ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.04.2016Справа №910/3072/16
За позовомКомунального підприємства "Автобаза № 1"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-ЕНЕРГІЯ"
простягнення 47 906,36 грн.
Суддя Ярмак О.М.
За участю представників:
від позивачаПриходько Н.В. (представник за довіреністю від 21.03.2016)
від відповідачане з'явився
Комунальне підприємство "Автобаза № 1" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-ЕНЕРГІЯ" про стягнення з нього 47 906,36 грн заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № КР-11/Т від 01.02.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані неотриманням позивачем попередньо оплаченого за договором поставки нафтопродуктів № КР-11/Т від 01.02.2014 товару, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 34 529,75 грн попередньої оплати, а також 12 340,72 грн інфляційних втрат, 1 035,89 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/3072/16 та призначено розгляд справи на 22.03.2016.
Ухвалою від 22.03.2016 судом відкладено розгляд справи на 19.04.2016.
В судове засідання 19.04.2016 з'явився представник позивача.
Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інші документи на підтвердження своєї правової позиції не подав, позовні вимоги не спростував. Про дату, час та місце судового засідання у справі відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується конвертом повернення ухвали суду з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.
Оскільки відповідач вважається таким, що повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, з метою уникнення порушення процесуальних строків розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити позов в повному обсязі.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-ЕНЕРГІЯ" (постачальник) та Комунальним підприємством "Автобаза № 1" укладено договір поставки нафтопродуктів № КР-11/Т (далі - Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця ПММ, а покупець зобов'язується отримувати ПММ і оплачувати їх вартість (п. 1.1 Договору поставки).
Відповідно до п. 1.2 Договору поставки пальне - усі види паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ), які постачальник реалізує у роздріб на АЗС при передачі бланку-дозволу, а саме - не етильовані бензини марок А-92, А-95, А-80/А-76, дизельне пальне, газ (пропан-бутан, метан).
За приписами п. 1.4 бланк-дозвіл - спеціальний емітований постачальником документ, встановленого зразка та форми, з певним ступенем захисту, одноразового використання та встановленою ціною, обумовленого номіналу, що підтверджує право його пред'явника на отримання АЗС ПММ певного найменування і марки, які позначені в ньому.
Згідно з п. 2.2. Договору поставки відповідач зобов'язаний поставляти покупцю ПММ через мережу АЗС при пред'явленні бланку - дозволу за умови наявності відповідних ПММ на відповідній АЗС та у робочий час, встановлений на такій АЗС.
Передача/отримання палива здійснюється виключно з використанням дійсних бланків-дозволів (п. 2.3 Договору поставки).
Згідно з п. 6.7. Договору поставки бланк - дозвіл є підставою для надання ПММ його пред'явнику на АЗС постачальника або АЗС партнерів постачальника.
Пунктом 4.1 Договору поставки встановлено, що загальна вартість договору визначається шляхом складання вартості всіх ПММ, поставлених покупцю за цим договором. Ціна договору включає ПДВ, визначається в національній валюті України - гривнях та складається з загальної ціни палива, що відображені сторонами у всіх видаткових накладних.
Згідно з п. 5.1 Договору поставки покупець здійснює розрахунки за даним договором на протязі 10 банківських днів з моменту переходу права власності на ПММ згідно умов даного Договору.
Відповідно до п. 6.3. Договору поставки з моменту передачі ПММ покупцю за видатковими накладними до моменту його фактичного відпуску покупцю на АЗС за пред'явленими бланками-дозволами, ПММ знаходиться на зберіганні у постачальника.
За доводами позивача, на підставі виставлених постачальником рахунків покупцем було сплачено грошові кошти в загальному розмірі 782 128,75 грн, а постачальником надано покупцю видаткові накладні на цю ж суму.
На підтвердження вказаних доводів позивачем подано до суду копії відповідних платіжних доручень та видаткових накладних.
З жовтня 2014 року на АЗС постачальника не здійснювалась видача пального за отриманими від постачальника та оплаченими бланками-дозволами, у зв'язку з чим позивач не реалізував своє право на отримання 110 літрів бензину марки А-92 та 2 055 літрів бензину марки А-95, на підтвердження чого позивачем подано до суду копії бланків-дозволів та розрахунок вартості недопоставленого товару.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вказує таке.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу вимог ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому відповідно до п. 6.2 Договору поставки постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки ПММ з моменту відпуску ПММ у розпорядження покупця (пред'явника бланку-дозволу) на АЗС. Право власності на ПММ за цим Договором переходить до покупця у день отримання від постачальника видаткових накладних на ПММ.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто, або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Поданими доказами підтверджується, що за наслідками пред'явлення бланків-дозволів ПММ у розпорядження покупця не було передано оплачений ним бензин у кількості 110 літрів марки А-92 та у кількості 2 055 літрів марки А-95, тобто фактичного відпуску ПММ не відбулося, що свідчить про невиконання постачальником своїх зобов'язань з поставки указаного товару.
Відповідач обставин свого прострочення з поставки товару не спростував, доказів виконання своїх зобов'язань не подав.
Оскільки здійснена покупцем оплата товару вважається попередньою, то підлягає поверненню постачальником через відсутність доказів передачі товару у власність покупця, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 34 529,75 грн. боргу як передоплати за товар підлягають задоволенню.
Поряд з викладеним, задовольняючи позовні вимоги про стягнення попередньої оплати, суд бере до уваги попереднє звернення позивача до відповідача у досудовому порядку з претензією-вимогою про повернення сплачених ним сум коштів за недопоставлений товар.
Поряд з викладеним, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 035,89 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12 340,72 грн. за порушення строку повернення боргу.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535,625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
У даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, а також зобов'язання повернути безпідставно набуте майно, не можна розцінювати як грошові зобов'язання в розумінні ст. 549, 625 Цивільного кодексу України.
Тобто, в силу закону нарахування 3% річних та інфляційних збитків є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Проте, обов'язок поставити товар не є грошовим зобов'язанням, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів, внаслідок чого нарахування позивачем трьох відсотків річних та інфляційних збитків на суму вартості товару, що не був у встановлений строк поставлений відповідачем, є неправомірним.
Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 035,89 грн 3 % річних та розмірі 12 340,72 грн інфляційних втрат суд відмовляє з підстав, вище наведених.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-ЕНЕРГІЯ" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 52-Б, офіс 204, код ідентифікаційний код 39042048) на користь Комунального підприємства "Автобаза № 1" (50007, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Іллічівська, б. 63, ідентифікаційний код 34811402) 34 529 (тридцять чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 75 коп. попередньої оплати та 993 (дев'ятсот дев'яносто три) грн. 23 коп. судового збору.
Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
2. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 21.04.2016
Суддя О.М. Ярмак