20 квітня 2016 р. Справа № 820/11929/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Лях О.П.
Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М. ,
при секретарі судового засідання Резніченко Ю.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Акмаєва А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Арбітражного керуючого ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2016р. по справі № 820/11929/15 за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про скасування наказу Міністерства юстиції України № 2457/5 від 24.11.2015 року.
Позовні вимоги вмотивовані необґрунтованістю та безпідставністю оскаржуваного наказу та таким, що суперечить вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 року по справі № 820/11929/16 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача відповідач проти доводів апеляційної скарги - заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін , перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до вимог частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси».
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, на виконання доручення Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України № 8494-0-32-15/13.0.2 від 29.07.2015 року Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області проведено позапланову перевірку під час виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ «Лік-Харківське будівельне управління» (а.с. 81).
За результатами перевірки складено довідку № 48 від 07.09.2015 року та акт від 16.09.2015 року № 56, відповідно до яких комісією виявлено порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 вимог ч. 3 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та абз. 2 ч. 5 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в редакції, що діяла на момент проведення торгів під час виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ «ЛІК-Харківське будівельне управління».
В подальшому, Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області направлено до Міністерства юстиції України пропозицію № 6526/05.02-01 від 21.09.2015 року щодо внесення до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
Відповідно до Витягу з протоколу № 38/10/15 від 27.10.2015 року засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) комісією прийнято рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі подання № 561 від 02.10.2015 року.
На підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих а, керуючих санацією, ліквідаторів) №371 від 27.10.2015 року наказом Міністерства юстиції України №2357/5 від 24.11.2015 року анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 661 від 26.03.2013 року, видане позивачеві.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Діяльність арбітражних керуючих, їх права і обов'язки, а також підстави притягнення до відповідальності регулюються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (надалі - Закон № 2343-XII), Положенням про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих №81/5 та Порядком №1284/5.
Відповідно до частини 2 статті 107 Закону № 2343-XII, арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.
Для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики державним органом з питань банкрутства утворюється Дисциплінарна комісія ( частина 1 статті 108 Закону №2343-ХІІ), яка діє на підставі Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5.
За приписами пункту 4 цього Положення, Комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розглядає подання структурного підрозділу Мін'юсту, відповідального за забезпечення виконання Мін'юстом повноважень державного органу з питань банкрутства (далі - структурний підрозділ), про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого і за наслідками розгляду приймає одне із рішень, передбачених пунктом 25 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5, зокрема, про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого.
Види дисциплінарних стягнень, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), наведені у частині 1 статті 109 Закону № 2343-XII це, зокрема, 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
При цьому, про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина 4 статті 109 Закону № 2343-XII).
Відповідно до частин 1,2 статті 113 Закону № 2343-XII у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.
Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Аналіз змісту наведених норм Закону дає підстави для висновку, що рішення Дисциплінарної комісії носить рекомендаційний характер для органу, який наділений виключними повноваженнями щодо видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), позбавлення особи права на заняття такою діяльністю, і як наслідок такого рішення - анулювання свідоцтва.
Разом з тим, пунктами 27, 28 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5 передбачено, що у разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу Мін'юсту для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення.
Структурний підрозділ шляхом надіслання листа за підписом керівника структурного підрозділу або особи, яка виконує його обов'язки, у п'ятиденний строк з дня надходження відповідного протоколу засідання Комісії повідомляє заявника про прийняте Комісією рішення за результатом розгляду заяви або скарги щодо діяльності арбітражного керуючого, організації його роботи, дотримання ним вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого.
Отже, положення пунктів 27, 28 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5 щодо процедури позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого суперечать частині 2 статті 113 Закону №2343-XII.
Частиною 4 статті 9 КАС України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні органу, уповноваженого приймати зазначене рішення про позбавлення арбітражного керуючого права на здійснення такої діяльності підлягають застосуванню норми Закону № 2343-XII, а не Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5.
Як встановлено судом апеляційної інстанції рішення Державного органу з питань банкрутства рішення про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) - не приймалося.
Відповідно до частини 1 статті 112 Закону № 2343-XII однією із підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
При цьому, частиною 2 цієї норми встановлено, що у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється.
Анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) здійснюється відповідно до пункту 15 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 14 січня 2013 року №93/5 (далі - Положення №93/5), зокрема, у разі припинення діяльності арбітражного керуючого на підставі його письмової заяви про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та з інших підстав, передбачених статтею 112 Закону № 2343-XII ( в тому числі накладення дисциплінарного стягнення), структурний підрозділ готує висновок про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проект наказу Мін'юсту України про анулювання такого свідоцтва.
З огляду на викладене , приймаючи до уваги, що наказ Міністерства юстиції України №2357/5 від 24.11.2015 року про анулювання свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 661 від 26.03.2013 року прийнято на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), за відсутності відповідного рішення Державного органу з питань банкрутства про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та висновку про наявність підстав для анулювання відповідного свідоцтва про право на заняття діяльністю арбітражного керуючого, він не відповідає вимогам щодо законності , та як наслідок підлягає скасуванню.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 28 травня 2015 року по справі К/800/58758/14.
Доводи представника відповідача щодо наявності фактів порушення позивачем вимог Закону України №2343-ХІІ, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до вимог пунктів 3 та 4 частини 1 статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова відповідно до вимог пунктів 3 та 4 частини 1 статт1 202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в їх задоволенні.
Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2016р. по справі № 820/11929/15 - скасувати. Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу - задовольнити.
Скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2357/5 від 24.11.2015р. про анулювання свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 668 від 26.03.2013р.
Стягнути за рахунок коштів бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) судові витрати на загальну суму 1023,12 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.04.2016 р.
Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.
Судді(підпис) (підпис) Старосуд М.І. Яковенко М.М.