівнедерев" № 198 від 03 серпня 1999 року передано у власність ВАТ "Рівнедерев" нерухоме майно згідно переліку (а.с. 10).
Згідно додатку до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 13 грудня 1999 року № 802 "Перелік нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству виробничо-торгівельному підприємству "Рівнедерев" серед якого склад для зберігання матеріалів, адреса місто Рівне, пров. Робітничий 6, інвентарний номер 100015 (а.с. 10 - 11).
16 грудня 1999 року Рівненським міським бюро технічної інвентаризації посвідчило реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, що майновий комплекс в цілому який розташований за адресою: місто Рівне, пров. Робітничий, 6 зареєстровано за Відкритим акціонерним товариством виробничо-торговим підприємством "Рівнедерев" на праві колективної власності на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України та переліку нерухомого майна від 13 грудня 1999 року № 802 (а.с. 9).
Площа переданого позивачу складу за інвентарним № 100015 згідно технічного паспорту (оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні) складає 84 кв.м. (а.с. 14 - 15).
У судових засіданнях позивач зазначав, що склад для зберігання матеріалів площею 84 кв.м. був частиною приміщення складу ЛВЖ, площа якого (за твердженнями останнього) становила 220, 68 кв.м.
ПАТ "Рівнедерев", на підтвердження зазначеного вище, надало лист Комунального підприємства Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації від 19 червня 2015 року № 333 яким останнє повідомило, що відповідно до переліку нерухомого майна, що передавалося у власність ВАТ "Рівненська меблева фабрика" від 26 січня 2000 року, площа складу ЛВЖ становила 220, 68 кв.м., водночас працівниками БТІ було допущено помилку та зареєстровано вищезазначений склад за площею 325,6 м.кв., просило суд позов задоволити.
Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
За частиною 2 статті 331 ЦК якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.
Зі змісту зазначених норм убачається, що право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту його державної реєстрації. При цьому орган, який уповноважений здійснювати таку реєстрацію, вчиняє тільки відповідні дії в межах чинного законодавства і сам по собі не є особою, яка може заперечувати або визнавати право власності.
При цьому, позивачем не надано жодних документів повноважних органів (прокуратури, міліція), які б свідчили про вчинення Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації порушень, або помилки при виконанні своїх повноважень з питань реєстрації нерухомих об'єктів належних для відповідача 2, або третьої особи.
У відповідності до пункту 2.1 наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 121 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року "Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб " (в редакції чинній на момент 16 грудня 1999 року) реєстрація провадиться на підставі правовстановлювальних документів (додаток 1) у такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлювального документа (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис у реєстрову книгу; в) адреса об'єкта, що реєструється, записується в алфавітний журнал адрес (додаток 2); г) прізвище, ім'я та по батькові фізичних осіб - власників нерухомого майна вноситься в алфавітний журнал або картку картотеки власників (додатки 3, 4); ґ) на оригіналі правовстановлювального документа робиться реєстраційний напис (додаток 5). Якщо на правовстановлювальному документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід'ємною частиною такого документа (додаток 6); д) на копії правовстановлювального документа робиться відмітка про реєстрацію з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; е) до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об'єкта нерухомого майна, в якій записується: прізвище, ім'я та по батькові або найменування власника, назва і зміст правовстановлювального документа, число і місяць реєстрації з підписом особи, яка відповідає за реєстрацію.
Враховуючи зазначене, матеріалами справи стверджено, що позивач правомірно набув на правах власності, склад для зберігання матеріалів за інвентарним номером 100015, площею 84 кв.м.
Вищезазначений об'єкт нерухомого майна перебуває на балансі ПАТ "Рівнедерев", що стверджується додатком до податкової декларації (а.с. 207), та зареєстрований за позивачем і на даний час, що стверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 51 - 77).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів згідно статті 16 Цивільного кодексу може бути визнання права.
Також, судом встановлено, що 15 березня 2000 року між ВАТ "Рівненська меблева фабрика" та ОСОБА_1 фірмою "Сюрприз" було укладено договір купівлі продажу № 1 за яким для останнього було продано об'єкти нерухомого майна, серед яких склад ЛЖВ /Б-1/ та насосна станція /Б'/ загальною площею 325,6 кв.м.
