Справа: № 826/24641/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
19 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.
при секретарі Кривді В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ УКРАЇНА", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.10.2015р. № 63026552210 (форма «Р») в частині донарахування позивачу 713 639 грн. основного платежу та 178 410 грн. штрафних санкцій (усього на 892 049 грн.); стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 13 381 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задовлені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено виїзну планову перевірку ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» ( код ЄДРПОУ 33832039) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 року .
У висновку Акт перевірки від 28.09.2015 року № 389/26-55-22-10/33832039 відповідач встановив порушення позивачем норм пп. 135.5.4 п.135.5 ст. 135, п. 138.8. п. 138.10. ст. 138, пп. 139.1.6. п. 139.1 ст. 139, п. 197.21. ст. 197, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2014 рік на суму 26 206 269 грн.; занижено податку на прибуток за 2014 рік на суму 724 140 грн.; п. 3.2 ст. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003р. за №451; п. 1.2, п. 3.3. Наказу ДПА України від 24.12.2010р. за №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку»; ст. 51 Податкового кодексу України; п. 70.16. ст. 70 Податкового кодексу України; пп. 176.2 «б», п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України.
На підставі Акту перевірки ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2015 року №63026552210 (форма «Р»).
Вказані обставини стали підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАМ УКРАЇНА" до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству, а винесене податкове повідомлення-рішення від 13.10.2015 року №63026552210 є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ПКУ).
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, (п. 138. 4 ПКУ).
Підпунктом 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрата, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послух, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
Згідно з п. 138.8. ст. 138 ПКУ собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: - прямих матеріальних витрат; - прямих витрат на оплату праці; - амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; - загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; - вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; - інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до пп. 139.1.6. п. 139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу податкових витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеної до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.
У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно ч. 1 ст. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Як свідчать матеріалів справи, 19.09.2013 року укладено Договір №133 складського зберігання продукції між ПАТ «Рокитнянський комбінат хлібопродуктів» (зерновий склад), позивачем (Поклажодавець), ТОВ «СПП - Агро» (Продавець1), Публічним акціонерним товариством «Рокитнянський цукровий завод», за яким: «з врахуванням того, що ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» (як покупець) планує у листопаді - грудні 2013 року укласти окремі договори поставки сої з ТОВ «СПП-Агро» та ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» (як продавцями), відповідно до яких ціна товару (що сплачуватиметься ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» продавцям) буде включати вартість зберігання та інших послуг Зернового складу при зберіганні товару (які сплачуються Продавцем 1 та Продавцем 2); а також враховуючи, що ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» згідно вищезазначених договорів поставки візьме на себе зобов'язання сплатити вартість наданих за цим договором послуг шляхом сплати ціни товару Продавцю 1 та Продавцю 2.
19.11.2013 року та 23.11.2013 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «СПП -АГРО» укладено договір купівлі - продажу №265/13, №276/13 за умовами яких Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння сої, урожай 2013 року, насипом. За умовами Договорів, базис постачання Товару - EXW зерновий склад ПАТ «Рокитнянський КХП» (вул. Вокзальна, буд. 222, смт. Рокитне, Київська обл.). Оплата товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця проводиться протягом 3-х банківських днів з дати отримання Покупцем оригіналів або копій: - складського документу, виписаного зерновим складом на ім'я покупця; - рахунку - фактури Продавця; - видаткової накладної Продавця; - податкової накладної Продавця (п.5.1 Договору).
В подальшому між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Рокитнянський цукровий завод» (Продавець) укладені договори купівлі - продажу №293/13 від 09.12.2013, №310/13 від 17.12.2013, №314/13 від 19.12.2013, №324/13 від 26.12.2013, за умовами яких Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння сої. урожай 2013 року, насипом.
Як встановлено судом першої інстанції, у наведених договорах купівлі-продажу прямо зазначається, що ціна товару (сої) включає вартість послуг зберігання та інших послуг зернового складу, що оплачуються продавцем (№276/13 від 29.11.2013 року;№293/13 від 09.12.2013 року, №310/13 від 17.12.2013 року, №314/13 від 19.12.2013 року та №324/13 від 26.12.2013 року), однак, відповідачем не враховано положень договору зберігання щодо формування ціни послуг зберігання.
Натомість, Договором зберігання передбачено, що оплата послуг здійснюється за фактом виставлення рахунків та складення актів наданих послуг. При цьому Договір зберігання не передбачає конкретних строків виставлення рахунків та складення актів наданих послуг. Тобто, виникнення зобов'язання щодо оплати послуг зберігання обумовлено моментом пред'явлення вимоги зерновим складом.
Також, судом першої інстанції встановлено, що оскільки у перевіреному періоді рахунки не виставлялися, у ТОВ «СПП-Агро» та ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» були відсутні підстави здійснювати оплату послуг зберігання, зважаючи на визначене договором зберігання право зернового складу на виставлення рахунків на оплату послуг, яке може відбутися у будь-який момент (до закінчення дії вказаного договору).
Крім того, колегія суддів наголошує, що відповідачем при здійсненні перевірки не взято до уваги те, що вищезгадані договори купівлі-продажу, укладені позивачем (як покупцем) та ТОВ «СПП-Агро», ПАТ «Рокитнянський цукровий завод» (як продавцями) безумовно визначають, що ціна договору у будь-якому випадку включає послуги зберігання, які сплачуються продавцями, та не встановлюють обов'язкової вимоги щодо надання продавцями позивачу підтвердних документів на сплату послуг зернового складу.
Поряд з цим, слід зазначити, що у матеріалах справи є всі наявні документи, які підтверджують оплату вартості придбаної сої (до якої включаються в т.ч. послуги зберігання), що не заперечується і самим відповідачем.
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції про те, що висновки відповідача про безоплатність послуг за Договором зберігання ґрунтується лише на констатації відсутності факту оплати, без врахування врегульованого Договором зберігання та чинним законодавством порядку виставлення вимог щодо оплати та здійснення такої оплати, що у свою чергу не відповідає критерію законності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року - залишити без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на користь Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 14719 (чотирнадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять) гривень 10 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Я.С. Мамчур
Судді І.Л. Желтобрюх
О.О. Шостак
Повний текст складено 22.04.2016 р.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Желтобрюх І.Л.
Шостак О.О.