Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6472/15-ц
15 жовтня 2015 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді Кондрацької Н.М.
при секретарі: Мелещенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк» про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірними, зобов»язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором за період з 20 жовтня 2008 року по 10 вересня 2010 року, -
До Придніпровського районного суду м. Черкаси звернувся з позовом ОСОБА_1, який просить визнати неправомірним дії АТ «Укрсоцбанк» щодо підвищення процентної ставки до 15% в односторонньому порядку з 20.10.2008 року за договором кредиту № 895/06-034-78; зобов'язати АТ «Укрсоцбанк» здійснити перерахунок відсотків (в розмірі 13%) згідно з договором кредиту № 895/06-034-78 від 23.02.2007 року за період з 20.10.2008 року по 10.09.2010 року; зобов'язати АТ «Укрсоцбанк» після перерахунку відсотків, вирахувати розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту № 895/06-034-78 від 23.02.2007 року станом на 10.09.2010 року (на момент підписання Додаткової угоди №1 від 10.09.2010 року). Свої позовні вимоги мотивує тим, що між ним та АТ «Укрсоцбанк», було укладено договір кредиту № 895/06-034-78 (далі Договір), згідно умов якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит окремими частинами в сумі 40000.00 доларів США. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,00% річних. Відповідно до п.1.2 Договору кредит надавався позичальнику на споживчі цілі. Згідно п. п. 22, 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває. замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. У відповідності до ч. 1 ст. П Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Під час іншого судового засідання (справа №03/15, суддя Ярошовець В.М.), представником Банку було подано до суду розрахунок заборгованості з якого вбачалось, що ОСОБА_1 повинен був погашати відсотки за користуванням кредиту в розмірі 15% річних, в період з 20.10.2008 року по 10.09.2010 року. Під час розгляду справи №03/15. на вимогу суду надати додаткову угоду, згідно якої відсоткова ставка змінилась з 13% на 15%, представник Банку повідомив, що такої угоди не було і вони змінили розмір відсотків до 15 в односторонньому порядку. Умовами кредитного договору не передбачено зміну процентної ставки в односторонньому порядку без згоди Позивача. Навпаки п.7.1. договору чітко визначено, що всі зміни доповнення до цього договору, мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками Сторін, з обов'язковим посиланням на договір. Більш того, згідно протоколу №380 від 24.09.2008 року, наданого представником банку на підтвердження правомірності зміни процентної ставки, в п.З прямо вказано, що: «за договорами кредиту з ануїтетним графіком погашення.... підвищення відсоткової ставки проводи тільки після укладення з позичальником Додаткової угоди до кредитного договору». Погашення кредиту відбувається двома методами, шляхом сплати ануїтетних платежів (повернення взятих коштів рівними частками протягом усього терміну позики), та класичі (повернення взятих коштів різними за величиною сумами). Як вбачається з графіків погашення кредиту, всі платежі погашаються рівними частині по 298 доларів США. Таким чином, даний кредитний договір з ануїтетним графіком погашення. Таким чином, протоколом №380 від 24.09.2008 року, прямо встановлено заборону зміни процентної ставки без укладання додаткової угоди за договором кредиту №895/06-03і від 23.02.2007року. В листі №23-022/96-343 від 10.10.2008 року, повідомлялось про намір банку підвииі відсоткову ставку з 20.10.2008 року, і для закріплення цього наміру між сторонами, згідно кредитного договору та протоколу №380 від 24.09.2008 року, пропонувалось підписати додаткові угоди про підвищення відсоткової ставки. В цьому листі чітко визначено, що у разі не підписання сторонами додаткової угоди, змір процентної ставки не змінюється в односторонньому порядку. В цьому випадку позичальник повинен достроково повернути весь кредит. Тобто в разі не підписання додаткової угоди про збільшення процентної ста строк повернення кредиту вважається таким, що настав і у банка виникає право дострокового повернення кредиту. В зв'язку з цим позивач. згідно умов кредитного договору (п.7.1.). Протоколу №328 ( листа №23-022/96-343 (абз.2) та вимог чинного законодавства (ст.629. 639, 651, 654, 1055 України) про фактичне збільшення процентної ставки міг довідатись тільки після підпису сторонами додаткової угоди про збільшення процентної ставки. До підписання сторонами додаткової угоди про збільшення процентної ставки, про процентної ставки, згідно умов підписаного сторонами кредитного договору (п.2.6.3.), Протоколу №328 (п.З), листа №23-022/96-343 (абз.2) - не повинен був збільшуватись. В зв'язку з цим, з листа №23-022/96-343 від 10.10.2008 року, Позивач не міг довідатись про фактичне збільшення розміру процентної ставки, оскільки це не вбачалось з самого листа, суперечило умовам кредитного договору (п.2.6.3., 7.1.), Протоколу №328 (п.З), лі №23-022/96-343 (абз.2) та вимогам чинного законодавства (ст.629, 639, 651, 654, 105і України). Таким чином єдиним належним доказом якій би свідчив про зміну процентної ставки є належним чином укладена між сторонами додаткова угода про збільшення процентної ставки, але такої угоди ніхто ніколи не укладав. В зв'язку цим, вбачається, що збільшення розміру процентної ставки до 15% проводилось з порушенням умов укладеного між сторонами кредитного договору, та в супереч рішення прийнятого Відповідачем.
