Рішення
Іменем України
Справа № 712/13975/15-ц
Провадження 2/712/488/16
20 квітня 2016 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого/судді - МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.
при секретарі - Вдовенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, орган опіки і піклування м.Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору № Z003 від 02 лютого 2007 року відповідач отримав кредит у сумі 34000 доларів США, з кінцевим терміном повернення 01.02.2022 року, зі сплатою 13% річних, згідно Додаткового договору №1 до кредитного договору, укладеного 04.12.2008 року, річна кредитна ставка була збільшена до 16,5 %. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань відповідач передав в іпотеку відповідно до Іпотечного договору № Z003/Z1 від 02 лютого 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 824, належну йому однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 32,1 кв.м. В зв'язку з систематичним порушенням відповідачем умов кредитування просить суд в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором № Z003 від 02 лютого 2007р. звернути стягнення на предмет іпотеки згідно Іпотечного договору від 02 лютого 2007 року - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 32,1 кв.м, із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку», з укладанням ПАТ «Всеукраїнським ОСОБА_1 банком» від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем за початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб"єктом оціночної діяльності під час реалізації з наданням Банку всіх повноважень продавця предмету іпотеки в органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності, необхідних для продажу предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором станом на 27.11.2015р. в розмірі 448 142,96 грн. з яких: сума непогашеної кредитної заборгованості: 391 761, 93 грн., сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом: 40 453,33 грн., штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 15 927,70 грн., передати предмет іпотеки в управління іпотекодержателя до продажу в порядку, передбаченому ст.38 Закону України «Про іпотеку» , стягнути з відповідача понесені судові витрати по оплаті судового збору.
В ході розгляду справи представник позивача ОСОБА_8 позовні вимоги підтримала, просила суд позов задоволити у повному обсязі.
Відповідач, треті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, з заявами до суду не звертались.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 02.02.2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № Z003, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 34000 доларів США, з кінцевим терміном повернення 01.02.2022 року, зі сплатою 13% річних, згідно Додаткового договору №1 до кредитного договору, укладеного 04.12.2008 року, річна кредитна ставка була збільшена до 16,5 %. Відповідно до п. 3.3.3.,3.3.4 Кредитного договору позичальник зобов'язався повертати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом в строки та на умовах, визначених Кредитним договором. Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у випадку порушення кредитного зобов'язання нарахується пеня в розмірі подвійної процентної ставки п.1.4 логовору 13 % річних та штрафу розмірі 5% від суми кредитних коштів відповідно до п.4.4. договору. Відповідно до п.2.7.1 кредитного договору банк вправі вимагати дострокового погашення кредиту у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. 20.06.2008р. сторонами був укладений додатковий договір до кредитного договору щодо змін умов кредитування в частині нарахування штрафу (пені) за неналежне виконання зобов'язань, 24.04.2009р. щодо зміни графіку погашення кредиту в зв'язку з наданням послуги "Кредитні канікули", 06.08.2009р. додатковий договір № 3 щодо скасування нарахований штрафних санкцій, а також договір про внесення змін № 1 від 06.08.2009р. в частині зміни адрес та банківських реквізитів сторін.
В забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором між позикодавцем та позичальником укладений Іпотечний договір № Z003/Z1 від 02.02.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 824 , згідно з яким останній передав в іпотеку банку належну йому на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2007р. однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, площею 32,1 кв.м, вартістю 203263,00 грн. У відповідності до п.7.1 даного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання кредитних зобов'язань за договором, має право дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У відповідності до п.7.4. іпотечного договору іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення на предмет іпотеки в межах предбачених умовами договору.
Судом встановлено, що позивач є банківською установою та у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, тому позивач мав достатні юридичні підстави та законне право для надання відповідачу кредиту в іноземній валюті.
Права споживача в разі отримання ним продукції в кредит передбачені ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту. Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які відсотки та інші вартісні елементи кредиту, які не були зазначені у договорі. Споживач має право протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення кредитного договору без пояснення причин, перебіг даного строку розпочинається з моменту вручення споживачеві примірника укладеного договору. Тобто споживачеві лише пропонуються умови, а якщо він не погоджується, може знайти інші, кращі.
Підписанням кредитного договору, фактом отримання і використання кредиту, частковим виконанням кредитних зобов'язань підтверджено, що відповідач в повному обсязі ознайомлювався з умовами кредитування в банку та орієнтовною сукупною вартістю кредиту і прийняв на себе зобов'язання щодо його виконання. Крім того, взаємні права обов'язки сторін детально визначені у підписаному сторонами кредитному договорі. При укладенні спірного правочину не існувало ніяких умов, які б примусили відповідача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.
При укладенні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, враховуючи динаміку зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти, відповідач як сторона за договором повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому міг передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором. У відповідача існувала можливість отримання ним кредиту в національній валюті, однак фактом отримання кредиту в іноземній валюті та частковому виконанні своїх зобов'язань підтверджував свою згоду з вказаними умовами.
Відповідач скористався кредитом, що підтверджено заявкою на отримання кредитних коштів, однак взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та оплати відсотків належним чином не виконує, систематично з квітня 2014 року порушує умови кредитування, тому у грудні 2015 року банк звернувся до суду з даним позовом про звернення на предмет іпотеки.
Загальна сума заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № Z003 від 02.02.2007 року станом на 27.11.2015 року становить 448 142,96 грн. з яких: сума непогашеної кредитної заборгованості: 391 761, 93 грн., сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом: 40 453,33 грн., штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 15 927,70 грн.