Пунктом 1.2 зазначеного договору вказано, що нерухомість що продається, належить ВАТ "Рівненська меблева фабрика" на підставі наказу від 26 січня 2000 року № 42 регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області, крім того у відповідності до пункту 1.3 договору нерухомість продається на підставі згоди державної податкової інспекції у місті Рівне від 08 грудня 1999 року № 27070/24 (а.с. 91).
22 березня 2000 року між ВАТ "Рівненська меблева фабрика" та ОСОБА_1 фірмою "Сюрприз" було складено акт прийому передачі за яким на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 2000 року № 1 були передані об'єкти нерухомого майна для ПФ "Сюрприз" серед яких склад ЛЖВ /Б-1/ та насосна станція /Б'/ загальною площею 325,6 кв.м.
03 квітня 2000 року Рівненське міське бюро технічної інвентаризації посвідчило реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, будівлі та споруди в цілому розташовані в місті Рівне, пров. Робітничий, 6 на правах власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 15 березня 2000 року № 1 та належать для ОСОБА_1 фірми "Сюрприз".
Крім того, 26 вересня 2007 року між ОСОБА_1 підприємством "Сюрприз" (правонаступник приватної фірми "Сюрприз) та ОСОБА_1 підприємством "ФІРМА РОМ" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, серед якого склад ЛЖВ /Б-1/ та насосна станція /Б'/ загальною площею 325,6 кв.м.
Вищезазначений договір купівлі-продажу від 26 вересня 2007 року посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 2339 (а.с. 88 - 89).
Матеріали справи містять довідку приватного нотаріуса ОСОБА_4 з якої вбачається, що згідно Єдиного реєстру заборони будівлі та споруди за адресою місто Рівне, пров. Робітничий, будинок 6 (склад ЛЖВ, та насосна станція) власником якої є ОСОБА_1 підприємство "Сюрприз" (а.с. 95).
20 серпня 2007 року Рівненським міським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано на правах власності об'єкти нерухомого майна, серед якого, склад ЛЖВ /Б-1/ та насосна станція /Б'/ загальною площею 325,6 кв.м., що стверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 93).
З зазначених вище доказів суд вбачає, що Склад ЛВЖ та насосна станція були відчужені, в законом передбаченому порядку, з площею 325, 6 кв.м., а не так як вказує позивач 220, 68 кв.м.
Судом встановлено, що 21 листопада 2011 року інспекцією ДАБК у Рівненській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, згідно якої створено нові об'єкти нерухомості: адміністративна будівля площею 314,3 кв.м та відкритий навіс площею 279,0 кв.м.
На зазначені вище об'єкти нерухомого майна, зокрема адміністративно-складська будівля, Рівненським міським бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт (а.с. 141 - 147).
05 липня 2012 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради для Приватного підприємства "ФІРМИ РОМ" видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно адміністративну будівлю площею 314,3 кв.м. та відкритий навіс площею 279,0 кв.м., також 05 липня 2012 року Рівненським міським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на адміністративну будівлю площею 314,3 кв.м. та відкритий навіс площею 279,0 кв.м. за ОСОБА_1 підприємством "ФІРМА РОМ" (а.с. 148).
Суд вбачає, що у 2011 року ПП "ФІРМА РОМ" провело реконструкцію належного йому на правах власності приміщення, що підтверджується відомостями Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Рівненській області 21 листопада 2011 року (а.с. 135 - 140).
У відповідності до частини 1 - 2 статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно частин 1 - 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до пункту 2 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 травня 2011 року № 45 (зареєстрований в Мін'юсті 01 червня 2011 року за № 651/19389) будівництво - нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та капітальний ремонт об'єктів будівництва; об'єктом будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та/або частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на час отримання ПП "ФІРМА РОМ" Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №597333 від 05 липня 2012 року) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 цього ж Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону, а згідно частини 2 статті 15 цього ж Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Пункти 27-29, 44 та 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 22 червня 2011 р. № 703. встановлювали однаковий порядок реєстрації права власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані та реконструйовані об'єкти нерухомого майна, визначали однакові умови видачі свідоцтва про право власності на новозбудовані або реконструйоване майно.
