33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"21" квітня 2016 р. Справа № 918/973/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Розізнана І.В. ,
суддя Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Рівненської області від 22.03.2016 року у справі № 918/973/15
за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 10 925 392 грн. 14 коп.
За участю представників:
позивача - ОСОБА_3,
відповідача - не з'явився.
В провадженні господарського суду Рівненської області перебуває справа №918/973/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 10925392 грн. 14 коп.
22.03.2016 року відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, подав на розгляд до господарського суду Рівненської області зустрічну позовну заяву №1/2103 від 21 березня 2016 року про визнання кредитного договору недійсним.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.03.2016 року у справі №918/973/15 повернуто вказану зустрічну позовну заяву фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, з тих підстав, що позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних доказів надсилання відповідачеві за зустрічним позовом копії зустрічної позовної заяви і доданих до неї документів, як того вимагає п.6. ч.1 ст.63 ГПК України.
Не погоджуючи з ухвалою суду першої інстанції, позивач за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_1, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 22.03.2016 року у справі №918/973/15, зустрічну позовну заяву направити на розгляд до господарського суду Рівненської області. Зокрема, скаржник зазначає, що при поданні зустрічної позовної заяви позивачем було направлено копію позовної заяви з додатками відповідачу, а відповідний опис вкладення було долучено до позовної заяви, поданої до суду.
В судове засідання, що відбулося 21.03.2016 року, апелянт не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.
Відповідач за зустрічним позовом подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу господарського суду Рівненської області від 22.03.2016 року у справі №918/973/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача за зустрічним позовом, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Відповідно до статті 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
Частина 2 ст. 60 ГПК України імперативно встановлює, що позовна заява за зустрічним позовом подається за загальними правилами подання позовів. Це означає, що позов повинен бути поданий з дотриманням вимог статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України щодо форми і змісту подання такого позову.
Частиною 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Враховуючи зазначені приписи законодавства, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, при зверненні до господарського суду з зустрічним позовом, серед іншого, необхідно було надати суду належні та допустимі докази направлення копії зустрічної позовної зави відповідачу.
Згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і поставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Тобто, належними доказами відправлення відповідачу за зустрічним позовом копії зустрічної позовної заяви з доданими до неї документами є опис вкладення в поштовий конверт з підписом працівника поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля, а також документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Проте, з матеріалів справи (т.1, а. с. 187-190, а. с. 215-224) вбачається, що до зустрічної позовної заяви, як доказ надсилання її копії відповідачу, додано опис вкладення поштового відправлення, в якому відсутній відбиток календарного штемпеля поштового зв'язку, а також відсутній номер поштового відправлення. Також позивачем за зустрічним позовом не надано суду першої інстанції документ, що підтверджує оплату поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Наявність такого опису вкладення поштового відправлення, за умови відсутності квитанції про оплату поштових послуг, не може вважатись належним та допустимим доказом надсилання відповідачу копії зустрічної позовної заяви і доданих до неї документів.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно повернуто без розгляду зустрічну позовну заву ФОП ОСОБА_1 з підстав відсутності належних доказів направлення на адресу відповідача копії зустрічної позовної заяви та доданих до неї документів.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, вже вдруге у даній справі подано зустрічну позовну заяву без дотримання вимог статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України щодо форми і змісту подання такого позову. Відповідно до вимог п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України такі зустрічні позовні заяви були повернуті судом першої інстанції без розгляду. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не позбавлений також права після початку розгляду справи по суті звернутись з самостійним позовом з аналогічних підстав та предмету, та клопотати перед судом, за умови наявності підстав, про зупинення провадження у даній справі.
Внаслідок подачі повторно зустрічного позову у цій справі з процесуальними недоліками, що зумовлює повернення зустрічного позову відповідно до ст. 63 ГПК України та подальших оскаржень ухвал про повернення зустрічного позову до судів вищих інстанцій, суд першої інстанції протягом тривалого часу (ухвала про прийняття до розгляду позовної заяви у даній справі від 28.08.2015 року) фактично позбавлений можливості розпочати розгляд справи по суті.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України на учасників судового процесу покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право подання зустрічної позовної заяви, право апеляційного і касаційного оскарження. При цьому, за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Таким чином, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм процесуального права при поверненні зустрічної позовної зави судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
Ухвалу господарського суду Рівненської області від 22.03.2016 року у справі № 918/973/15 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу №918/973/15 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.