14.04.16р. Справа № 904/986/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер-Дівелопмент", м. Дніпропетровськ
про стягнення 27 841 грн. 66 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 01.11.15р.; ОСОБА_2, дов. № б/н від 01.11.15р.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АСК" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер-Дівелопмент" заборгованість в розмірі 27 841 грн. 66 коп., з яких: 10 700 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 8 080 грн. 10 коп. - пеня. 651 грн. 67 коп. - 3% річних, 8 409 грн. 89 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору на проектні роботи від 24.05.11р. № 29.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.
Відповідач явку свого повноважного представника в призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.
Господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд,
24.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСК" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тауер-Дівелопмент" (замовник) укладено договір на проектні роботи № 29 (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по проектуванню систем: зволоження повітря „УВ”; автоматизація систем ОВіК, ЕС житлового будинку, розташованого по вул.. Дзержинського в районі будинку № 35-м (п. 1.1 ОСОБА_3).
За умовами п. 5.1 ОСОБА_3 він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань, що виникли на підставі даного ОСОБА_3 або до врегулювання сторонами всіх спорів, розбіжностей чи вимог, що стосуються даного ОСОБА_3 в цілому або будь-якої його частини, або порушення, припинення чи недійсності.
Згідно п. 2.1 ОСОБА_3 вартість робіт за розділами складає: зволоження повітря „УВ” - 4000 грн. 00 коп.; автоматизація систем ОВіК, ЕС - 45 000 грн. 00 коп.
Загальна сума проектних робіт становить 49 000 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 8 166 грн. 66 коп.
Сторони узгодили, що замовник здійснює передплату у розмірі 70% від вартості ОСОБА_3 в сумі 34 300 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок підрядника. Кінцевий розрахунок в розмірі 17 700 грн. 00 коп. - після виконання проектних робіт та підписання акта здачі-приймання виконаних проектних робіт.
За умовами п. 3.3 ОСОБА_3 підрядник зобов'язується виконати проектні роботи протягом 50 робочих днів після отримання передплати на розрахунковий рахунок.
На виконання умов ОСОБА_3 замовник перерахував підряднику грошові кошти в сумі 34 300 грн. 00 коп. в якості передплати за виконання проектних робіт за даним ОСОБА_3, що підтверджується платіжним дорученням від 19.07.2011р. № 3204 (а.с. 38).
В свою чергу, підрядник виконав обумовлені ОСОБА_3 роботи, про що свідчить складений та підписаний сторонами акт приймання виконаних робіт від 31.01.2014р. на загальну суму 45 000 грн. 00 коп. Відповідно до змісту вказаного акту роботи виконані у строк, сторони один до одного претензій не мають (а.с. 37).
В порушення своїх зобов'язань за ОСОБА_3 відповідач залишкову частину вартості виконаних позивачем робіт, з урахуванням внесеної передплати в розмірі 34 300 грн. 00 коп., не оплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 10 700 грн. 00 коп.
В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією № 1 (вих. № 125 від 10.08.2015р.), яка залишена відповідачем без задоволення (а.с. 39-41).
Із посилання на норми ст. ст. 549, 550 Цивільного кодексу України позивач нарахував до сплати відповідачу пеню за порушення грошового зобов'язання за період з 07.02.2014р. по 17.02.2016р. в розмірі 8 080 грн. 10 коп.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 3% річних за період з 07.02.2014р. по 17.02.2016р. в сумі 651 грн. 67 коп. та інфляційні втрати за період з лютого 2014р. по грудень 2015р. в розмірі 8 409 грн. 89 коп.
Заборгованість відповідача підтверджується: ОСОБА_3 з додатками, актом приймання виконаних робіт, обґрунтованим розрахунком позовної суми тощо.
На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Вищевказаний Договір за своїм змістом є договором про надання послуг.
За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
З урахуванням умов п. 2.1б ОСОБА_3 строк виконання зобов'язання відповідача зі сплати вартості виконаних робіт є таким, що настав з дня підписання сторонами акту приймання виконаних робіт, тобто 31.01.2014р.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних встановлено, що до стягнення з відповідача в межах визначеного позивачем періоду нарахування підлягають 3% річних у сумі 651 грн. 56 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному, у зв'язку із чим, згідно перерахунку господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні в сумі 8 295 грн. 92 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені господарський суд зазначає наступне.
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі - Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Отже, Законом передбачено обов'язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов'язань.
Сторонами у спірному договорі розмір санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання замовником не визначено. Більш того, вказаний Договір взагалі не містить положень щодо відповідальності сторін за порушення його умов.
За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 8 080 грн. 10 коп. задоволенню не підлягають.
За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені ОСОБА_3, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати виконаних позивачем робіт, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_3 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 10 700 грн. 00 коп. основного боргу, 651 грн. 56 коп. 3% річних та 8 295 грн. 92 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер-Дівелопмент" (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 35-б, код ЄДРПОУ 34823313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. ХХІІ Партз'їзду, 40, код ЄДРПОУ 19312825) 10 700 грн. 00 коп. (десять тисяч сімсот грн. 00 коп.) заборгованості, 8 295 грн. 92 коп. (вісім тисяч двісті дев'яносто п'ять грн. 92 коп.) інфляційних витрат, 651 грн. 56 коп. (шістсот п'ятдесят одну грн. 56 коп.) 3% річних, 972 грн. 44 (дев'ятсот сімдесят дві грн. 44 коп.) витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя ОСОБА_4
Повне рішення складено - 19.04.16р.