Матеріалами справи стверджено, що внаслідок реконструкції складу ЛЖВ та насосної станції було створено новий об'єкт права власності - "літ. Б-1" - адміністративно-складську будівлю площею 314,3 кв. м., що додатково підтверджується новим технічним паспортом на адміністративно-складську будівлю загальною площею 314,3 кв.м. та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САЕ №597333, витягом про державну реєстрацію прав виданим Комунальним підприємством Рівненського міського бюро технічної інвентаризації.
З зазначеного вище суд вбачає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, того що склад для зберігання матеріалів інв. № 100015 "Л-1" площею 84 кв.м. знаходиться у користуванні або належить на правах власності для відповідача 2.
Крім того, судом були зроблені витяги - відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна, за адресою, за номером ЄДРПОУ позивача та відповідача 2, за номером об'єкта нерухомого майна (а.с. 236 - 264).
З відомостей суд вбачає, що за ПАТ "Рівнедерев" зареєстровано об'єкти нерухомого майна, серед якого приміщення складу, інвентарний № 100015 "Л-1", площею 84 кв.м., а за ПП "ФІРМА РОМ" зареєстровано об'єкт нерухомого майна будівля та споруда (І черга будівництва) загальна площа 593,3 кв.м. (адміністративно-складська будівля, Б-1 площа 314, 3 кв.м., відкритий навіс для ремонту машин, Ю площа 279,0 кв.м.).
Відомості свідчать про те, що за адресою місто Рівне, пров. Робітничий, 6 розташований цілий перелік майна (а.с. 249 - 263), який зареєстрований за різними юридичними та фізичними особами, серед яких позивач і відповідач мають об'єкти нерухомості.
Судом у позивача витребовувалися документи, які б підтверджували використання спірної частини будівлі в період з 1999 року по 2016 рік.
Позивач надав суду архівний витяг рішення від 29 січня 1997 року № 479 яким виконком Рівненської міської ради народних депутатів вирішив відвести земельну ділянку об'єднанню "Рівнедерев" площею 1,92 га по пров. Робітничому.
Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" затверджено Типовий договір оренди землі.
З зазначеного суд вбачає, що користування земельною ділянкою має підтверджуватися договором оренди або правовстановлюючими документами на землю, однак наданий позивачем архівний витяг свідчить тільки про намір відвести землі для ПАТ "Рівнедерев".
Водночас, відповідач 2 надав суду договір оренди від 03 листопада 2009 року № 040958300223 про оренду земельної ділянки загальною площею 7 995 кв.м. для реконструкції та обслуговування складу зберігання нафтопродуктів та адміністративного приміщення (а.с. 152 - 155), зазначена земельна ділянка була передана згідно акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 03 грудня 2009 року (а.с. 159).
Крім того, матеріали справи містять технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (а.с. 161 - 182), з яких вбачається, що земельна ділянка передана в оренду для відповідача 2 не межує із земельними ділянками, які належать або знаходяться в оренді позивача.
З зазначеного вище суд вбачає, що відповідач 2 оформив належним чином право користування земельною ділянкою на якій розташовані його об'єкти нерухомого майна, зокрема адміністративно-складська будівля площею 314,3 кв.м.
Також, в підтвердження користування складом для зберігання матеріалів площею 84,0 кв.м. позивачем надано податкову декларацію за 2016 рік з податку на нерухоме майно, в яку включені відомості по зазначеному об'єкту нерухомості.
Зазначені документи свідчать про те, що нерухоме майно площею 84 кв.м. перебуває на балансі позивача, однак не підтверджує використання останнім зазначеного майна.
Позивачем надано договір про постачання електричної енергії від 15 червня 2005 року № 249, як доказ користування спірною частиною приміщення.
Однак наданий договір був укладений на постачання електроенергією усіх приміщень позивача, тому не свідчить про факт використання спірної частини приміщення площею 84,0 кв.м.
Відтак, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують факт використання ПАТ "Рівнедерев" складу для зберігання матеріалів у своїй господарській діяльності з 1999 року по 2016 рік.
Суд зазначає, що ПАТ "Рівнедерев" звернулося в суд з позовом про усунення перешкод в користуванні складу для зберігання матеріалів інв. № 100015, "Л-1" по пров. Робітничий, 6 в місті Рівне загальною площею 84 кв.м. шляхом відновлення стін, перегородок, дверей згідно Плану будівлі "Л-1" по провулку Робітничому, 6 в місті Рівне.
