Справа № 569/3531/16-а
18 квітня 2016 року
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Панас О.В., розглянувши в м. Рівне в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Луцьк про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПС 2 № 720298 від 21.03.2016р., посилаючись на те, що 21 березня 2016 року посадовою особою Відповідача - інспектором роти №2 батальйону УПП м. Луцьк рядовим поліції Градиським Миколою Миколайовичем щодо нього винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
В поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що вищевказана оскаржувана постанова винесена працівником Управління патрульної поліції у м. Луцьк незаконно та з порушенням процесуальних норм, а також наполягає на тому, що правопорушення ним не вчинялось, просить суд скасувати постанову серії ПС 2 № 720298 від 21.03.2016р.
Від Позивача до суду надійшла письмова заява від 30.03.2016р., в якій він просить розглядати справу без його особистої участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Повідомлення про причини неявки від відповідача не надійшло. Заперечення проти позову відповідач не подав.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених даною статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
Згідно з ст.171-2 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом п'яти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більш як на п'ять днів.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в межах наявних в справі доказів в письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.
Як встановлено дослідженими по справі доказами, 21 березня 2016 року посадовою особою Відповідача Управління патрульної поліції у м. Луцьк - Градиським М.М. відносно ОСОБА_1 винесена постанова серії ПС 2 № 720298 в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП України, згідно якою на Позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Як зазначено у цій постанові, ОСОБА_1 «здійснив поворот з вул. Винниченка на вул. Степана Бандери чим порушив вимогу знаку 3.21 «В'їзд заборонено» та п.п. 8.4 Правил дорожнього руху».
При винесені Відповідачем оскаржуваної постанови, Позивач з нею не погодився та надав письмові пояснення, які були долучені до Постанови серії ПС 2 №720298 від 21.03.2016р.
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 та змісту його позовної заяви, 21 березня 2016 року, близько 18 год.45 хв. він рухався в м. Луцьк на автомобілі марки Аudi ,,Q7", державний номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Степана Бандери в напрямку перехрестя вулиць Степана Бандери - Винниченка, маючи намір повернути праворуч в подвір'я між будинками, що знаходяться на вул. Степана Бандери. Оскільки він не проживає в м. Луцьк і погано орієнтується в чужому для нього місті та, зважаючи, що на надворі вже стемніло, ОСОБА_1 пропустив поворот праворуч в подвір'я між будинками, куди він мав намір повернути. Проїхавши вперед кілька метрів по вул. Степана Бандери, не доїжджаючи до перехрестя її з вул. Винниченка, ОСОБА_1, з дотриманням Правил дорожнього руху, та за відсутності заборонних знаків ввімкнув покажчик лівого повороту для розворот і руху в протилежному напрямку, тобто зі сторони перехрестя вул. Винниченка - Степана Бандери. Щойно Позивач здійснив розворот (ще не встигнув вимкнутися покажчик лівого повороту) з протилежного напрямку з-за повороту вул. Степана Бандери виїхала назустріч йому патрульна машина. Їхні автомобілі розминулися і Позивач повернув свій транспортний засіб ліворуч в подвір'я між будинками що знаходяться на вул. Степана Бандери. Патрульний автомобіль здійснивши також розворот, як і Позивач попередньо, також повернув у подвір'я, де він зупинив свою машину.
З долученої ОСОБА_1 до позовної заявикарти міста Луцьк, роздрукованої з Інтернету за посиланням www.0332.ua.map, суд приходить до висновку, що Позивач рухався саме таким чином, як він пояснив вперше при винесені оскаржуваної Постанови, а потім виклавши аналогічні пояснення в адміністративному позові.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 10 Розділу ІІІ ,,Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015р. № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015р. за №1408/27853 передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 251 КУпАП вказує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення (постанови) з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів того, що Позивач 21.03.2016 р., рухаючись у м. Луцьку на власному автомобілі марки Аudi ,,Q7", державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив поворот з вул. Винниченка на вул. Степана Бандери, чим порушив вимогу знаку 3.21 «В'їзд заборонено» та п.п. 8.4 Правил дорожнього руху і належних й допустимих доказів вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України,суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а постанова серії ПС 2 № 720298 від 21.03.2016р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП України підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 287-289 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 69-72, 128, 158-163, 171-2 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Луцьк про скасування постанови серії ПС 2 № 720298 від 21.03.2016р. задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії ПС 2 № 720298 від 21.03.2016р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в сумі 255 грн.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В.Панас