Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" березня 2016 р.Справа № 922/577/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Пустоваловій І.С.
розглянувши справу
за позовом Дергачівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Регіональне відділення фонду державного майна України Харківській області, м.Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківський автомобільно-дорожній технікум, м. Харків
про визнання недійсним договору та повернення майна
за участю представників:
прокурора - Комісар О.О., посвідчення №009651 від 15.10.2012
позивача - Мхітарян К.Б. за довіреністю №27 від 07.10.2015
3-ї особи - Палагута О.В. за довіреністю №2 від 22.02.2016
відповідача - ОСОБА_5 за довіреністю №246 від 14.03.2016
Прокурор Дергачівської місцевої прокуратури 29 лютого 2016 року звернувся до господарського суду Харківської в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного Майна України по Харківській області з позовом до ФОП ОСОБА_2, в якому просить суд:
- Визнати недійсним договір оренди №5560-Н від 30.09.2013, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ФОП ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_1) та додаткові угоди до нього: №1 від 25.09.2014, №2 від 28.10.2015.
- Припинити зобов'язання за договором оренди №5560-Н від 30.09.2013 на майбутнє.
- Зобов'язати ФОП ОСОБА_2 звільнити нежитлові приміщення площею 142, 4 кв. м., які розташовані за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_2 та повернути їх Харківському автомобільно-дорожньому технікуму (код ЄДРПОУ 03450749).
В обґрунтування своїх вимог, прокурор посилається на те, що передача в оренду приміщень Харківського автомобільно-дорожнього технікуму, який є об'єктом державної власності та фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом та розміщення складу території частини навчального полігону (учбово-виробничої авторемонтної майстерні) суперечить вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 02 березня 2016 року було порушено провадження по справі №922/577/16, залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківський автомобільно-дорожній технікум, розгляд справи призначено на 25 березня 2016 року.
12 березня 2016 року, через канцелярію суду, прокурором було подано правове обґрунтування позовної заяви (вх. №8167), яке було досліджено судом та долучено до матеріалів справи.
Відповідачем надані суду заперечення проти позову (вх. №9408 від 14.03.2016) відповідно до яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову прокурора в повному обсязі.
Вказані заперечення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Третьою особою надані пояснення щодо суті позовних вимог (вх. №8411 від 14.03.2016) в яких вказує, що задоволення позову прокурора може спричинити погіршення економічного стану третьої особи.
Вказані пояснення були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Позивач позов прокурора підтримує, надав суду пояснення (вх. 8580 від 25.03.2016), які були долучені до матеріалів справи.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судове засідання з'явилися повноважні представники сторін, та третьої особи які надали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.
В судовому засіданні, яке розпочалося 15 березня 2016 року було оголошено перерву до 29 березня 2016 року для прийняття рішення по справі.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадян або держави в суді.
Статтею 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду на захист інтересів держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Дергачівська місцева прокуратура Харківської області повідомила позивача про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом листом.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Так, підставами для звернення до суду прокурора із зазначеним позовом є наступне.
Відповідно до ст. 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність освіти в державних і комунальних навчальних закладах, розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно- технічної, вищої і післядипломної освіти.
Статтею 3 Закону України «Про освіту» передбачено, що держава визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.
Невиконання встановлених законодавством норм у вказаній сфері порушує інтереси держави в частині гарантування доступності та розвитку освіти.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Регіональні відділення Фонду державного майна України здійснюють державну політику у сфері оренди державного майна.
Статтею 2 Закону України «Про Фонд державного майна України» передбачено, що діяльність Фонду ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
У цьому випадку необхідність захисту економічних інтересів держави зумовлена тим, що при передачі в оренду державного майна, приміщення навчального закладу передані суб'єкту господарювання для здійснення підприємницької діяльності, жодним чином не пов'язаної з навчальним процесом.
З огляду на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області самостійно не вжило заходів щодо захисту державного майна від нецільового використання, у Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.
Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду державної власності.
Так, під час виконання доручення прокуратури Харківської області від 20.01.2016 №08-43вих-16 за результатами вивчення матеріалів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області щодо випадків нецільового використання приміщень закладів освіти, встановлені порушення норм законодавства під час передачі в оренду низки об'єктів нерухомості, які перебувають на балансі освітніх закладів.
Згідно договору оренди №5560-Н від 30.09.2013, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ФОП ОСОБА_2 останньому передано в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частина навчального полігону (учбово-виробнича авторемонтна майстерня) кім. № 1,3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 на першому поверсі двоповерхової будівлі (інв. № 10310016, літ. «В»), загальною площею 142, 4 кв.м. за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Харківського автомобільно-дорожнього технікуму, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 20.05.2013 і становить 151 900 грн. Договір укладений строком на 1 рік, тобто до 30.09.2014.
Державне майно, що є предметом вказаного договору, передане ФОП ОСОБА_2 згідно з актом приймання-передачі від 30.09.2013.
Відповідно до умов договору майно передано в оренду для розміщення складу (п.1.2.).
Разом із цим, згідно інформації, зазначеної у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 є виробництво іншого трикотажного та в'язаного одягу, надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Слід зазначити, що листом від 07.05.2013 № 1/11-8014 Міністерство Освіти і науки України повідомило РВ ФДМУ по Харківській області, що не заперечує проти передачі в оренду терміном на один рік частину учбово-виробничої авторемонтної майстерні, загальною площею 142,4м2, за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_2.
Також, до РВ ФДМУ по Харківській області було надано довідку балансоутримувача Харківського автомобільно-дорожнього технікуму від 02.04.2013 № 207 щодо пропозиції передачі нежитлових приміщень частини навчального полігону (учбово-виробнича авторемонтна майстерня) кім. № 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 на першому поверсі двохповерхової будівлі (інв. № 10310016, літ. «В»), загальною площею 142,4м2, за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_2.
За таких обставин передача в оренду зазначеного майна здійснювалась за згоди органу управління та балансоутримувача та строком на один рік.
Однак, в подальшому, сторонами у спірному договорі укладено додаткову угоду №1 від 25.09.2014 до договору оренди №5560-Н від 30.09.2013 , якою договір продовжено строком на 1 рік, тобто до 30.09.2015.
Додатковою угодою №2 від 28.10.2015 до договору оренди №5560-Н від 30.09.2013, якою договір продовжено строком на 1 рік, тобто до 30.09.2016.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи державне майне, що передано в оренду за спірним договором, на сьогоднішній день продовжує перебувати в користуванні відповідача.
Доказів надання згоди Міністерство Освіти і науки України на продовження дії договору оренди, сторонами надано не було.
Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.
Статтею 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально - технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.
Отже, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти, а тому передача будь-яких приміщень шкільних навчальних закладів у оренду суб'єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов'язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонена законом.
Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.
Частиною 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Об'єкти освіти, навчальні заклади, засновані на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих/державних бюджетів, не підлягають приватизації і використання їх не за призначенням, тобто не для навчального та наукового процесу суперечить вимогам чинного законодавства.
До того ж, згідно з п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, I- III ступенів, спеціалізовані школи І, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.
Як вбачається з сертифікатів про акредитацію Харківського автомобільно - дорожнього технікуму, даний заклад за усіма напрямками освітніх послуг акредитовано на 1 рівні.
Таким чином, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо не можливості застосування до спірних відносин ержавних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.
Слід зазначити, що в силу положень частини 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч. 5 ст.63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).
У відповідності до приписів п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 №63, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.
Згідно приписів ст.ст.28,29 Закону України "Про освіту" система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту та самоосвіту.
За змістом наведених норм законодавства, під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.
Статтею 3 Закону України "Про професійно-технічну освіту" також визначено, що професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури.
Суд також відмічає, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про загальну середню освіту" систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.
