"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/51830/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Загороднього А.А.
та представників сторін:
позивача - Франскевич Ю.І.,
відповідача - Радової С.О.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція)
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015
у справі № 808/78/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "УКРПРОМЕКОЛОГІЯ" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У грудні 2014 року Товариство звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 № 0002202211, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 3 454 717,50 грн. (у тому числі 2 303 145 грн. за основним платежем та 1 151 572,50 грн. за штрафними санкціями).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015, позов задоволено.
Судові акти зі спору мотивовані тим, що позивач документально підтвердив витрати по сплаті ПДВ за господарськими операціями зі спірним контрагентом, тоді як Інспекція не подала належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача у сфері податкових правовідносин.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами не надано правової оцінки доводам податкового органу щодо відсутності у спірних постачальників об'єктивних умов для виконання розглядуваних поставок в адресу Товариства, нетиповості даного виду операцій для діяльності спірних постачальників, неможливості виконання задекларованих перевезень з урахуванням відстані перевезення, кількості поставленої сировини, які у сукупності спростовують реальність задекларованих платником операцій.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією було за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Бастіан-Груп» за червень, липень 2014 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «Нестіан Трейд» за червень, липень, серпень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Сан Телеком» за липень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Герикс» за липень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Міланто» за серпень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-БІЗ» за серпень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Коін» за квітень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю «ДЗПМ» за квітень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Груп ЛТД» за травень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Білд» за травень 2014 року та з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Укртрейд Груп» за серпень 2014 року, оформленої актом від 17.11.2014 № 170/22-11/31329313.
Під час перевірки Інспекцією зроблено висновок про безтоварний характер операцій з придбання позивачем товарів і сировини у названих контрагентів, що виключає право платником на податковий кредит за цими операціями. Мотивуючи вказаний висновок, податковий орган послався на установлені у рамках проведення контрольно-перевірочних заходів обставини щодо неперебування перелічених постачальників за місцезнаходженням, відсутності у них майна, основних фондів (у тому числі транспортних засобів, складських приміщень тощо), об'єктивно необхідних для виконання розглядуваних поставок; за твердженням Інспекції, фактична діяльність спірних контрагентів полягала у транзитному проведенні грошових потоків за номінально оформленими операціями. Також в акті перевірки відображено факт підписання первинних документів від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіан-груп» ОСОБА_4, який не був посадовою особою цього підприємства. Крім того, аналізуючи товарно-транспортні накладні (подані платником на підтвердження транспортування придбаного товару у процесі виконання спірних операцій), Інспекція зазначила про неможливість перевезення задекларованої кількості товару у відповідний проміжок часу (протягом одного дня) з урахуванням відстані між пунктами навантаження та розвантаження та обсягів залучених ресурсів для виконання цих операцій.
Порядок формування податкового кредиту з ПДВ для цілей податкового обліку визначений статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК).
Так, пунктом 198.1 статті 198 ПК передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що
податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.
Задовольняючи позовні вимоги, суди визнали належним доказом дотримання позивачем наведених законодавчих вимог по взаємовідносинам зі спірними постачальниками подані Товариством договори із специфікаціями, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення про оплату позивачем придбаного товару в безготівковому порядку.
Втім у даному разі з огляду на установлені податковою перевіркою обставини та доводи Інспекції, якими вона мотивує правомірність оспорюваного донарахування, формальне подання документів не є достатнім для підтвердження реальності виконання розглядуваних поставок в адресу Товариства саме задекларованими контрагентами.
У цій справі з'ясування реальності виконання зазначених операцій вимагало ретельного дослідження усього руху активу на шляху від виробника до кінцевого набувача (позивача у справі) із встановленням ступеня дійсної економічної участі спірних постачальників у такому русі, як-от наявність активу у задекларованих контрагентів на момент виконання операцій (із встановленням де зберігався товар, як і ким відвантажувався, транспортувався, передавався та приймався), за необхідності допитавши як свідків осіб, що безпосередньо брали участь у виконанні цих операцій.
Слід зазначити, що саме по собі придбання товару у посередника не утворює складу податкового правопорушення. У той же час зловживання у сфері податкового законодавства настає у випадку залучення до ланцюгової поставки контрагента-посередника, який не здійснює істотного впливу на фактичне переміщення активів, а, не виконуючи свою частину податкового навантаження, сприяє тим самим виникненню у покупця необґрунтованої податкової вигоди.
Суди не оцінили й доводів Інспекції про неможливість виконання протягом одного дня водієм ОСОБА_5 на автомобілі КАМАЗ (НОМЕР_1) перевезення значної кількості сировини із м. Києва до м. Запоріжжя та із м. Дніпропетровська до м. Запоріжжя з урахуванням ступеня віддаленості цих пунктів.
Також не отримали будь-якої правової оцінки у судах попередніх інстанцій доводи Інспекції про те, що поставка сировини (рутилового концентрату, нікелю концентрату тощо) не була притаманною діяльності задекларованих постачальників; і хоча суб'єкт господарювання не обмежений у виборі здійснюваних ним видів господарської діяльності, втім виконання даного виду поставок вимагає залучення значних обсягів ресурсів. Отже, судам слід було перевірити наявність у спірних постачальників фізичних та технологічних можливостей (власних або орендованих) для приймання та подальшої реалізації відповідного товару в заявлених обсягах.
Колегія суддів вважає за необхідне також зауважити, що у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
А відтак судам було перевірити наявність у ОСОБА_4 повноважень на підписання первинних документів від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіан-груп» з урахуванням того, що на час виконання спірних операцій він не являвся ані директором, ані головним бухгалтером цього товариства.
Оскільки прийняття рішення зі справи вимагає додаткового встановлення обставин цього спору, що відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків та прийняття правильного і обґрунтованого рішення по суті спору з урахуванням вказівок і висновків касаційного суду, викладених в цій ухвалі.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.
2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 у справі № 808/78/15 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько