Справа № 545/2532/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1215/16Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
20 квітня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Обідіної О.І.
Суддів : Панченка О.О., Прядкіної О.В.
При секретарі : Кальник А.М.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері,
Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2015 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі ? частини всіх доходів щомісячно, починаючи з 28 серпня 2015 року довічно, або до зміни матеріального становища чи сімейного стану сторін..
Стягнуто з ОСОБА_2 на користьдержави судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та відмовити задоволенні позову. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що позивач потребує матеріальної допомоги та не прийняв до уваги відсутність в неї будь-яких можливостей для надання такої допомоги.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.3 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір'ю відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як пенсіонер отримує пенсію, розмір якої на час подання позову до суду складав 1458 грн.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_2, позивач вказувала, що має скрутне матеріальне становище та потребує матеріальної допомоги. Донька ОСОБА_4 хоч і є інвалідом 2 групи, проте по мірі можливості надає їй посильну матеріальну допомогу, в свою чергу інша донька ОСОБА_2 ухиляється від надання останньої.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст. 202 СК України, дійшов висновку про наявність у відповідача можливості сплачувати на утримання непрацездатної матері аліменти в розмірі ? частини з усіх видів заробітку.
В повній мірі колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками з наступних підстав.
Відповідно до ст.202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав не виникає.
Таким чином, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, не є абсолютним і виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі. При цьому майновий стан повнолітніх дітей повинен враховуватись при визначенні розміру таких аліментів.
Разом з цим, поняття «потреба у матеріальній допомозі» має визначатись залежно від наявності чи відсутності прожиткового мінімуму.
Так, Законом України «Про державний бюджет України на 2015 рік» прожитковий мінімум в розрахунку на одну особу, яка втратила працездатність, з січня 2015 року складав 949 грн., а з 1 вересня 2015 року відповідно 1074 грн.
Як вбачається, позивач станом на день звернення до суду як непрацездатна особа отримувала пенсію в розмірі 1458 грн., що перевищує мінімальний прожитковий мінімум.
При цьому, остання запевняла суд, що отримує від іншої доньки, яка проживає за межами України, матеріальну допомогу у вигляді речей та грошових коштів, на які вона придбає для себе необхідні ліки.
В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 працює фельдшером на фельшерсько-акушерського пункті с. Красногорівка, Машівського району, де, з її слів, отримує заробітну плату близько 2500 грн.
Разом з цим, останньою надано довідку про встановлення їй з 25 січня 2016 року другої групи інвалідності у зв'язку з загальним захворюванням.
Крім того, самі сторони пояснили, що між ними існують загострені конфліктні відносини внаслідок відчуження позивачем в 2007 році на користь відповідача належного їй домоволодіння та подальших судових справ про оспорювання дійсності договору дарування.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача потреби в наданні їй матеріальної допомоги.
Разом з цим, співставляючи доходи відповідача та позивача, а саме те, що остання отримує пенсію в розмірі, який перевищує мінімальний прожитковий мінімум, також отримує матеріальну допомогу від іншої доньки, в той час, як єдиним джерелом існування відповідача є її заробітна плата, крім того вона являється інвалідом другої групи, враховуючи положення ст.205 СК України, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір аліментів, встановлених судовим рішенням та визначити його в розмірі 1/10 частини від заробітку (доходу) відповідача.
За вказаних обставин, судове рішення підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів.
Поряд з цим, у відповідності до ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог підлягають розподілу і понесені позивачем судові витрати.
Так, з квитанції б/н від 08.04.2015 року вбачається, що позивачем ОСОБА_3 за правову допомогу сплачено гонорар в розмірі 4000 грн., який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в розмірі 400 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.п. 3,4, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2015 змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів з ? частини до 1/10 частини всіх доходів щомісячно.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 400 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги.
З оригіналом згідно.