19 квітня 2016 року м. Київ К/800/64516/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2014
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014
у справі № 804/714/14
за позовом Приватного підприємства "Згода 06"
до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Згода 06» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Металургмонтаж», їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, лютий 2013 р., за результатами якої складено акт від 26.07.2013 №175/22-06/34513839, згідно висновків якого зафіксовано порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 663553,00 грн. з урахуванням уточнюючих розрахунків.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 №0001822203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 2219145,00 грн., з яких основний платіж - 1775316,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 443829,00 грн.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Матеріали справи свідчать, що 07.09.2007 між ПП «Згода 06» (замовник) та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Металургмонтаж» (генпідрядник) укладено договір будівельного підряду №2/09, відповідно до якого генпідрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами провести роботи з будівництва об'єкта «Універсальний склад», розташованого у Дніпропетровському районі на території Чумацької сільської ради згідно затвердженої проектно-кошторисної документації та графіку виробництва робіт у встановлений даним договором строк, а замовник зобов'язується надати генпідряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, приймати роботи та повністю оплатити вартість виконаних робіт та матеріалів у порядку та розмірах, передбачених даним договором та додатками до нього. Сплата підрядних робіт здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генпідрядника на підставі підписаних обома сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт.
На підтвердження здійснення умов даного договору, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського обліку, зокрема: довідки про вартість виконаних будівельних робіт (витрати); акти приймання виконаних будівельних робіт; розрахунки загальновиробничих витрат; підсумкові відомості ресурсів; податкові накладні.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги посилання податкового органу на висновки, викладені в акті перевірки від 25.07.2013 №101/22-06/34822498 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Металургмонтаж», оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.
Таким чином, враховуючи, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковими накладними, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний
Судді(підпис)І.В. Борисенко
(підпис)В.В. Кошіль