Розпорядженням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20.03.2015р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», ліквідатором призначено ОСОБА_2
Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
На підставі ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» банком іпотекодавцю не надсилались вимоги про усунення порушення, разом з тим суд враховує, що відповідно до роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012р. « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися, зокрема, на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду повинен бути зазначений спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.
Відповідно до ст.38 Закону “Про іпотеку” дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що внаслідок невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань по кредитному договору позивачу завдані збитки у вигляді неповернених кредитних коштів та не отриманих доходів, позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки, тому позовні вимоги про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки підлягають до задоволення.
Відповідно до п.7.4. договору іпотеки від 02.02.2007р. звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватись на підставі права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону “Про іпотеку”, тобто така умова була погоджена у встановленому законом порядку та позичальник проти неї не заперечував. Отже, така умова договору іпотеки є результатом домовленості сторін, що відповідає п. 3 ст. 3 ЦК України.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно власником квартири № 11 по вул.О.Дашковича в м.Черкаси зареєстрований ОСОБА_3, на підставі договора купівлі-продажу від 02.02.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9
Відповідно до Закону “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.
Іпотечна квартира не може вважатись місцем постійного проживання, оскільки місце проживання відповідача зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено довідкою адресно-довідкового підрозділу ГУДМС,УДМС України від 01.03.2016 року.
Згідно з довідкою про склад сім'ї від 18.02.2016 року № 598 у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані та проживають донька відповідача ОСОБА_4 з чоловіком ОСОБА_5 та неповнолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2
Пунктом 44 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин”, передбачено, що згідно зі статтею 32 ЦК України, статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ, суди повинні врахувати, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладання договору іпотеки) не є підставою для висновку про недійсність іпотеки.
Згідно з заявами відповідача від 02.02.2007р. на момент укладення договору іпотеки позичальник підтверджував, що не проживає у шлюбі та не проживає з будь-якими особами, також зобов'язався не реєструвати неповнолітніх осіб у квартирі АДРЕСА_3, придбаній за рахунок отриманого кредиту.
Згідно з п.3.1. та п.5.3.7 договору іпотеки також передбачено, що іпотекодавець не має права реєструвати будь-яких осіб в квартирі без письмової згоди банку. Оскільки треті особи та їх неповнолітній син зареєстровані в іпотечній квартирі з 22.12.2012р., тобто після укладення договору іпотеки та за відсутністю згоди банку на їх реєстрацію не давав, отже їх реєстрація здійснена відповідачем з порушенням умов договору іпотеки.
Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності угоди, якщо її недійсність прямо не встановлена законом або якщо вона не визнана судом недійсною. Отже, іпотечний договір від 02.02.2007р. є чинним, тому обов'язковий до виконання.
Відповідно до ст.34 Закону «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів,
забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.
Зі змісту ст. 34 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що передача іпотекодержателю в управління предмета іпотеки на період його реалізації застосовується лише у разі необхідності та є лише додатковим механізмом спрямованим на задоволення вимог кредитора. Норма статті 34 Закону України «Про іпотеку» не є імперативною, а містить лише право передачі майна в управління за умови дотримання вказаних вимог статті.
Аналіз наведеного положення Закону дає суду підстави для висновку, що для його застосування мають настати дві обов'язкові умови, а саме: метою такої передачі майна в управління іпотекодержателя повинно бути отримання доходу від іпотечного майна та необхідність забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку майна. Для передачі предмета іпотеки в управління іпоткодержателя Закон визначає забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку майна. Таким чином, лише за умови неналежного використання майна боржником, таке майно може перейти в управління стягувача, для забезпечення належного його використання.
Разом з тим, доказів того, що квартира використовується відповідачем не за призначення та що відповідачем вчиняються дії спрямовані на завдання шкоди квартирі, позивачем не надано. Також позивачем не наведено будь-яких посилань, у який спосіб банк має намір отримати дохід від майна переданого в управління.
Відповідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Оскільки позивачем не наведено будь-яких доказів необхідності передачі іпотекодержателю в управління предмета іпотеки на період до його реалізації, суд дійшов висновку про необґрунтованість пред'явлених вимог в цій частині.
В той же час, суд надає оцінку тій обставині, що відповідач до моменту реалізації майна за встановленою законодавством процедурою, залишається власником квартири. Квартиру, яка є предметом іпотеки, відповідач використовує для особистого проживання чи проживання членів своєї сім'ї та не може бути позбавлений такого права до моменту реалізації майна за процедурою встановленою Законом.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх оцінка вказують наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
На підставі ст.88 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають понесені позивачем при подачі позову судові витрати по оплаті судового збору 6722,13 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення в справі, що передбачено ст.224 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214-215, 224-227 ЦПК України, ст.ст.3, 16, 526, 527, 530, 1054, ЦК України, ст.ст. 1, 12, 33, 35, 39,40 Закону України “Про іпотеку”, ст.109 ЖК України суд -
Позов задоволити частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Всеукраїнським ОСОБА_1 банком» за кредитним договором № Z003 від 02 лютого 2007р. звернути стягнення на предмет іпотеки згідно Іпотечного договору № Z003/Z1 від 02 лютого 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 824 - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 32,1 кв.м, із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку», з укладанням ПАТ «Всеукраїнським ОСОБА_1 банком» від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем за початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб"єктом оціночної діяльності під час реалізації з наданням Банку всіх повноважень продавця предмету іпотеки в органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності, необхідних для продажу предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 448 142,96 грн. з яких: сума непогашеної кредитної заборгованості: 391 761, 93 грн., сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом: 40 453,33 грн., штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 15 927,70 грн.
В іншій частині відмовити у задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 6722,13 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції в 10-ти денний строк позивачем з моменту отримання рішення, відповідачем у випадку залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.