"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/30672/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
при секретарі Кальненко О.І.,
за участю представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.03.2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30.03.2015 року - без змін.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 з 06.09.1988 року по 28.02.1997 року працювалалаборантом хімічного аналізу лабораторії виробництва у Відкритому акціонерному товаристві «Радікал».
14.08.2014 року ОСОБА_3 звернулась до управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2.
Листом від 27.08.2014 року № 433/06/Л-4В управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва відмовило ОСОБА_3 у призначенні пенсії, мотивуючи тим, що при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах необхідно надати трудову книжку із оформленими належними записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про встановлення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи на підставі яких зазначена довідка. Крім того, повідомлено позивача, що надана ним довідка від 23.05.1997 року № 1231 не підкріплена результатами атестації робочих місць, що не дає права на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року № 41.
Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці дає підстави для висновку про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Даний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 10.09.2013 року (справа № 21-183а13) та від 19.05.2015 року (справа № 21-175а15).
Відповідно до статті 2442, Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Пунктом 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Пунктом 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
У матеріалах справи містяться довідки Відкритого акціонерного товариства «Радікал» від 23.05.21997 року № 1231 та від 27.11.2000 року № 461, з яких вбачається, що ОСОБА_3 06.09.1988 року по 28.02.1997 року працювалалаборантом хімічного аналізу лабораторії виробництва у Відкритому акціонерному товаристві «Радікал», що складає 8 років 5 місяців 25 днів. Професія, яку займала ОСОБА_3, входить до списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162. Згідно із наказом Відкритого акціонерного товариства «Радікал» від 24.10.1994 року № 502, атестація робочого місця проведена. Професія відноситься до списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відмовляючи у призначенні пенсії на пільгових умовах, управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва зазначило про те, що довідка від 23.05.1997 року № 1231 не підкріплена результатами атестації робочих місць, що не дає права на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки не підтверджено проведення атестації робочого місця позивачки, то відсутні підстави для призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було досліджено обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а саме не витребувано та не досліджено наказ Відкритого акціонерного товариства «Радікал» від 24.10.1994 року № 502, на який йдеться посилання в довідках Відкритого акціонерного товариства «Радікал» від 23.05.21997 року № 1231 та від 27.11.2000 року № 461, а також у позовній заяві та апеляційній скарзі. Даний наказ було надано лише суду касаційної інстанції.
Встановлення наявності чи відсутності факту атестації робочого місця позивачки є суттєвою умовою для виникнення у неї права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно із статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз