Справа № 539/725/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1379/16Головуючий у 1-й інстанції Жага Е.Г. Доповідач ап. інст. Чічіль В. А.
21 квітня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого судді: Чічіля В.А.,
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.,
За участю секретаря: Шевченко І.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Лубенське об'єднане управління пенсійного фонду України, про зобов'язання видати довідки для нарахування пенсії,-
11 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго», визначивши третьою особою Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області, прохаючи суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок з відображенням його в особовому рахунку та включити ОСОБА_2 у довідку про заробітну плату за період із 01.07.1986 року по 31.07.1986 року за роботу у 30-км зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС збережену за основним місцем роботи тарифну ставку, підвищену на 100% за кожен календарний день - усього 264,12 крб., збережений за основним місцем роботи середньомісячний заробіток за кожний робочий день - усього 239,76 крб., оплату праці за фактично відпрацьований час згідно з розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964 - усього 575,10 крб., оплату праці у вихідні і святкові дні - усього 170,40 крб., граничний розмір премії, підвищений до 60% тарифної ставки на місяць згідно постанови Кабінету Міністрів УРСР від 10.06.1986 р. № 207-7 - усього 396,18 крб, премію, додану до суми заробітку, відповідно розміру якого призначається пенсія - усього 400,00 крб., а всього для призначення державної пенсії ОСОБА_2 за роботу у 30-км зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за період із 01.07.1986 року по 31.07.1986 року врахувати заробітну плату (без проведення виплати та стягнення страхових внесків і податків) в сумі 2045,56 крб. і надати довідку встановленого зразку для призначення пенсії із зазначенням в ній про вказані виплати.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Постанови ЦК КПРС від 07.05.1986 №524-156, Постанови Ради Міністрів УРСР від 10.061986 № 207-7, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс щодо розрахунку заробітної плати з підвищеної тарифної ставки на 100% та преміювання за перебування в зоні відчуження до 60% тарифної ставки - не мають імперативного характеру. За цими нормативними документами керівникам підприємств надавалося право оплачувати працю за підвищеними тарифними ставками та преміювати працівників, задіяних на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Безумовного підвищення тарифних ставок та преміювання не передбачалось. Тому підстав для застосування відповідачем зазначених нормативних документів для нарахування позивачу заробітної плати, немає.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, прохав його скасувати й ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував наявність постанов уряду та розпоряджень, які діяли у 1986 році і які є чинними на теперішній час, з яких були зняті грифи «Таємно» та «Для службового використання» (від 10 червня 1986 року №207-7, від 07.05.1986 року №524-156, від 05 червня 1986 року за № 665-159, постанова від 08 травня 1986 року за № 168-5, розпорядження № 1031 рс від 23 травня 1986 року, розпорядження № 964 рс від 17 травня 1986 року).
Так, апелянт послався на абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195, вважаючи, що нею в імперативному порядку передбачено оплату праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), у збільшеному розмірі (ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100% тарифної ставки), понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки, встановленої за останнім місцем роботи. Також апелянт вказав на імперативність норм постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43, відповідно до змісту яких премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання.
Апелянт вказав, що розрахунок заробітної плати для нарахування йому пенсії за виконані роботи, що виконаний ним, проводився на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7, постанов КМУ від 22.09.2004 року № 1240 та від 23.11.2011 № 1210.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції у повному обсязі дотримано вказані вимоги закону.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Відповідно до ст.49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про роботу на даному підприємстві, установі, організації з зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Судом першої інстанції, з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 1985 року по 2010 року працював електромонтером на підприємстві «Лубнитеплоенерго».
Встановлено, що з червня 1986 року по серпень 1986 року ОСОБА_2 був призваний на військові збори, приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Після виконання робіт на ЧАЕС він повернувся на попереднє місце роботи, де йому було виплачено заробітну плату в розмірі: за червень 1986 року - 651,74 крб., за липень 1986 року - 728,34 крб., за серпень 1986 року - 336,21 крб., всього - 1716,29 крб.
Порядок оплати праці військовозобов'язаних, призваних на військові збори за час знаходження на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у той період регулювався спеціальними нормативно-правовими актами: Законом СРСР «Про військовий обов'язок», Постановою ЦК КПСС, Президії ВР СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств та організацій зони Чорнобильської атомної електростанції», Постановою РМ УРСР, Української РРПС від 10.06.1986 року № 207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забрудненню навколишнього середовища», Постановою Держкомітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року №153/10-43, Розпорядженням РМ СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Розпорядженням РС СРСР від 23 травня 1986 року, згідно яких за цими особами за місцем роботи зберігався середній заробіток, належало до сплати 100% тарифної ставки, кратність та премія у розмірі до 60% у порядку, встановленому на підприємстві, установі, організації.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати № 964рс від 17 травня 1986 року з метою прискорення робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС дозволено керівникам міністерств і відомств, які приймають участь у ліквідації аварії, за погодженням з головою державної комісії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на вказаних роботах в 111 зоні небезпеки в п'ятикратному розмірі у порівнянні з встановленими діючим законодавством нормами, по 11 зоні - в чотирьох кратному розмірі і в 1 зоні - в трьохкратному розмірі.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР «Про порядок оплати праці і виплати одноразового заохочення по місцю постійної роботи» №1031 рс від 23 травня 1986 р. підвищення оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964, поширено на військовослужбовців, призваних на збори і безпосередньо зайнятих на ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р.№1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким визначено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються, виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленої у відповідні періоди за зонами небезпеки: у 111 зоні-5, 11-4, 1-3) . При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3 тис. карбованців. ( п.7, 8).
Як було встановлено судом, зазначені Порядку виплати були нараховані та виплачені позивачеві, про що йому було видано відповідну довідку встановленого зразка, до якої увійшла заробітна плата за роботу в зоні відчуження в 1986 році, для пред'явлення до пенсійних органів задля нарахування та виплати пенсії як інваліду 2 групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вказана довідка позивачем не оскаржувалась, а отже він фактично погодився з нею. На підставі цієї довідки він тривалий час отримує пенсію, з нарахованим розміром якої погоджувався. Не були предметом окремого оскарження і дії відповідача, який у свій час видав цю довідку.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Судом першої інстанції встановлено, що в ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» на підприємстві первинні документи щодо розміру виплати заробітної плати ОСОБА_2 у 1986 році не збереглися, так як закінчився строк їх зберігання. На зберіганні у підприємства знаходяться лише розрахункові відомості (книги) по заробітній платі, на підставі яких заявнику здійснено розрахунок по заробітній платі за роботу у зоні відчуження. Також, на прохання ОСОБА_2, був проведений розрахунок заробітної плати за повні місяці (липень 1986 року) участі у ліквідації аварії на ЧАЕС, відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 20.01.2012 № 535224, який показав, що із врахуванням кратності за дні роботи в зоні відчуження, сума за липень 1986 року становить 418,96 крб., що виявилось меншим від фактично одержаної заявником суми (728,34 крб.) за вказаний період.
Щодо твердження апелянта про те, що постановами Ради Міністрів УРСР, та постановами Президії верховної ради СРСР, Ради міністрів СРСР, розпорядженнями Ради Міністрів СРСР, з яких було знято грифи «таємно» та «для службового використання», передбачено імперативність норм про нарахування та виплату збільшеного (кратного) розміру заробітної плати, на підставі чого ним проведено розрахунок, що міститься у матеріалах справи, то воно є хибним, а висновок суду першої інстанції про їх диспозитивність є вірним.
Так, постановою Ради міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 10 червня 1986 року ща № 207-7 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забруднення навколишнього середовища», передбачено, право, а не обов'язок керівників міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року за № 964.
З огляду на відсутність імперативних норм у вказаних ОСОБА_2 законах та підзаконних актах та відсутності у відповідача (ненаданні позивача) належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України, виплати йому іншого (більшого) розміру заробітної плати за вказаний період 1986 року, колегія суддів не вважає вірним й зроблений позивачем розрахунок, з врахуванням якого він прохає видати йому довідку.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі: В.А. Чічіль
Судді: О.Ю. Кузнєцова
С.Ю. Мартєв
З оригіналом згідно: В.А. Чічіль