18 квітня 2016 року м. Київ К/800/6976/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013
у справі №2а-1870/7066/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранспневматика»
до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень - рішень, -
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 14.08.2012 №0000151530 та №0000161530.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведена проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Укртранспневматика» з питань формування податкового кредиту за період з 01.01.2010 по 31.01.2010 з ФОП ОСОБА_2, з 01.02.2010 по 28.02.2010 з ФОП ОСОБА_3, з 01.11.2010 по 31.11.2010 з ТОВ «Полігон»,з 01.11.2011 по 31.01.2012 з ПП «Візит Торг», з 01.08.2011 по 31.08.2011 з ТОВ «ВТК «Окнополь», за результатами якої складено акт від 31.07.2012 №191/15/33486527.
Перевіркою встановлено порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Укртранспневматика» занижено суму податку на додану вартість за період з січень 2010 року , листопад 2010 року на загальну суму 357,00 грн., пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Укртранспневматика» завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість за період лютий 2010 року на загальну суму 111,00 грн., п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість за період серпень 2011 року, листопад - грудень 2011 року та січень 2012 року на загальну суму 87694,00 грн..
Дані порушення, на думку податкового органу відбулися через те, що угоди укладені з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, ПП «Візит Торг» та ТОВ «ВТК «Окнополь» не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними.
На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.08.2012 №0000151530, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2010 року, серпень, листопад-грудень 2011 року, січень 2012 року з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 131707,50 грн., в т. ч. сума завищення 87805,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 43902,50 грн. та №0000161530, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 535,50 грн., в т. ч. за основним платежем - 357,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 178,50 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Частиною 2 зазначеного підпункту встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Нормами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
При цьому, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Аналогічні норми містить Податковий кодекс України.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції
З правового аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір постачання №03/09 від 01.09.2009, згідно якого позивач у ФОП ОСОБА_2 придбав проволоку.
На підтвердження виконання договору щодо придбання у ФОП ОСОБА_2 товару у січні 2010 року на загальну суму 1107,00 грн. в т. ч. ПДВ 184,50 грн. позивачем надано копії платіжного доручення, видаткової накладної, податкової накладної, виписок банку, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, сертифікат відповідності.
Між позивачем та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір №3/09 від 12.01.2009 купівлі - продажу зварювальних матеріалів, обладнання та запчастин .
На підтвердження виконання договору щодо придбання товару у лютому 2010 року , товару на загальну суму 664,20грн., в т. ч. ПДВ 110,70 грн., позивачем надано копії платіжного доручення, видаткової накладної, податкової накладної, виписки банку, реєстр отриманих та виданих податкових накладних .
Між позивачем та ТОВ «Полігон» був укладений договір №214 від 05.01.2010 поставки товару зазначеного у специфікації №1, а саме: пульту, приймального блоку, джерела живлення.
На підтвердження виконання договору щодо придбання товару у листопаді 2010 року, товару на загальну суму 1030,00 грн., в т.ч. ПДВ 171,67 грн., позивачем надано копії платіжного доручення, податкової накладної, виписки банку, видаткової накладної, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, копію паспорту на товар .
Між позивачем та ТОВ «ВТК «Окнополь» був укладений договір №92 від 21.07.2011 поставки комплекту кувальної оснастки на горизонтально-кувальну машину ГВМ ВВ1134 .
На підтвердження виконання договору щодо придбання товару у серпні 2011 року, товару на загальну суму 36160,00 грн., в т. ч. ПДВ 6026,67 грн., позивачем надано копії специфікації до договору, платіжного доручення, податкової накладної, виписки банку, видаткової накладної, реєстр отриманих та виданих податкових накладних .
Між позивачем та ТОВ «ВТК «Окнополь» був укладений договір №92 від 21.07.2011 поставки комплекту кувальної оснастки на горизонтально-кувальну машину ГВМ ВВ1134 .
На підтвердження виконання договору щодо придбання товару у серпні 2011 року, товару на загальну суму 36160,00 грн., в т. ч. ПДВ 6026,67 грн., позивачем надано копії специфікації до договору, платіжного доручення, податкової накладної, виписки банку, видаткової накладної, реєстр отриманих та виданих податкових накладних .
Між позивачем та ПП «Візит Торг» був укладений договір №239 від 29.11.2011 поставки обладнання - горизонтально-кувальної машини ВВ1134 .
На підтвердження виконання договору щодо придбання товару у грудні 2010 року на загальну суму 81666,67 грн., позивачем надано копії платіжних доручень, податкових накладних, виписки банку, видаткових накладних, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, сертифікат відповідності .
Судами попередніх інстанцій встановлено, що транспортування по вищезазначеним договорам здійснювалося транспортом позивача, товар поставлявся та оприбутковувався на його складі, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних. Придбані товари були використані у власній господарській діяльності, для виготовлення та реалізації виробів на замовлення ТОВ «НВП «Квазар комплекс», ТОВ «Дніпровагонсервіс», ТОВ «Дніпротрансінвест», ТОВ «Металургійне торгівельно-виробниче об'єднання», що підтверджується наявними копіями лімітно-забірних карток, копіями інвентаризаційних описів, копіями договорів, копіями видаткових накладних, довіреностей, товарно-транспортних накладних, паспортами виготовленої продукції, додатком до Положення бухгалтерського обліку 2 «Баланс», звітами про фінансові результати .
Вищевикладене свідчить, що реальні наслідки угоди настали для вищезазначених сторін правочину, оскільки ними виконані умови укладеного договору, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, виписані з додержанням вимог п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.
Судами досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваними контрагентами, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, були платниками податку на додану вартість.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.
Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача про нікчемність правочину, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, а фактично спрямовані на переоцінку установлених судом обставин, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун