Справа № 369/90/16-ц
Провадження № 2/369/869/16
Іменем України
01.03.2016 рокуКиєво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
за участі секретаря Дуплій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням, -
У січні 2016 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. У 2005 році його донька вийшла заміж за відповідача. Разом з тим спільне життя не склалось, їх шлюб був розірваний за рішенням суду у жовтні 2011 року. З того часу відповідач добровільно залишив помешкання. За час відсутності відповідач квартирою не цікавитися, комунальні послуги не сплачує. Оскільки відповідач не проживає без поважних причин тривалий час, причини відсутності є не поважними.
Тому просив суд визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
У судове засідання позивач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав. Просив задоволити позов.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвали провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При розгляді справи судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 25 липня 2002 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3.
З будинкової книги, довідки адресно-довідкового підрозділу територальног органу ДМС України УДМС України в Київській області від 21 січня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ч. 4 ст. 156, ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина, діти і батьки.
Таким чином, відповідачка до моменту залишення будинку була членом сім'ї власника та мала право користування жилим приміщенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 Житлового кодексу України припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє колишніх членів сім'ї права користування займаним приміщенням.
За правилом ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
З матеріалів справи встановлено, що у жовтні 2011 року його донька ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розлучились, відповідач виїхав з квартири. З того часу він не намагавсь вселитись до спірного житла та не проживав у спірній квартирі, не ніс витрати по його утриманню.
Ст.ст. 47, 48 Конституції України гарантоване кожному право на житло, ніхто не може бути позбавлений житла.
Згідно ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.
За ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
П.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» визначає, що у справах про визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Факт не проживання з 2011 року ОСОБА_3 також підтверджується актами депутата Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 листопада 2015 року.
Судом встановлено, що з 2011 року відповідач ОСОБА_3 не проживає у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_4, не мав перешкод в користуванні і спірним житловим будинком, своїх речей там не зберігає, житловою площею не цікавиться, витрати по його утриманню не несе, дій які б свідчили про намір та бажання зберегти за собою право користування жилим приміщенням, не вчинив, з заявами про вселення на спірну житлову площу не зверталась.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 втратив право користування спірним жилим приміщенням, добровільно залишивши спірне жиле приміщення і без поважних причин в ньому не проживав понад один рік, що відповідно до вимог ст.ст. 29, 405 ЦК України дає підстави суду визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користуватись житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, а тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.
Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуто Києво - Святошинським судом Київської області за письмовою заявою відповідачів протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.С. Пінкевич