36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.04.2016 Справа № 917/611/16
Суддя Іванко Лідія Андріївна, розглянувши документи
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Дісконт - 1771", м.Полтава, вул. Зіньківська, 19, ідент. код 39615680
про визнання банкрутом
встановив: голова ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "Дісконт - 1771" звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство відповідно до вимог ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка передбачає особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.
Дана заява подана без додержання вимог ст.95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі - Закон), а саме:
Стаття 95 Закону вказує, що у разі, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Обов"язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України, тобто дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації (самоліквідації) юридичної особи.
Враховуючи приписи чинного законодавства, необхідними передумовами для звернення із завою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст.95 Закону про банкрутство, зокрема, є:
внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ч.1 ст.105 Цивільного кодексу України); визначення строку заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, що не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч.5 ст.105 ЦК України); публікація в друкованих органах повідомлення про ліквідацію суб"єкта господарювання та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій та повідомлення явних (відомих) кредиторів персонально у письмовій формі (ч.3 ст.60 Господарського кодексу України); розгляд кожної окремої вимоги кредитора з прийняттям відповідного рішення та повідомленням про результати розгляду кредитора не пізніше тридцяти днів з дня отримання такої вимоги (ч.6 ст.105 Цивільного кодексу України); вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості та письмове повідомлення кожного з боржників про припинення юридичної особи (ч.1ст.111ЦК України); повідомлення ліквідаційною комісією (ліквідатором) учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надання відомостей про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства (ч.2 ст.111 ЦК України); закриття рахунків, відкритих у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи (ч.3 ст.111 ЦК України); вжиття заходів щодо інвентаризації юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявлення та вжиття заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб; у випадках, встановлених законом, забезпечення ліквідаційною комісією (ліквідатором) проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється (ч.4 ст.111 ЦК України); своєчасне надання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, реєстрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування (ч.7 ст.111 ЦК України); складення ліквідаційною комісією (ліквідатором) після закінчення строку для пред"явлення вимог кредиторами проміжного ліквідаційного балансу, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред"явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду; затвердження проміжного ліквідаційного балансу учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч.8 ст.111 ЦК України).
Зокрема, частиною 8 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред"явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред"явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
Проте, із поданої боржником заяви не вбачається дотримання вимог законодавства України щодо добровільної ліквідації (самоліквідації) юридичної особи як обов"язкової умови звернення із заявою про порушення справи про банкрутство боржника в порядку ст.95 Закону про банкрутство. А саме не надано:
- докази закриття рахунків відкритих у фінансових установах відповідно до ст. 111 (ч.3) ЦК України;
- докази публікації повідомлення в друкованих органах про ліквідацію боржника. Надана ксерокопія "Відомостей з Єдиного державного реєстру, що оприлюднюються за 2015р.", не завірена належним чином, а тому не може слугувати належним доказом (ст. 36 ГПК України).
Відповідно до п.2.20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.
При цьому, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (згідно п. 2.21 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України).
Додана до заяви квитанція № 15409874 від 07.04.2016 року про сплату 13780,00 грн. судового збору, в якій вказано "призначення платежу: судовий збір за позовом ТОВ Дісконт - 1771, господ. суд Полт. обл." не містить відомостей про те, яка саме заява оплачується судовим збором (не зазначено предмет спору), а тому, не може слугувати належним доказом сплати судового збору.
За таких обставин, підстави для порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Дісконт - 1771" відсутні, а тому, заява підлягає поверненню без розгляду.
При цьому, зазначаємо, що повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку (ст.15 п.2).
З врахуванням викладеного, керуючись ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, -
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Дісконт - 1771" про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи повернути без розгляду.
Додаток: Заява товариства з обмеженою відповідальністю "Дісконт - 1771" (вих. №18 від 14.04.2016 року) про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи.
Суддя Л.А.Іванко