ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.04.2016Справа №910/4115/16
За позовомМіського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс»
простягнення 191484 грн. 92 коп.
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача: Білянський М.І. - представник за довіреністю № 2191 від 30.12.2015;
від відповідача: не з'явились.
10.03.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» про стягнення 191484 грн. 92 коп., з яких 83250 грн. 41 коп. основного боргу, 1073 грн. 46 коп. пені, 3883 грн. 51 коп. 3% річних та 42224 грн. 59 коп. інфляційних втрат. Крім того, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 61052 грн. 95 коп.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонам Договору підряду № 298 від 01.08.2013 не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 83250 грн. 41 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду № 298 від 01.08.2013 позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 1073 грн. 46 коп. (549 грн. 04 коп. пені, нарахованої за період з 26.03.2015 по 25.09.2015 за прострочення оплати робіт, виконаних у лютому 2015 року на суму 1825 грн. 14 коп.; 69 грн. 49 коп. пені, нарахованої за період з 26.04.2015 по 25.09.2015 за прострочення оплати робіт, виконаних у березні 2015 року на суму 276 грн. 31 коп., 454 грн. 93 коп. пені, нарахованої за період з 26.08.2015 по 25.09.2015 за прострочення оплати робіт, виконаних у квітні 2015 року на суму 9848 грн. 65 коп.). Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3883 грн. 51 коп. за період з 26.10.2013 по 31.01.2016 та інфляційні втрати у розмірі 42224 грн. 59 коп. за період з жовтня 2013 року по січень 2016 року. Крім того, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 61052 грн. 95 коп., які є заборгованістю Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 перед Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» та, як стверджує позивач, повинен сплатити відповідач як правонаступник Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4115/16 та справу призначено до розгляду на 29.03.2016.
29.03.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав суму основного боргу за Договором підряду № 298 від 01.08.2013 у розмірі 83250 грн. 41 коп., однак заперечив, щодо позовних вимог в частині стягнення грошових коштів у розмірі 61052 грн. 95 коп. у зв'язку з тим, що не є правонаступником Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.04.2016.
У судовому засіданні 15.04.2016 представник позивача подав письмові пояснення щодо правової природи грошових коштів у сумі 61052 грн. 95 коп., які позивач просить стягнути з відповідача, а також позивач долучив до матеріалів справи відповідні докази, що підтверджують підстави виникнення вказаної заборгованості у КЖРЕП № 12 (копію Договору № 67 на технічне обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого теплопостачання житлових будинків від 01.07.2007, звіт про нарахування коштів, копії відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з листопада 2012 року по липень 2013 року та копії звітів фактичних витрат).
У судовому засіданні 15.04.2016 представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 12 та Чернівецьку міську раду.
Розглянувши у судовому засіданні 15.04.2016 вказане клопотання позивача, суд відмовив у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
З огляду на те, що позивачем не доведено, що судом будуть досліджуватись обставини, які безпосередньо стосуються прав і обов'язків заявлених позивачем третіх осіб, та відповідно рішення може вплинути на їх права та обов'язки, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третіх осіб - Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 12 та Чернівецьку міську раду.
Представник позивача у судовому засіданні 15.04.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 15.04.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103037686267.
У судовому засіданні 15.04.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
01.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» (замовник) та Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» (підрядник) укладено Договір підряду № 298, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати відповідно до Додатку № 4 та умов даного договору, роботу з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових централізованих систем опалення, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її згідно з умовами цього договору.
Розділом 2 Договору підряду № 298 від 01.08.2013 сторони визначили характер та види робіт, що виконуються підрядником.
Відповідно до п. 5.1 Договору підряду № 298 від 01.08.2013 здавання виконаних робіт підрядником та приймання їх замовником оформлюється актом здачі-приймання робіт (Додаток № 3), який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 5 днів з моменту надання замовнику.