Відповідно до ст.ст. З, 28 Закону України «Про освіту», під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.
Відповідно до ч.5 ст. 63 Закону України «Про освіту» об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».
Відповідно до п. 6 ч.2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.
Суд критично ставиться до заперечень відповідача відносно того, що ним не було змінено цільове призначення орендованого приміщення, оскільки спірним договором оренди визначено його використання під розміщення складу, тобто для проведення господарської (підприємницької) діяльності орендарем, а не для надання освітніх послуг, тобто, суд приходить до висновку, що в даному випадку дійсно наявна фактична зміна цільового призначення частини приміщення навчального закладу.
За змістом наведених норм законодавства, під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.
Статтею 3 Закону України Про професійно-технічну освіту також визначено, що професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про загальну середню освіту" систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.
Саме за першим рівнем акредитовано Харківський автомобільно - дорожній технікум.
Згідно Закону України "Про вищу освіту", вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у вищому навчальному закладі (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Ст. 5 цього ж закону, зазначено, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітньо-професійними, освітньо-науковими, науковими програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий) рівень; науковий рівень.
Відповідно до статті 28 ЗУ "Про вищу освіту", в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:
1) університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;
2) академія, інститут - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов'язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;
3) коледж - галузевий вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступенів молодшого бакалавра та/або бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження. Коледж також має право здійснювати підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
Відомості про коледж, який є структурним підрозділом університету, академії чи інституту, включаються до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Харківський автомобільно-дорожній технікум не відноситься до будь-яких з перелічених вище навчальних закладів, та згідно ліцензії, може надавати лише освітні послуги пов'язані з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста.
Тобто, Харківський автомобільно-дорожній технікум не можна віднести до вищих навчальних закладів в розумінні ЗУ "Про вищу освіту", а тому заперечення відповідача в цій частині є хибними.
Згідно п.1.2 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 01.08.2001 №563, навчально-виховний процес, як складова освітньої діяльності - це система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами.
Відповідачем та третьою особою не доведено суду факту пов'язаності з навчально-виховним процесом третьої особи діяльності орендаря. Сторонами не надано до матеріалів справи доказів безкоштовного надання послуг загальноосвітньому закладу з організаційно-технічної та методичної допомоги з боку орендаря.
Судом встановлено, що орендоване приміщення використовувалось відповідачем для проведення підприємницької діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, що заборонено законодавством.
Тобто, в даному випадку умови договору оренди суперечать діючому законодавству України, зокрема, ч.5 ст.63 Закону України Про освіту, що є безумовною підставою для визнання цього правочину недійсним.
За таких обставин передача в оренду приміщень Харківського автомобільно-дорожнього технікуму, який є об'єктом державної власності та фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом та розміщення складу території частини навчального полігону (учбово-виробничої авторемонтної майстерні) суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11, частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.
Оскільки орендар здійснив користування приміщенням, договір оренди підлягає визнанню недійсним лише на майбутнє.
В ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Зважаючи на викладене вище, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2756,00 грн., покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 12, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір оренди №5560-Н від 30.09.2013, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (вул. Гуданова, буд.18, м. Харків, код ЄДРПОУ 23148337) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (61018, АДРЕСА_1 Код:НОМЕР_1) та додаткові угоди до нього: №1 від 25.09.2014, №2 від 28.10.2015.
Припинити зобов'язання за договором оренди №5560-Н від 30.09.2013 на майбутнє.
Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (61018, АДРЕСА_1 Код:НОМЕР_1) звільнити нежитлові приміщення площею 142, 4 кв. м., які розташовані за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_2 та повернути їх Харківському автомобільно-дорожньому технікуму (61051, м. Харків, вул. Котельниківська, 3, код ЄДРПОУ 03450749).
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61018, АДРЕСА_1 Код:НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 2756,00 грн. за таким реквізитами: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 04.04.2016 р.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя С.А. Прохоров
(справа №922/577/16)