Справа: № 810/2559/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
19 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.
при секретарі Кривді В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Прокуратури Київської області та Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області до ТОВ "Оптторгсервіс плюс", ТОВ "Ріверс-ЛТД" за участю Прокуратури Київської області про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -
Позивач, Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби у Київській області, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ "Оптторгсервіс плюс", ТОВ "Ріверс-ЛТД" за участю Прокуратури Київської області про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 15.04.2014 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року у задоволені позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.11.2015 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року скасовано, справу направлено до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Прокуратура Київської області та Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби у Київській області подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління державної фіскальної служби у Київській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку TOB "Оптторгсервіс плюс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків "Ріверс-ЛТД" за листопад - грудень 2009 року, січень - березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 09.09.2010 №1257/23/33130353. податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року.
Також, позивачем проведено виїзну позапланову перевірку TOB "Ріверс ЛТД" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB "Бізнес Алвінет ЛТД" за листопад, грудень 2009 року, за результатами якої складено акт від 10.06.2010 року № 802/23-33011056.
На підставі Актів перевірок, податковим органом зроблено висновок про порушення ч.ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України щодо нікчемності здійснених правочинів, укладених з контрагентами, які порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, зазначив, що позивачем не доведено належним чином, в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання договору між відповідачами, і чи була вона спрямована на формування первинних документів, які дають змогу зменшити податкову базу та здійснити незаконну мінімізацію сплати податків, а також наявність в діях відповідачів вини у формі умислу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. При цьому, факт зберігання, передачі, оплати товару може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ріверс ЛТД» і ТОВ «Оптторгсервіс плюс» укладено договір поставки № 01/07 від 01.07.2009 року, згідно якого продавець (ТОВ «Ріверс ЛТД») має поставити покупцю (ТОВ «Оптторгсервіс плюс») товар (скло біле UNIKROWN 0.0 діоптрій, діаметром 70 мм. n=1.523), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, номенклатура, якість та ціна якого мають бути визначені, відповідно до наданих продавцем та прийнятих покупцем накладних та інших необхідних документів , що підтверджують якість та стан товару.
На підтвердження виконання умов договору до суду було надано ряд документів, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних.
Крім того, аакт зберігання товару на складі ТОВ «Ріверс - ЛТД» та його видачі підтверджується договором оренди від 01.06.2009 року № ДГ-51-55, актом прийому-передачі до договору оренди № ДГ-51-55 від 01.06.2009 року, картками складського обліку матеріалів: № 12/11-2009; № 12/12-2009; № 12/01-2010; № 12/02-2010; № 12/03-2010, відомостями обліків залишків матеріалів на складі за: листопад 2009 року, грудень 2009, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, передачу товару на користь ТОВ «Оптторгсервіс плюс» здійснював безпосередньо директор ТОВ «Ріверс ЛТД» ОСОБА_2, що підтверджується такими документами, як: накази про відрядження, посвідчення про відрядження та відмітки про вибуття у відрядження, прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи.
В подальшому, товар був відправлений ТОВ «Ріверс - ЛТД», який прийняв безпосередньо директор ТОВ «Опттогсервіс плюс» - ОСОБА_3, що підтверджується: наказами про відрядження, посвідченнями про відрядження, відмітками про вибуття у відрядження, прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи та чеками на придбання паливо-мастильних матеріалів.
Крім того, слід звернути увагу, що покупець товару - ТОВ «Оптторгсервіс плюс» провів оплату вартості поставленого ТОВ «Ріверс ЛТД» товару, що підтверджується відповідними банківськими виписками.
Як встановлено судом першої інстанції, після придбання товару у ТОВ «Ріверс ЛТД», ТОВ «Оптторгсервіс плюс» реалізувало його на користь свого контрагента - ТОВ «Демілург», що підтверджується, зокрема: видатковими накладними, податковими накладними та довіреностями на ім'я директора ТОВ «Демілург». Оплата товару здійснювалася ТОВ «Демілург» на користь ТОВ «Опттогрсервіс плюс», що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач дійшов висновку про недійсність договору від 01.07.2009 року №01/07, укладеного між відповідача.
Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем на підтвердження позиції щодо фіктивності оскаржуваного правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, оформлені на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності, з огляду на наступне.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" (далі - Закон № 2756-VI), який набрав чинності з 01.01.2011, редакцію ст. 228 ЦК доповнено частиною третьою наступного змісту: "У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави".
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Отже, до правочинів, які мали місце у 2009 - 2010 році, положення ч. 3 ст. 228 ЦК України застосуванню не підлягають, оскільки чинності у зазначений період ще не набрали.
Крім того, слід звернути увагу, що змінами, внесеними до ст.. 228 ЦК України Законом № 2756-VI, встановлено два окремі види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, та ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними. Проте, на час виникнення спірних відносин (укладення та реалізації спірного договору) ст. 228 ЦК України зі змінами, внесеними Законом № 2756-VI, чинності не набрала, тому її застосування є необґрунтованим та неправомірним.
Що стосується твердження позивача про безтоварність операцій між відповідачами, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що жодних доказів відсутності товару, який був переданий від ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД» до ТОВ «Ріверс-ЛТД», від ТОВ «Ріверс-ЛТД» до ТОВ «Опттогсервіс плюс» та від ТОВ «Опттогсервіс плюс» до ТОВ «Демілург» позивач не надав.
Що стосується доводів позивача про те, що підставою для визнання укладеного між відповідачами договору недійсним є відсутність у ТОВ «Опттогсервіс плюс» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів та торгівельного обладнання, залишків сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, позивачем не надано жодних доказів необхідності використання таких ресурсів при виконанні договору від 01.07.2009 № 01/07 та відомостей про їх економічно обґрунтований обсяг.
Також, колегія суддів погоджується з висновками судом першої інстанції, що посилання позивача про те, що господарська діяльність ТОВ «Опттогсервіс плюс» була економічно необґрунтованою й не мала ділової мети є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок придбання товару у ТОВ «Ріверс-ЛТД» та подальшої його реалізації на користь ТОВ «Демілург», ТОВ «Оптторгсервіс плюс» отримало дохід у розмірі 97 611,00 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження нікчемності укладеного відповідачами договору.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-
Апеляційні скарги Прокуратури Київської області та Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Прокуратури Київської області на користь Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 3126 (три тисячі сто двадцять шість) гривень 20 коп.
Стягнути з Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на користь Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 3126 (три тисячі сто двадцять шість) гривень 20 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Я.С. Мамчур
Судді І.Л. Желтобрюх О.О. Шостак
Повний текст складено 22.04.2016 р.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Шостак О.О.
Желтобрюх І.Л.