Відповідно до п. 9.1 Договору підряду № 298 від 01.08.2013 здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом (Додаток № 3), який розглядається протягом п'яти днів з моменту вручення замовнику. Відмова від підписання акту замовником повинна бути письмово обґрунтована.
Згідно з п. 9.3 Договору підряду № 298 від 01.08.2013 підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) представником замовника є підтвердженням виконання робіт і відсутності претензій з його боку.
Згідно з п. 10.1 Договору підряду № 298 від 01.08.2013 даний договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за даним договором - до їх повного здійснення.
Відповідно до п. 10.2 Договору підряду № 298 від 01.08.2013 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за два місяці до його закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про розірвання або необхідність перегляду.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Судом встановлено, що за період з вересня 2013 року по квітень 2015 року, позивачем були виконані роботи з обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем опалення на загальну суму 118941 грн. 28 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0000000111 від 30.09.2013 на суму 2069 грн. 76 коп., № 0000000124 від 31.10.2013 на суму 5800 грн. 34 коп., № 0000000154 від 30.11.2013 на суму 4546 грн. 74 коп., № 0000000174 від 31.12.2013 на суму 6490 грн. 27 коп., № 461 від 31.01.2014 на суму 10292 грн. 65 коп., № 963 від 28.02.2014 на суму 9188 грн. 54 коп., № 1793 від 31.03.2014 на суму 4700 грн. 27 коп., № 2600 від 30.04.2014 на суму 6097 грн. 78 коп., № 2726 від 31.05.2014 на суму 870 грн. 18 коп., № 2884 від 31.07.2014 на суму 12083 грн. 99 коп., № 2925 від 31.08.2014 на суму 13532 грн. 57 коп., № 2960 від 30.09.2014 на суму 1484 грн. 51 коп., № 3352 від 31.10.2014 на суму 14870 грн. 96 коп., № 3755 від 30.11.2014 на суму 6084 грн. 37 коп., № 4309 від 31.12.2014 на суму 6024 грн. 73 коп., № 422 від 31.01.2015 на суму 2853 грн. 52 коп., № 821 від 28.02.2015 на суму 1825 грн. 14 коп., № 1223 від 31.03.2015 на суму 276 грн. 31 коп., № 1779 від 31.07.2015 (за квітень 2015 року) на суму 9848 грн. 65 коп.
Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб сторін; копії долучено позивачем до позовної заяви.
При цьому, зважаючи на положення п. 10.2 Договору підряду № 298 від 01.08.2013 та відсутність в матеріалах справи доказів наявності письмових заяв сторін про розірвання або необхідність перегляду договору, суд дійшов висновку, що станом на дату виконання позивачем робіт за вищевказаними актами Договір підряду № 298 від 01.08.2013 був чинним.
Таким чином, роботи, які прийняті відповідачем за вищевказаними актами, були виконані саме на умовах Договору підряду № 298 від 01.08.2013.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 6.1 Договору підряду № 298 від 01.08.2013 замовник до 10 числа кожного місяця до початку робіт зобов'язаний перерахувати 25% авансу від місячної суми нарахувань на всі житлові будинки, яка відповідає загальній площі житлових будинків, що перебувають у власності або наймі фізичної чи юридичної особи, вказаних у Додатку № 4 та діючого тарифу на послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту ВСЦО (внутрішньо будинкові системи централізованого опалення) житлових будинків. Остаточний розрахунок з підрядником здійснюється до 25 числа наступного місяця.
Тобто, умови п. 6.1 Договору підряду № 298 від 01.08.2013 свідчать про те, що відповідач у будь-якому випадку зобов'язаний був у повному обсязі розрахуватись за виконані позивачем роботи в строк до 25 числа місяця, наступного за місяцем виконання робіт, тобто прострочення виконання оплати у повному обсязі наступає з 26 числа місяця, наступного за місяцем виконання робіт.
Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем роботи, сплативши грошові кошти у загальному розмірі 32388 грн. 30 коп., що підтверджується долученими позивачем та відповідачем до матеріалів справи копіями та оригіналами банківських виписок.
Зокрема, судом встановлено, що 27.08.2014 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 2069 грн. 76 коп., 02.09.2014 - грошові кошти у розмірі 1000 грн. 34 коп., 12.09.2014 - грошові кошти у розмірі 1800 грн. 00 коп., 09.10.2014 - грошові кошти у розмірі 10037 грн. 01 коп., 31.10.2014 - грошові кошти у розмірі 4000 грн. 00 коп., 27.11.2014 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп., 28.11.2014 - грошові кошти у розмірі 5292 грн. 65 коп., 09.12.2014 - грошові кошти у розмірі 788 грн. 54 коп., 11.12.2014 - грошові кошти у розмірі 1400 грн. 00 коп., 26.03.2015 - грошові кошти у розмірі 1000 грн. 00 коп.
При цьому, з огляду на зазначене відповідачем призначення платежу (відповідно до банківських виписок), судом встановлено, що відповідачем у повному обсязі оплачено виконані позивачем роботи за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0000000111 від 30.09.2013 на суму 2069 грн. 76 коп., № 0000000124 від 31.10.2013 на суму 5800 грн. 34 коп., № 0000000154 від 30.11.2013 на суму 4546 грн. 74 коп., № 0000000174 від 31.12.2013 на суму 6490 грн. 27 коп., № 461 від 31.01.2014 на суму 10292 грн. 65 коп.; частково оплачено роботи за актом № 963 від 28.02.2014 на суму 9188 грн. 54 коп. (сплачено 2188 грн. 54 коп., заборгованість становить 7000 грн. 00 коп.), актом № 821 від 28.02.2015 на суму 1825 грн. 14 коп. (сплачено 1000 грн. 00 коп., заборгованість становить 825 грн. 14 коп.) та залишились неоплачені виконані позивачем роботи за актами № 1793 від 31.03.2014 на суму 4700 грн. 27 коп., № 2600 від 30.04.2014 на суму 6097 грн. 78 коп., № 2726 від 31.05.2014 на суму 870 грн. 18 коп., № 2884 від 31.07.2014 на суму 12083 грн. 99 коп., № 2925 від 31.08.2014 на суму 13532 грн. 57 коп., № 2960 від 30.09.2014 на суму 1484 грн. 51 коп., № 3352 від 31.10.2014 на суму 14870 грн. 96 коп., № 3755 від 30.11.2014 на суму 6084 грн. 37 коп., № 4309 від 31.12.2014 на суму 6024 грн. 73 коп., № 422 від 31.01.2015 на суму 2853 грн. 52 коп., № 1223 від 31.03.2015 на суму 276 грн. 31 коп., № 1779 від 31.07.2015 (за квітень 2015 року) на суму 9848 грн. 65 коп.
Таким чином, загальний розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» становив 86552 грн. 98 коп.
