33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
21 квітня 2016 р. Справа № 918/191/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Канадсько-Українське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Едмонтон"
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне - Блок"
про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном
За участю представників сторін:
від позивача: представник не з"явився
від відповідача: представник ОСОБА_2
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.04.16 по 21.04.16
Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Канадсько-Українське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Едмонтон" (надалі Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне - Блок" (надалі Відповідач або ТОВ "Рівне-Блок") в якому просить зобов"язати останнє усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном, а саме блоків та елементів в кількості сімдесят одна тисяча дев"ятсот двадцять сім шт. Спільного українсько-канадського підприємства "Едмонтон" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яке знаходиться на території за адресою м.Костопіль, вул. Степанська, 111.
Свої вимоги Позивач мотивує тим, що між ним та Відповідачем 01 липня 2001 року було укладено Договір про сумісну діяльність за яким Сторони зобов"язалися шляхом об"єднання майном, майнових та немайнових прав, грошових внесків та зусиль спільно діяти в сфері господарської діяльності для досягнення цілей: виробництва стінових будівельних матеріалів, блоків та бруківки, їх реалізації. З 01.03.2011 року дію зазначеного договору припинено.
Відповідно до п.10.4 Договору у випадку припинення його дії, після відшкодування Учасниками у встановленому порядку боргів, кошти та майно, що залишились розподіляються між Учасниками пропорційно їх часткам у загальному майні. В цьому випадку кожний з учасників має право вимагати повернення своєї частки спільного майна в натурі або шляхом грошової компенсації.
Відповідно до інвентаризаційного опису №3 товарно-матеріальних цінностей від 14 липня 2011 року на балансовому рахунку ТзОВ "Едмонтон" числяться фактичні залишки 71 927 шт. блоків та елементів.
Однак ТзОВ "Рівне-Блок" перешкоджає доступу до майно ТзОВ "Едмонтон", яке знаходиться на території товариства.
Представник Позивача після оголошення перерви в судове засідання не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить підпис представників в протоколі судового засідання від 19.04.2016 року.
Відповідач надав суду відзив на позов в якому вимог Позивача не визнає посилаючись на те, що жодного майна належного Позивачу у нього немає, і, відповідно, він не може чинити буд-яких перешкод у користуванні.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Однак при зверненні до суду особа зобов"язана довести належними доказами те, що її цивільні права та інтереси порушуються, невизнаються або оспорюються. Зокрема відповідно до статті 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 32 цього ж Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Обгрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на те, що Відповідач чинить йому перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, а саме блоків та елементів в кількості сімдесят одна тисяча дев"ятсот двадцять сім шт., яке знаходиться на території за адресою м.Костопіль, вул. Степанська, 111. Як на підставу позову Позивач посилається на інвентаризаційний опис №3 товарно-матеріальних цінностей від 14 липня 2011 року.
Однак суд зазначає, що зазначений опис складено директором Позивача, який є заінтересованою особою, і в ньому жодним чином не зазначається про те, що майно - блоки та елементи в кількості сімдесят одна тисяча дев"ятсот двадцять сім штук, перебуває на території Відповідача. Крім того в інвентаризаційному описі №3 вказується що проводиться знімання фактичних залишків цінностей, які числяться на балансовому рахунку №26,20, а не товарно-матеріальних цінностей, які є в наявності.
Також інші докази, які надані Позивачем, а саме Акт ревізії КРУ від 10.09.2010р. №200-16/50, реєстри дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 01.01.2009р. та на 01.01.2010 року, інвентаризаційний опис інших необоротних матеріальних активів та запасів від 09.09.2010р., протокол інвентаризаційної комісії від 09.09.2010 року, протокол обшуку від 09.09.2010 року, копії заяв та відповідей на 14 аркушах, Акт №21/35-30/30485253 від 26.07.11р. жодним чином не підтверджують того, що майно - блоки та елементи в кількості сімдесят одна тисяча дев"ятсот двадцять сім штук, перебуває на території Відповідача чи у його користуванні.
В той же час Вироком Рівненського міського суду від 16 липня 2012 р. у справі №1715/9452/12 встановлено, що в період з 22.01.2010р. по 13.08.2010 року продаж продукції - будівельних блоків Канадсько-Українського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Едмонтон" самовільно здійснював ОСОБА_3 перебуваючи на території ТОВ "Рівне-Блок", що знаходиться за адресою м.Костопіль вул.Степанська, 111. Крім того Вироком встановлено, що у зазначений період ОСОБА_3 перебував на території ТОВ "Рівне-Блок" без дозволу останнього і мав вільний доступ до усіх приміщень та складу.
Відповідно до статті 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Також суд зазначає, що заочним рішенням Костопільського районного суду від 09 березня 2016 року у справі №564/2863/15-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь Канадсько-Українського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Едмонтон" матеріальну шкоду в сумі 489767 грн. 00 коп. завдану самовільним продажем будівельних блоків КУСП у формі ТОВ "Едмонтон" на території ТОВ "Рівне-Блок", що знаходиться за адресою м.Костопіль вул.Степанська, 111.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст.35 ГПК України).
На підставі ст.35 ГПК України вищезазначені факти не потребують повторного доказування.
Крім того речові докази - блоки будівельні та елементи під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 передавалися на зберігання директору КУСП ТОВ "Едмонтон" ОСОБА_4 і на підставі вироку суду від 16.07.2012р. у справі №1715/9452/12 залишені власнику.
Зазначене вище підтверджує те, що на території за адресою м.Костопіль, вул. Степанська, 111 після припинення сумісної діяльності Позивача з Відповідачем (01.09.2001 р.) перебував не тільки Відповідач, а й інші особи в тому числі і директор КУСП ТОВ "Едмонтон" ОСОБА_4.
Крім того суд зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Відповідно до ст.9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Позивач в підтвердження того, що саме ним були вироблені блоки та елементи в кількості сімдесят одна тисяча дев"ятсот двадцять сім штук та того, що останні знаходяться на території Відповідача не надав суду жодного первинного документа який би фіксував факти здійснення зазначених господарських операцій. Позивач не надав суду і облікових регістрів в яких повинні бути відображені вищевказані господарські операції.
Інвентаризація активів і зобов'язань, на яку посилається Позивач проводиться для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Не надав Позивач суду і документів внутрішньогосподарського (управлінського) обліку (система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством) діяльності підприємства, які б могли свідчити про внутрішнє переміщення блоків будівельних, як то, наприклад, з виробництва на склад.
Все вищенаведене спростовує твердження Позивача про те, що з моменту припинення сумісної діяльності з Відповідачем (01.09.2001 р.) його (Позивача) майно - блоки та елементи в кількості сімдесят одна тисяча дев"ятсот двадцять сім штук перебуває на території Відповідача чи у його користуванні та те, що Відповідач чинить Позивачу перешкоди у користуванні зазначеним майном.
Таким чином Позивач не довів належними доказами того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне - Блок" чинить йому перешкоди у користуванні майном - блоками та елементами в кількості сімдесят одна тисяча дев"ятсот двадцять сім штук, а відтак позов є безпідставним та необгрунтованим, і, відповідно не підлягає задоволенню.
На підставі ст.49 ГПК України на Позивача покладаються судові витрати.
Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Канадсько-Українському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Едмонтон" у задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 22 квітня 2016 року.
Суддя Марач В.В.