Справа № 369/1846/16-ц
Провадження № 2/369/1450/16
Іменем України
21.03.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі Дуплій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Києво-Святошинський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Київській області про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням, -
У лютому 2016 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належить житловий будинок по вул. Залізнична, 80а в м. Вишневе. Вданому будинку зареєстровані і відповідачі. Але з 1982 року відповідачі добровільно залишили помешкання. За час відсутності відповідачі будинком не цікавляться, комунальні послуги не сплачують. Оскільки відповідачі не проживають без поважних причин тривалий час, причини відсутності є не поважними, тому просила суд визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинського району м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 80а.
У судове засідання позивачка не з'явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена. Подала суду заяву про розгляд справи в її відсутність. Просила задоволити позов.
У судове засідання ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник Києво-Святошинський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Київській області не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвали провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При розгляді справи судом встановлено, що 24 лютого 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір дарування житлового будинку по вул.Залізнична, буд. 80а, в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області. Відповідного до витягу №3097729 від 17 березня 2004 року проведена державна реєстрація права власності за ОСОБА_1
З будинкової книги вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ч. 4 ст. 156, ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина, діти і батьки.
Таким чином, відповідачка до моменту залишення будинку була членом сім'ї власника та мала право користування жилим приміщенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 Житлового кодексу України припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє колишніх членів сім'ї права користування займаним приміщенням.
За правилом ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
З матеріалів справи встановлено, що з 1982 року відповідачі виїхали з помешкання. З того часу вони не намагались вселитись до спірного житла та не проживали у спірному будинку.
Ст.ст. 47, 48 Конституції України гарантоване кожному право на житло, ніхто не може бути позбавлений житла.
Згідно ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.
За ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
П.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» визначає, що у справах про визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Факт не проживання з 1982 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 також підтверджується актами депутата Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 лютого 2016 року, 03 червня 2015 року.
Судом встановлено, що з 1982 року відповідачі не проживають у житловому приміщенні за адресою: Київська область, Києво-Святошинського району м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 80а, не мали перешкод в користуванні і спірним житловим будинком, своїх речей там не зберігають, житловою площею не цікавляться, витрати по його утриманню не несуть, дій які б свідчили про намір та бажання зберегти за собою право користування жилим приміщенням, не вчинили, з заявами про вселення на спірну житлову площу не звертались.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратили право користування спірним жилим приміщенням, добровільно залишивши спірне жиле приміщення і без поважних причин в ньому не проживали понад один рік, що відповідно до вимог ст.ст. 29, 405 ЦК України дає підстави суду визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користуватись житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинського району м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 80а, а тому позов цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання зняття з реєстрації не підлягають задоволенню та є передчасними.
Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Києво-Святошинський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Київській області про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням задоволити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинського району м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 80а.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуто Києво - Святошинським судом Київської області за письмовою заявою відповідачів протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.С. Пінкевич