При цьому, судом встановлено, що між сторони були проведені перерахунки за виконані позивачем роботи за Договором підряду № 298 від 01.08.2013, про що були складені відповідні акти, а саме акт № 3886 від 11.12.2014 (за листопад 2014 року) на суму -40 грн. 00 коп., акт № 3873 від 10.12.2014 (за жовтень 2014 року) на суму 301 грн. 32 коп., акт № 3860 від 09.12.2014 (за вересень 2014 року) на суму -454 грн. 01 коп., акт № 3899 від 08.12.2014 (за серпень 2014 року) на суму 744 грн. 24 коп., акт № 3847 від 07.12.2014 (за липень 2014 року) на суму 387 грн. 49 коп., № 3821 від 05.12.2014 (за травень 2014 року) на суму -804 грн. 48 коп., акт № 3808 від 04.12.2014 (за квітень 2014 року) на суму -1369 грн. 39 коп., № 3795 від 03.12.2014 (за березень 2014 року) на суму -1014 грн. 68 коп., № 3782 від 02.12.2014 (за лютий 2014 року) на суму -263 грн. 14 коп., акт № 3769 від 01.12.2014 (за січень 2014 року) на суму -789 грн. 92 коп., у зв'язку з чим (враховуючи зниження вартості виконаних робіт за певні місяці та завищення вартості виконаних робіт за інші місяці) заборгованість відповідача зменшилась на суму 3302 грн. 57 коп. та становить 83250 грн. 41 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» у розмірі 83250 грн. 41 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем визнані у відзиві, у зв'язку з чим позовні вимоги Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» суми основного боргу у розмірі 83250 грн. 41 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду № 298 від 01.08.2013 позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 1073 грн. 46 коп. (549 грн. 04 коп. пені, нарахованої за період з 26.03.2015 по 25.09.2015 за прострочення оплати робіт, виконаних у лютому 2015 року на суму 1825 грн. 14 коп.; 69 грн. 49 коп. пені, нарахованої за період з 26.04.2015 по 25.09.2015 за прострочення оплати робіт, виконаних у березні 2015 року на суму 276 грн. 31 коп., 454 грн. 93 коп. пені, нарахованої за період з 26.08.2015 по 25.09.2015 за прострочення оплати робіт, виконаних у квітні 2015 року на суму 9848 грн. 65 коп.).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 11.6 Договору підряду № 298 від 01.08.2013 замовник за даним договором несе наступну відповідальність: за прострочення оплати згідно з умовами даного договору сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежів.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несплату за виконані позивачем роботи у лютому та березні 2015 року, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскілки позивачем допущено арифметичні помилки при визначенні розміру пені та не враховано здійснену відповідачем часткову оплату робіт на суму 1000 грн. 00 коп., виконаних позивачем у лютому 2015 року.
Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування та враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату 26.03.2015 на суму 1000 грн. 00 коп.):
Сума боргу (грн) - сума боргу за лютий 2015 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
825.1426.03.2015 - 27.08.201515530%210.24
825.1428.08.2015 - 25.09.20152927%35.40
Всього:245 грн. 64 коп.
Сума боргу (грн) - сума боргу за березень 2015 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
276.3126.04.2015 - 27.08.201512430%56.32
276.3128.08.2015 - 25.09.20152927%11.85
Всього:68 грн. 17 коп.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несплату за виконані позивачем роботи у квітні 2015 року, суд дійшов висновку в його обґрунтованості.
Таким чином, позовні вимоги Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» пені у розмірі 1073 грн. 46 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 768 грн. 74 коп.
Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3883 грн. 51 коп. за період з 26.10.2013 по 31.01.2016.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» 3% річних у розмірі 3883 грн. 51 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 42224 грн. 59 коп. за період з жовтня 2013 року по січень 2016 року.
Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.).
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати та проведені між сторонами перерахунки розміру виконаних робіт за Договором підряду № 298 від 01.08.2013:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу, грн.Сума боргу з врахуванням індексу інфляції, грн.
01.11.2013 - 30.11.20132069.761.0024.142073.90
01.12.2013 - 31.12.20137870.1.00539.357909.35
01.01.2014 - 31.01.201412416.841.00224.8312441.67
01.02.2014 - 28.02.201418907.111.006113.4419020.55
01.03.2014 - 31.03.201429199.761.022642.3929842.15
01.04.2014 - 30.04.201429199.761.033963.5930163.35
01.05.2014 - 31.05.201443088.571.0381637.3744725.94
01.06.2014 - 30.06.201449186.351.010491.8649678.21
01.07.2014 - 31.08.201450056.531.012602.2850658.81
01.09.2014 - 30.09.201458170.421.0291686.9459857.36
01.10.2014 - 31.10.201461665.981.0241479.9863145.96
01.11.2014 - 30.11.201459150.491.0191123.8660274.35
01.12.2014 - 31.12.201458237.691.0301747.1359984.82
01.01.2015 - 31.01.201564322.061.0311993.9866316.04
01.02.2015 - 28.02.201570346.791.0533728.3874075.17
01.03.2015 - 31.03.201573200.311.1087905.6381105.94
01.04.2015 - 30.04.201574025.451.14010363.5684389.01
01.05.2015 - 31.05.201574301.761.0221634.6475936.40
01.06.2015 - 31.01.201683250.411.0322647.1085897.51
Разом:38830 грн. 45 коп.
Таким чином, позовні вимоги Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» інфляційних втрат у розмірі 42224 грн. 59 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 38830 грн. 45 коп.
Крім того, у позовні заяві позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 61052 грн. 95 коп., які є заборгованістю Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 перед Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» та, як стверджує позивач, повинен сплатити відповідач як правонаступник Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12.
У судовому засіданні 15.04.2016 позивачем долучено до матеріалів справи письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що заборгованість Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за виконані позивачем роботи за Договором № 6Т на технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого теплопостачання житлових будинків від 01.07.2007, укладеним з позивачем (позивачем долучено до матеріалів справи копію вказаного договору та відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив щодо стягнення з нього грошових коштів у розмірі 61052 грн. 95 коп., зазначивши, що відповідач не є правонаступником Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12, а лише прийняв на баланс заборгованість вказаного комунального підприємства перед позивачем у розмірі 61052 грн. 95 коп. При цьому, відповідач зазначив, що договір про відступлення прав вимоги та договір про реструктуризацію заборгованості, укладення яких передбачено у примітці до акту № 1 приймання-передачі з балансу Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» по рахунку 6312 «Розрахунки з постачальниками за надані послуги» від 12.03.2015 між сторонами не укладався, з огляду на що у відповідача не виникло обов'язку сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 61052 грн. 95 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ч. 1 ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради «Про затвердження протоколу конкурсної комісії з відбору суб'єктів підприємницької діяльності для надання послуг з утримання житлових будинків, споруд і прибудинкових територій комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, які знаходяться на балансі Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12» від 25.06.2013 № 300/10 вирішено, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс», за його згодою визнати правонаступником зобов'язань по дебіторській і кредиторській заборгованості Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 (п. 3.1 рішення).
Рішенням Чернівецької міської ради «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 31.10.2013 № 1018 «Про припинення діяльності юридичної особи - Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 шляхом його ліквідації» та визнання окремих рішень з цього питання такими, що втратили чинність» від 26.12.2013 № 1056 вирішено викласти пункти вказаного рішення про ліквідацію Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 у новій редакції, зокрема, вирішено припинити діяльність Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12; утворити комісію з ліквідації Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12; у встановленому порядку дебіторську і кредиторську заборгованість Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» та забезпечити складання проміжних ліквідаційних балансів
Відповідно до акту № 1 приймання-передачі з балансу Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» по рахунку 6312 «Розрахунки з постачальниками за надані послуги» від 12.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» прийняло на баланс заборгованість Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 перед, зокрема, Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» у розмірі 61052 грн. 95 коп.
Дослідивши вказаний акт приймання-передачі з балансу на баланс, суд дійшов висновку, що даний документ не може бути розцінений як договір про переведення боргу з огляду на такі обставини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 520 ЦК України заміна боржника може здійснюватись лише за згодою кредитора, якщо інше не зазначено в законі.
Згідно зі ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Відповідно до статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
З огляду на викладене, заміна боржника у зобов'язанні є письмовим правочином, який повинен містити волевиявлення на передачу заборгованості, яка виникла з конкретної підстави та визначена у конкретному розмірі, від боржника на користь іншої особи (нового боржника) та волевиявлення нового боржника на прийняття на себе зобов'язання зі сплати заборгованості, яка виникла з конкретної підстави та визначена у конкретному розмірі. При чому така заміна повинна відбуватись лише за згодою кредитора за загальним правилом (у даному випадку виключень немає).
