Справа № 203/1798/16-к
Провадження № 1-кс/0203/510/2016
19 квітня 2016 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 про арешт майна, заявлене у рамках кримінального провадження №42016041440000005, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -
19 квітня 2016 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна. В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що невідомі особи в період з липня по грудень 2015 року, шляхом обману, заволоділи чужим майном, а саме - квартирами, розташованими за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , чим завдали значної шкоди територіальній громаді міста Дніпропетровська.
Зокрема, прокурор у поданому клопотанні зазначає, що відповідно до змісту рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 визнано дійсним договір довічного утримання (догляду) від 06.05.2014 та визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, прокурор зазначає, що дане рішення не містить будь-якої інформації щодо спадкоємців у померлого ОСОБА_5 і рішення винесено до спливу шестимісячного терміну для прийняття спадщини.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_6 .
Прокурор просить накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною її відчуження, розпорядження та користування.
Судом було встановлено, що за даним фактом відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 190 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР №42016041440000005 від 09 лютого 2016 року.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання просив задовольнити, посилаючись на те, що арешт майна є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження №42016041440000005, для запобігання подальшого незаконного оформлення права власності на зазначену квартиру.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали поданого клопотання, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню.
Клопотання про фіксування процесуальної дії за допомогою технічного засобу під час розгляду клопотання слідчому судді не надходило і за ініціативою слідчого судді не здійснювалося, що відповідає вимогам ст. 107 КПК України.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів
Нормою ч. 4 ст. 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Враховуючи наведені положення кримінального процесуального законодавства та приймаючи до уваги, що матеріали кримінального провадження можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а також з метою збереження речових доказів, вважаю, що для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування справи, у даному провадженні є потреба в накладенні арешту на квартира за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження (продаж, дарування тощо).
Відмовляючи в задоволенні клопотання в частині заборони користування зазначеної квартири, слідчий суддя виходить з того, що прокурором не доведено необхідності застосування такого заходу, крім того, з матеріалів клопотання не вбачається, що ОСОБА_6 не є добросовісним набувачем, тому заборона використання квартири може порушити його законні права, що є недопустимим.
Керуючись ст. 110, ст.132, 159-162, 167-172, 370-372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 про арешт майна, заявлене у рамках кримінального провадження №42016041440000005, - задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження(продаж, дарування тощо).
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1