Представник позивача згідно доручення в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити в повному обсязі. Пояснив, що додаткової угоди щодо підвищення відсоткової ставки до 15% укладено не було.
Представник відповідача згідно доручення позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення та пояснив, що 10.10.2008 року за вих. №23-022/96-434 на адресу Позичальника направлено лист про підвищення відсоткової ставки за Договором кредиту до 15 процентів річних. До того ж, 10.06.2010 року позивач уклав додаткову угоду №1 про внесення змін до договору кредиту, зокрема, пунктом 1 якої підтвердив розмір заборгованості за кредитним договором станом на дату підписання, а пунктом 7 підтвердив свої зобов'язання за кредитним договором. ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовною заявою щодо визнання додаткової угоди недійсною, в задоволенні якої йому було відмовлено. Позивач не вірно вважає укладений між сторонами 23.02.2007 року кредитний договір таким, що містить ануїтетний графік погашення і відповідно підпадає під дію цього застереження. Договір кредиту №895/06-034-78 від 23.02.2007 року укладений між сторонами не є таким, що містить ануїтетний графік погашення заборгованості, оскільки умовами договору визначено окремий порядок погашення кредиту та відсотків, і відповідно окремий розмір платежу за цими зобов'язаннями. Просив застосувати позовну давність до заявлених вимог, оскільки позивач дізнався про підвищення процентної ставки з моменту отримання повідомлення 10.10.2008.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк», було укладено договір кредиту № 895/06-034-78 (далі Договір), згідно умов якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит окремими частинами в сумі 40000.00 доларів США. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,00% річних.
Відповідно до п.1.2 Договору кредит надавався позичальнику на споживчі цілі.
У відповідності до п. 2.6. договору у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України , а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету Кредитора, Кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів, визначеного в п. 1.1, 3.3.16 цього договору.
Про намір змінити розмір процентів кредитор зобов»язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду. (п.п. 2.6.1).
У разі, якщо Позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів, він зобов»язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.6.1. цього Договору, підписати надану Кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього Договору та повернути її кредитору.
У разі, якщо Позичальник не погодиться з запропонованими Кредитором розмірами процентів, він зобов»язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.6.1. цього Договору, повернути Кредитору існуючу заборгованість за Кредитом, сплатити враховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції (штраф, пеню) в повному обсязі. Після сплати Позичальником зазначених сум дія цього Договору вважається припиненою.
За умовами п. 7.1 договору кредиту усі додатки, зміни та/або доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином зваженими на те представниками Сторін, з обов»язковим посиланням на цей Договір.
Згідно з п. 7.2. договору усі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійсненні письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур»єром, телеграфом, або врученні особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв»язку одержувача.
Пунктом 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року. Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Листом від 10.10.2008 ОСОБА_1 була надісланий рекомендованим листом для підписання проект Додаткової угоди про підвищення процентної ставки до Договору кредиту. Зазначено, що згідно умов Договору кредиту ОСОБА_1 має право в будь-який час достроково повністю погасити кредит та сплатити нараховані проценти або продовжувати користуватись кредитом, сплачуючи проценти в розмірі, що зазначений в повідомленні (15% річних).
При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (не укладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.
При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Так, у відповідності до положень ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
ОСОБА_1 отримавши вищезгадане повідомлення продовжував користуватись
Так, відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, викопала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Окрім цього 10.06.2010 між ПАТ «Укрсоцбанк» та позивачем була укладено Додаткова угода № 1 про внесення змін до договору кредиту № 895/06-034-78 від 23.02.2007. У пункті 1 вказаної угоди вказано, що сторони підтверджують, що залишок заборгованості за Кредитом станом на дату укладення Додаткової угоди складає35763 долари США, залишок заборгованості за нарахованими відсотками 6743,87 доларів США. Та встановлено нову процентну ставку у розмірі 15,42% річних.
Таким чином, банк прийняв рішення про збільшення розміру процентів за кредитним договором відповідно до умов договору й до набрання чинності Законом, яким встановлено заборону збільшення банком розміру процентів в односторонньому порядку, та про це повідомив позивачу відповідно до умов кредитного договору.
З наявних в матеріалах справи доказів, правових підстав для визнання недійсним підвищення відсоткової ставки, як і зобов'язання здійснення перерахунку за відсотковою ставкою 13 % річних не вбачається, а відтак в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Суд звертає увагу також на те, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.07.2015 у справі 711/3949/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання додаткової угоди № 1 про внесення змін до Договору кредиту № 895/06-034-78 від 23.02.2007, укладеної 10.06.2010 недійсною - відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 10.09.2015 дане рішення залишено без змін.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).
Згідно з ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (ч.4 ст. 267 ЦК України).
З змісту позовної заяви та письмових доказів вбачається, що позивач дізнався по порушення свого права, тобто про підвищення відсоткової ставки, у жовтні 2008 року, тобто перебіг позовної давності почався з цієї дати.
Позивач звернувся до суду з відповідним позовом у липні 2015 року, тобто після спливу позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 253-255, 257, 261, 267, 526, 641-642, 654, 627, 638, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
У позові ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк» про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірними, зобов»язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором за період з 20 жовтня 2008 року по 10 вересня 2010 року - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуючий: ОСОБА_2