Як вбачається з акту № 1 приймання-передачі з балансу Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» по рахунку 6312 «Розрахунки з постачальниками за надані послуги» від 12.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» прийняло на баланс заборгованість Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 перед, зокрема, Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» у розмірі 61052 грн. 95 коп.
Водночас, з даного акту не вбачається, з яких підстав виникла вказана заборгованість, тобто на підставі якого договору, актів, рахунків, за який період тощо. Таким чином, суд не може прийти до однозначного висновку, що заборгованість, розмір якої зазначений у акті, виникла саме з тих підстав, які вказані позивачем у письмових поясненнях, долучених позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 15.04.2016, та у зв'язку з наявністю яких позивач звернувся з позовом.
Крім того, у примітці до вказаного акту зазначено, що, зокрема, вказана заборгованість передається на баланс із наступним одночасним укладенням із Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» договорів відступлення прав вимоги, реструктуризації заборгованості з умовою погашення боргу за рахунок товариства пропорційно сумі заборгованості.
При цьому, враховуючи правову природу передачі боргу, а саме, те, що за договором про переведення боргу, по суті, відбувається заміна боржника у зобов'язанні, між сторонами не могли бути укладені будь-які договори про відступлення права вимоги у підтвердження погодження щодо передачі боргу, оскільки це суперечить суті вчинення дій, спрямованих саме на заміну боржника, а не кредитора. Водночас, суд дійшов висновку, що сторони у даній примітці виразили волю на погодження переведення боргу лише за умови укладення у наступному після підписання акту передачі з балансу на баланс - відповідного договору про заміну сторони у зобов'язанні.
Однак, позивачем не надано суду відповідного договору, згідно з яким відбулась заміна боржника (з Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс»).
При цьому, відповідач у відзиві наголошує на тому, що такий договір укладено не було.
Таким чином, суд зазначає, що складення акту № 1 приймання-передачі з балансу Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» по рахунку 6312 «Розрахунки з постачальниками за надані послуги» від 12.03.2015, може свідчити лише про вчинення певних дій щодо бухгалтерського обліку осіб, які його склали, та не може свідчити про те, що відбулась заміна боржника у зобов'язанні відповідно до норм Цивільного кодексу України, оскільки вказаний акт не містить чіткого волевиявлення сторін, які його склали, на заміну боржника у конкретному зобов'язанні, а так само не містить волевиявлення кредитора (позивача) щодо погодження такої заміни.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Суд зазначає, що ліквідація - це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов'язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов'язки припиняються.
Про вищевказані обставини зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву та стверджує, що він не є правонаступником Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12, а лише прийняв на свій баланс заборгованість Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 перед Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» у розмірі 61052 грн. 95 коп.
Так, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 12 знаходиться у стані припинення, тобто дана юридична особа не є припиненою та її права і обов'язки за взятими не себе зобов'язаннями також не припинені; так само відомості про правонаступництво її прав та обов'язків відповідачем не зазначено.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивачем не надано суду доказів укладення договору про заміну боржника у зобов'язанні, відповідно до умов якого обов'язок Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 зі сплати на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованості у розмірі 61052 грн. 95 коп., яка виникла у Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12 за Договором № 6Т на технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого теплопостачання житлових будинків від 01.07.2007, перейшов би до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс», або інших підстав, які б свідчили про те, що відповідач є правонаступником щодо заборгованості Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 12, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» грошових коштів у розмірі 61052 грн. 95 коп. задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» (04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 6-В; ідентифікаційний код: 37509040) на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Максимовича, буд. 19 А; ідентифікаційний код: 34519280) суму основного боргу у розмірі 83250 (вісімдесят три тисячі двісті п'ятдесят) грн. 41 коп., пеню у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 3883 (три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 38830 (тридцять вісім тисяч вісімсот тридцять) грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 1900 (одна тисяча дев'ятсот) грн. 99 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 22.04.2016
Суддя І.М. Отрош