Провадження № 2/712/1122/16
Справа № 712/3224/16-ц
13 квітня 2016 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ТИМОШЕНКО Д.О.
за участю прокурора - ЧУХАЛО О.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Черкаської місцевої прокуратури в інтересах Черкаської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: Комунальний заклад «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування,
Прокурор звернувся з позовом до відповідача про відшкодування витрат на стаціонарне лікування, посилаючись на те, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2015 року у кримінальному провадженні № 1201525004000113 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та засуджено до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання із встановленням 2 річного іспитового строку.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2016 року вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2015 року залишений без змін.
Відповідно до вироку, відповідач, водій автомобіля НОМЕР_1, 14 березня 2015 року близько 23 години 30 хвилин, рухаючись по вулиці Ільїна у м. Черкаси, від вулиці Котовського у напрямку вулиці ОСОБА_2 та перетинаючи перехрестя із вул. Святотроїцькою, порушив вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху України, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений дорожнім інформаційно-вказівним знаком 5.35.1. Правил дорожнього руху України, „Пішохідний перехід” та дорожньою розміткою 1.14.1. Правил дорожнього руху України (зебра), яка позначає нерегульований пішохідний перехід, на якому перебувала пішохід ОСОБА_3 та рухалась з права на ліво відносно напрямку руху транспортного засобу, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, для якої він створив небезпеку, та скоїв наїзд на останню, в результаті чого пішохід отримала тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 668 від 16 квітня 2015 року та висновку додаткової судово-медичної експертизи № 824 від 15 травня 2015 року ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді: травми голови з переломом кісток склепіння та основи черепа, забоєм головного мозку, раною, саднами обличчя, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя, травму лівого колінного суглобу із саднами м'яких тканин та травматичним запаленням суглобу (посттравматичний бурсит), які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, садна правого колінного суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Спричинення потерпілій ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень знаходиться в прямому причинному зв'язку з порушенням водієм автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_1 вимог п. 18.1. Правил дорожнього руху України.
Згідно листа КЗ „Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги” № 904 від 14 березня 2016 року, потерпіла ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні протягом 20 днів, яка згідно вказаного вище вироку є потерпілою особою у даному кримінальному провадженні, та на лікування якої медичним закладом витрачено 3 777 грн. 80 коп.
Просить суд, стягнути з відповідача до загального фонду міського бюджету за кодом бюджетної класифікації, кошти які витрачені на лікування потерпілого від вчиненого злочину, в сумі 3 777 грн. 80 коп.
Прокурор м. Черкаси в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з'явився, причину не явки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.
Як встановлено в судовому засіданні, вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2015 року у кримінальному провадженні № 1201525004000113 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та засуджено до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання із встановленням 2 річного іспитового строку.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2016 року вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2015 року залишений без змін.
Відповідно до вироку, відповідач, як водій автомобіля НОМЕР_1, 14 березня 2015 року близько 23 години 30 хвилин, рухаючись по вулиці Ільїна у м. Черкаси, від вулиці Котовського у напрямку вул. ОСОБА_2 та перетинаючи перехрестя із вул. Святотроїцькою, порушив вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху України, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений дорожнім інформаційно-вказівним знаком 5.35.1. Правил дорожнього руху України, „Пішохідний перехід” та дорожньою розміткою 1.14.1. Правил дорожнього руху України (зебра), яка позначає нерегульований пішохідний перехід, на якому перебував пішохід ОСОБА_3, та рухались з права на ліво відносно напрямку руху транспортного засобу, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, для якої він створив небезпеку, та скоїв наїзд на останню, в результаті чого пішохід потерпіла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 668 від 16 квітня 2015 року та висновку додаткової судово-медичної експертизи № 824 від 15 травня 2015 року ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді: травми голови з переломом кісток склепіння та основи черепа, забоєм головного мозку, раною, саднами обличчя, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя, травму лівого колінного суглобу із саднами м'яких тканин та травматичним запаленням суглобу (посттравматичний бурсит), які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, садна правого колінного суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Спричинення потерпілій ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень знаходиться в прямому причинному зв'язку з порушенням водієм автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_1 вимог п. 18.1. Правил дорожнього руху України.
Згідно листа КЗ „Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги” № 904 від 14 березня 2016 року, ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні протягом 20 днів, яка згідно вказаного вище вироку є потерпілою особою у даному кримінальному провадженні.
На лікування потерпілої медичним закладом витрачено 3 777 грн. 80 коп. дана сума станом на день подачі даного позову не відшкодована, що підтверджується листом головного лікаря КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги».
Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об'єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Дана правова позиція підтверджується постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки“.
Статтею 61 ЦПК України встановлено, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси, яким відповідача ОСОБА_1 визнано винним та засуджено набрав законної сили 16 лютого 2016 року.
Статтею 1206 ЦК України передбачено обов'язок особи, яка вчинила злочин, відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Згідно з ч. 3 вказаної норми, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат“ зазначено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з „Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання“, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року. Сума коштів, що підлягає відшкодуванню визначається закладом охорони здоров'я в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та щоденної вартості його лікування.
Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.
Згідно п. 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993, в редакції чинній на день подачі позову (далі - Порядок) - обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.
Витрати, здійснені вищевказаною медичною установою на лікування потерпілих від злочину та непогашення зазначених витрат, призводять до ненадходження коштів до бюджету, що створює навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі, коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.
Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
Пунктом 9.5. Статуту КЗ „Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги“ Черкаської міської ради від 14 грудня 2012 року передбачено, що фінансування лікарні здійснюється у встановленому порядку за рахунок місцевого бюджету, а також інших джерел не заборонених законодавством України.
Таким чином, з огляду на те, що витрати на лікування потерпілої ОСОБА_3 до бюджету не відшкодовано, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір“, позивач був звільнений від сплати судового збору, тому на підставі ст. 88 ЦПК України до стягнення з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає судовий збір в сумі 1 378 грн.
Зі згоди прокурора суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218, ЦПК України, ст. 1191 ЦК України, ст.ст. 23-24, суд -
Стягнути з ОСОБА_1 кошти в сумі 3 777 грн. 80 коп., які витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_3, до загального фонду міського бюджету за кодом бюджетної класифікації 24060300 „Інші надходження“ на р/р 3141 9544 7000 02, УК у м. Черкаси ГУ ДКСУ в Черкаській області, МФО 854018, код СДРПОУ 38031150, призначення платежу: відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3
Стягнути з ОСОБА_1до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір в сумі 1 378 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянути судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.