21.04.2016 Справа № 756/12824/15-ц
Номер справи 756/12824/15-Ц
Номер провадження 2/756/1066/16
20 квітня 2016 року Оболонський районний суд м.Києва у складі:
головуючого - судді Кричиної А.В.
при секретарі Чепис О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-
Позивач звернувся із зазначеним позовом до відповідача, згідно якого просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого ним авансу в розмірі 21000,00 грн. та понесені судові витрати. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.05.2015 року між сторонами, за участю ріелтора ФОП ОСОБА_3 та дружиною позивача ОСОБА_4, домовились про купівлю квартири АДРЕСА_1 за 808500,00 грн. Сторони уклали попередній договір від 18.05.2015 року, відповідно до пункту 2.2 зазначеного договору позивач передав ОСОБА_2 кошти в розмірі 21000,00 грн., що підлягає заліку у вартість квартири, яку позивач повинен був би заплатити відповідачу при укладенні основного договору купівлі-продажу квартири. У встановлений в попередньому договорі строк договір купівлі-продажу квартири не був укладений, тобто у позивача не виник обов'язок щодо виплати відповідачу вартості квартири. Згідно ч. 2 ст. 570 ЦК України грошові кошти в розмірі 21000,00 грн. є авансом. Позивач звертався до відповідача з вимогою повернути сплачені кошти, проте ОСОБА_1 було відмовлено. Згідно ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору. Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду повідомлений належним чином, із заявами, клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався, у зв'язку з чим суд вважає за можливо розглянути справу без його участі на підставі наявних доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, дійшов висновку про необхідність задовольня позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.05.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено попередній договір, згідно умов якого сторони домовились укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за 808500,00 грн., не пізніше 05.06.2015 року. (а.с.9-13) Згідно п. 2.2 попереднього договору при підписанні вказаного договору позивач передав відповідачу задаток в розмірі 21000,00 грн.
Згідно ч.ч. 1,3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Попередній договір укладається в формі встановленої для основного договору, а якщо форма не встановлена, то у письмовій формі.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі. Тобто попередній договір купівлі-продажу квартири повинен бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений.
Згідно зі статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Оскільки між сторонами попередній договір був укладений в супереч вимогами ст. ст. 635, 657 ЦК України і не був нотаріально посвідчений він є нікчемним відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України.
Вимог про визнання попереднього договору дійсним позивачем не заявлялось, а відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно зі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Згідно з ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладених в ухвалах Судової палати з цивільних справ від 26.02.2004, від 13.10.2005, а також від 21.06.2006 вбачається, що «Залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін. Якщо ж сторони домовились укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавались».
З урахуванням наведеного можливо дійти висновку про те, що оскільки сторонами не дотримано форми укладення договору, встановленої законом, сплачена позивачем сума коштів є авансом, а не завдатком.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, оскільки укладений між сторонами договір є нікчемним, то відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України з відповідача належить стягнути суму передану відповідачу у розмірі 21 000,00 грн., як повернення того, що було отримано за нікчемним договором.
Враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 796,20 грн., а саме 487,20 грн. - сума сплаченого судового збору та 309,00 грн. - витрати, пов'язані з викликом відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 220, 635, 657 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 57-60, 64, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер -НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, суму сплаченого авансу в розмірі 21000,00 грн. (двадцять одна тисяча грн. 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер -НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, судові витрати в розмірі 796,20 грн. (сімсот дев'яносто шість грн. 20 коп.)
Апеляційну скаргу може бути подано до Апеляційного суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва.
Суддя: