06 квітня 2016 року м. Київ К/800/52975/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Голубєва Г.К.,
за участю секретаря Загороднього А.А.
та представників сторін:
позивача - Комісаренка А.В.,
відповідача - не з'явились,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015
у справі № 826/7692/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У квітні 2015 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 № 0000101502, згідно з яким платникові зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 3 059 834 грн. із застосуванням 764 958,50 грн. штрафних санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 у задоволенні позову відмовлено. Постанову мотивовано відсутністю зв'язку витрат позивача за операціями з придбання та подальшої передачі в оренду спірного обладнання з господарською діяльністю Товариства.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що право платника на податковий кредит не залежить від фактичного використання придбаних основних засобів у господарській діяльності платника, а пов'язується саме з наявністю у платника наміру у такому використанні; наявні у справі докази, якими засвідчено передачу придбаного обладнання в оренду, підтверджують господарський характер цих операцій; за наявності документального підтвердження реальності виконання операцій з придбання Товариством транспортних засобів у товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобильный дом «Виктория» самі по собі правопорушення, допущені цим контрагентом у сфері оподаткування, не можуть впливати на оцінку добросовісності позивача як платника податків у цих операціях.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність і обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій і просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень, листопад 2014 року, оформленої актом від 14.02.2015 № 148/1-26-50-15-02-24190005.
Перевіркою не визнано право платника на податковий кредит з ПДВ (який було включено до розрахунку оспорюваної суми бюджетного відшкодування) за операціями з придбання Товариством виробничого обладнання у публічного акціонерного товариства «Сталь» (далі - ПАТ «Сталь»). За висновком податкового органу, факт перебування цього обладнання у виробничих приміщеннях, розташованих на території АТО, виключає можливість господарського використання цих активів, що, в свою чергу, виключає й право платника на податковий кредит за операціями з їх придбання.
Також Інспекція виключила з податкового кредиту Товариства суми ПДВ, сплачені у ціні придбаних автомобілів з посиланням на невиконання постачальником (товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дом «Вікторія») обов'язку з декларування та сплати відповідної суми податку до бюджету.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).
Досліджуючи обставини щодо дотримання платником наведених умов формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПАТ «Сталь», суди встановили, що за договором від 01.07.2014 № 33 позивач придбав у названого контрагента обладнання, яке знаходиться у виробничих приміщеннях постачальника у м. Луганську по вул. Фрунзе, 107Д; у подальшому позивач передав придбане обладнання в оренду ПАТ «Сталь» за договором від 29.09.2014 № 53.
Аналізуючи господарський характер названих операцій, суд першої інстанції підтримав правову позицію відповідача у справі, пославшись на рішення РНБО від 13.04.2014, яким визначено неможливість нормальної роботи юридичних осіб на території проведення АТО, а також на включення м. Луганськ до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-Р.
Втім суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно не погодився з такою правовою оцінкою обставин даної справи. Адже позивач не використовував придбане обладнання безпосередньо; господарський характер цього використання полягав в отриманні доходу у вигляду орендних платежів; перевіркою не встановлено, що фактично Товариство не одержувало орендної плати від ПАТ «Сталь». Власне ж порядок використання орендарем спірного обладнання у виробничій діяльності (у тому числі оцінка об'єктивної можливості такого використання з огляду на проведення антитерористичної операції на території м. Луганськ) підлягає встановленню при оцінці податкових наслідків цих операцій для ПАТ «Сталь» та не має правового значення для позивача.
Крім того, як вірно зазначив апеляційний суд, названим розпорядженням Кабінету Міністрів України обмежено діяльність органів державної влади, що не може розцінюватися як автоматичне обмеження діяльності суб'єктів господарювання.
Правильним є і висновок апеляційного суду по епізоду щодо формування Товариством податкового кредиту за операціями з придбання автомобілів. Адже, як вбачається з установлених судами обставин справи, реальність цих операцій підтверджується необхідними документами, а також фактом реєстрації позивачем придбаних транспортних засобів.
При реальності господарської операції факт невиконання контрагентом (товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Вікторія») обов'язку з декларування та сплати ПДВ до бюджету не є обставиною, що виключає обґрунтованість податкової вигоди платника податків - покупця. Вказаний факт не може бути проконтрольований платником, позаяк жодних передбачених законом прав на перевірку дотримання контрагентами податкової дисципліни у учасників господарської операції немає.
Відповідальність платника настає лише у разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій суб'єктів (юридичних або фізичних осіб), які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.
Втім зазначені обставини не було доведено податковим органом у даній справі.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком апеляційного суду про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судом апеляційної інстанції, а його висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
З відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 5846,40 грн., сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2016.
Керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 у справі № 826/7692/15 залишити без змін.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір в сумі 5846,40 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок шість гривень 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
Г.К. Голубєва