Справа № 539/2755/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1169/16Головуючий у 1-й інстанції Матвієнко В.М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
18 квітня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Панченка О.О.,
Суддів: Бутенко С.Б., Пікуля В.П.,
При секретарі: Зеленській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відновлення меж земельної ділянки, повернення земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що вона являється власником будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці, площею 526 кв.м. Проте, при обмірі земельної ділянки, який було проведено після її звернення до відділу Держкомзему з заявою про приватизацію, її розмір становив - 523 кв. м. Вважає, що відповідач самовільно, шляхом демонтажу та перенесення паркану на відстань 27 см зменшила площу її земельної ділянки, чим заподіяла їй майнову шкоду, що виразилася в умисному пошкодженні даху гаражу, паркану, консервації, яка знаходилася у погребі.
Просила суд, зобов'язати відповідача відновити межі між земельними ділянками № 34 та АДРЕСА_2, відповідно до розмірів встановлених у 1958 році - 526 кв.м., зобов'язати відповідача надати копії плану земельної ділянки, кадастровий план, виміри земельних ділянок спеціалістами по ділянці № 36 та повернути їй самовільно зайняту земельну ділянку у відповідності з її розмірами, встановленими у 1958 році, виконати попереднє рішення суду, спиляти дерево. Також просила, стягнути завдану моральну шкоду в розмірі 6000 грн., вартість робіт, пов'язаних з відновленням межі, вартість будівельних матеріалів, матеріальну шкоду в розмірі 3000 грн. в зв'язку з пошкодженням забору, даху гаражу, консервації та судові витрати.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відновлення меж земельної ділянки, повернення земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скразі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом усіх фактичних обставин справи, не надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи скаржника, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
При цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).
Як вірно встановлено судом, згідно договору купівлі - продажу від 3 липня 1997 року ОСОБА_2 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 523 кв. м.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідач є власником домоволодіння по АДРЕСА_2.
Між сторонами протягом тривалого часу існує спір щодо меж земельних ділянок.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов висновку, що вимоги заявлені позивачем були неодноразово предметом розгляду судів різних інстанцій, а отже останні є безпідставними.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, в 2009 році ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, який рішенням Лубенського міськрайонного суду від 15 квітня 2010 року задоволено частково та зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 у праві користування належною їй земельною ділянкою шляхом перенесення самовільно встановленого шиферного паркану. Рішення набрало законної сили (а.с.82).
Вказане рішення було виконано державним виконавцем ВДВС Лубенського МУЮ 22 червня 2012 року, про що свідчать акт та постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Натомість заявлені ОСОБА_2 вимоги про відновлення меж земельної ділянки, повернення земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди вже були предметом розгляду в судах різних інстанцій.
Так, в березні 2014 року ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування витрат, понесених на ремонт межової споруди, межових знаків, стягнення моральної та матеріальної шкоди. Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 13 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 листопада 2014 року та є чинним (а.с.92, 93-94).
17 червня 2014 року ОСОБА_2 зверталась з позовом до ОСОБА_3, управління Держземагенства у Лубенському районі, виконкому Лубенської міської ради про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 25 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Після перегляду рішення суду в суді апеляційної інстанції, апеляційну скаргу ОСОБА_2 було відхилено, рішення залишено без змін (а.с. 95-98).
Із перелічених судових рішень вбачається, що предметом їх розгляду були саме вимоги щодо відновлення меж земельної ділянки позивача, та відшкодувння у звязку з цим їй матеріальної та моральної шкоди, про що нею знову ставиться питання і в даному позові.
Враховуючи встановлене, колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку, що заявлені вимоги щодо відновлення межі земельної ділянки, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, відшкодування витрат, стягнення моральної та матеріальної шкоди є безпідставними.
В порушення вимог ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень, ОСОБА_2 не довела в чому саме полягає завдання їй моральної та матеріальної шкоди, а отже місцевий суд обґрунтовано відмовив в стягненні останніх за необґрунтованістю.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення постановлено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим не вбачається підстав для скасування або зміни судового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя:
Судді:
З оригіналом згідно.