В силу статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У відповідності до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд зазначає, даний позов (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) є негаторним.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.
Однак, позивачем не надано жодних документально підтверджених та зафіксованих фактів того, що ПП "ФІРМА РОМ" вчиняє перешкоди ПАТ "Рівнедерев" в реалізації ним повноважень, щодо розпорядження та користування належним йому майном, а саме складу для зберігання.
На підставі вищенаведеного суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що ОСОБА_1 підприємство "ФІРМА РОМ" своїми діями або бездіяльністю перешкоджає ПАТ "Рівнедерев" в користуванні належним для нього майном.
Враховуючи усе вищезазначене, судом встановлено та матеріалами справи стверджено, що нерухоме майно адміністративно-складська будівля площею 314,3 кв.м. належить на праві власності для ПП "ФІРМА РОМ" і документально оформлена в законом встановленому порядку.
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позову, щодо зобов'язання ПП "ФІРМА РОМ" усунути перешкоди в користуванні належним для ПАТ "Рівнедерев" складу для зберігання матеріалів інвентарний № 100015, "Л-1" по пров. Робітничому, 6, загальною площею 84,0 кв.м. шляхом відновлення стін, перегородок, дверей згідно Плану будівлі "Л-1" по провулку Робітничому, 6 в місті Рівне.
Також, позивач у своїй позовній заяві відповідачем 1 визначив Комунальне підприємство Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації, проте жодних позовних вимог до нього не пред'явив.
Згідно статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Враховуючи те, що ПАТ "Рівнедерев" не надало суду доказів того, що Комунальне підприємство Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації своїми діями або бездіяльністю порушує його законні права або охоронювані законом інтереси, суд відмовляє ПАТ "Рівнедерев" в задоволенні позову, оскільки останній не визначає позовних вимог до Комунального підприємства Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації.
Водночас, у відзиві на позовну заяву ПП "ФІРМА РОМ" просила суд застосувати строки позовної давності, щодо вимоги про усунення перешкод в користуванні майном.
Суд зазначає, у відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Однак, як вже було зазначено вище, ПАТ "Рівнедерев" звернулося до суду з негаторним позовом (усунення перешкод в користуванні майном), щодо якого не застосовуються строки позовної давності.
Водночас, як свідчать матеріали справи, у березні 2000 року ПФ "Сюрприз" придбало у ВАТ "Рівненська меблева фабрика" склад ЛВЖ /Б-1/ та насосну станцію загальною площею 325,6 кв.м. та зареєструвала право власності на це майно 08 квітня 2000 року та виготовила технічний паспорт; у вересні 2007 року ПП "ФІРМА РОМ" придбало у ПФ "Сюрприз" склад ЛВЖ /Б-1/ та насосну станцію загальною площею 325,6 кв.м. та зареєструвало право власності на це нерухоме майно 28 вересня 2007 року, а в листопаді 2009 року отримало земельну ділянку під вказаним об'єктом в користування; у 2011 році ПП "ФІРМА РОМ" провело реконструкцію належного їй на праві власності приміщення, 05 липня 2012 року зареєструвало право власності на новостворене (реконструйоване) майно.
Враховуючи зазначену хронологію подій, суд вбачає, що позивач міг і мав достатньо можливостей довідатися про порушення своїх прав та законом охоронюваних інтересів, якщо таке мало місце, з моменту, як стверджує позивач, незаконного зайняття його будівлі (складу площею 84,0 кв.м.) ще починаючи з 2000 року, щоб відновити порушення цих прав у законом передбачений спосіб.
Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами обставин, які є підставою для звернення з негаторним позовом, зокрема що стосується вчинення відповідачем дій, щодо перешкоджань позивачу використовувати належний йому на правах власності склад для зберігання, інвентарний № 100015 "Л-1", площею 84,0 кв.м.
Відтак, матеріалами справи стверджено, що Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" та ОСОБА_1 підприємство "ФІРМА РОМ" не порушуються права та законом охоронювані інтереси Публічного акціонерного товариства "Рівнедерев", а тому суд в позові щодо зобов'язання усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом відновлення стін, перегородок, дверей згідно плану - відмовляє.
Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено "22" квітня 2016 року
Суддя Торчинюк В.Г.