14 квітня 2016 року м. Київ К/800/30536/15
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Єрьоміна А.В.(головуючий);
Кравцова О.В., Цуркана М.І.,
секретар судового засідання Вишняк О. М.,
за участю:
представник позивача Куліковського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області про стягнення заборгованості, -
У лютому 2015 року Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиконання вимог п.6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, а саме: не реєстрації за період з 1 січня 2014 року по 1 липня 2014 року своїх зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих громадян по ст. Городянка за вказаний період та не надсилань інформації про свої зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансового органу Бородянської районної державної адміністрації, стягнення з Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 1 січня 2014 року по 1 липня 2014 року в сумі 437464,72 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що підприємство в особі відокремленого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень, згідно діючого законодавства щодо пільг, компенсацій і гарантій протягом січня-червня 2014 року надавало послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станції Бородянка, що розташована у смт. Городянка Київської області.
Пільги передбачені Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», постановою КМ України «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування».
На виконання цих нормативних актів між сторонами укладено договір на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги.
Фактично, як зазначає позивач, надано послуг на суму 585464,72 грн., що було оформлено відповідними рахунками та актами, які надсилалися до відповідача.
Однак, не дивлячись на те, що фактично послуги надані, що не спростовано відповідачем, вказані акти не підписані та кошти не сплачені у повному розмірі з посиланням на відсутність фінансування. Відповідачем лише було відшкодовано збитки за пільгове перевезення у розмірі 148000 грн., а відтак залишається невідшкодованою сума у розмірі 437464,72 грн.
Як вважає позивач, обов'язок щодо відшкодування цих коштів покладений на відповідача вищезгаданим адміністративним договором та низкою нормативно-правових актів.
Відповідач, не реєструє зобов'язання у фінансовому органі районної державної адміністрації, не інформує про ці зобов'язання перед позивачем.
Враховуючи наведене, позивач просив задовольнити позов.
Постановою Окружного адміністративного від 6 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог п. 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, а саме: не реєстрації за період з 1 січня 2014 року по 1 липня 2014 року своїх зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих громадян по ст. Бородянка за вказаний період та не надсилань інформації про свої зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Бородянської районної державної адміністрації;
Стягнуто з Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 1 січня 2014 року по 1 липня 2014 року в сумі 437464,72 грн.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 3 січня 2014 року між Управлінням соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації (Платник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (Перевізник) укладено договір №20 про пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги (далі - Договір).
Договір регламентує взаємовідносини сторін щодо пільгового перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян, та порядок відшкодування коштів за їх перевезення у 2014 році.
Відповідно до п. 2.2. Договору, Перевізник зобов'язується здійснювати щоденне перевезення пільгової категорії громадян згідно із Законами України: «Про Державний бюджет України на 2014 рік»; «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; «Про основні засади соціального захисту ветеранів та інших громадян похилого віку в Україні»; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист»; «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»; «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до норм і тарифів.
Згідно із п. 2.3 Договору Перевізник зобов'язаний щомісячно до 05 числа наступного за звітним періодом надавати облікові форми, розрахунки сум фактично перевезених пільговиків за формою №2-пільга, в яких відображено надання пільг за місяць та акти звіряння розрахунків за формою №3-пільга.
Перевізник несе відповідальність за достовірність даних (за норми надання пільг та суми нарахування) в поданих до платника документах.
Відшкодування проводиться згідно законодавства «Про Державний бюджет на поточний рік» за рахунок субвенцій з державного бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян згідно кошторисних призначень на 2014 рік.
Відповідно до п/п 2.5.2 Договору, Платник зобов'язаний приймати акту звірки та розрахунки від Перевізника і підписувати їх.
Платник здійснює розрахунок з постачальником послуг (перевізником) на підставі отриманих від нього щомісячних звітів щодо наданих послуг та на підставі акту звіряння розрахунків за надані послуги (п. 3.2).
Термін дії Договору - з 3 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.
Із змісту, суті та призначення Договору вбачається, що він належить до категорії адміністративних договорів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, загалом вартість наданих послуг складає 585464,72 грн., а сума відшкодованих відповідачем збитків складає 148000 грн., а відтак залишається невідшкодованою сума у розмірі 437464,72 грн., що і складає суму, заявлену у позові. Відповідачем не надано доказів на спростування вартості послуг. Наявність спірної суми невідшкодованої заборгованості у розмірі 437464,72 грн. вбачається також із самостійно сформованого відповідачем акту звіряння розрахунків, копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи разом із супровідним листом №1269/02 від 14 квітня 2015 року.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з додатку до листа відповідача від 14 квітня 2015 року №1269/02, позивачем було перевезено наступну кількість пасажирів (пільговиків) та наступною вартістю: січень 2014 року: ПЕН-28970, ЛЧАЕС-432, ВВВ-3 осіб на загальну суму 104862,99 грн.; лютий 2014 року: ПЕН-28952, ЛЧАЕС-291, ВВВ-2 осіб на загальну суму 107988 грн.; березень 2014 року: ПЕН-32200, ЛЧАЕС-322 осіб на загальну суму 117410 грн.; квітень 2014 року: ПЕН-20693, ЛЧАЕС-124, ВВВ-4 осіб на загальну суму 101356,25 грн.; травень 2014 року: ПЕН-16399, ЛЧАЕС-44, ВВВ-4, Діти-15 осіб на загальну суму 63232,41 грн.; червень 2014 року: ПЕН-14732, ЛЧАЕС-98, ВВВ-4, Діти-8 осіб на загальну суму 90613,85 грн.
Частиною 5 п'ятою статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Згідно зі статтею 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг, зокрема, на виконання вказаної державної програми згідно додатку 7 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачена додаткова дотація з державного бюджету до обласного бюджету Київської області в сумі 69112,5 грн.
Відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256 (далі - Порядок № 256), фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Згідно з п. 3 Порядку №256, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг (п. 5 Порядку № 256).
Відповідно до п. 6 Порядку №256 у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, міст Києві та Севастополі.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів реєстрації додаткових зобов'язань, надсилання Управлінням фінансовому органу райдержадміністрації уточненої інформації у зв'язку із виникненням зобов'язань про фактично нараховані у поточному місяці суми та щодо необхідності компенсування пільг, наданих Залізницею відповідним категоріям громадян. Більш того, наведені обставини щодо не реєстрації додаткових зобов'язань визнаються самим відповідачем у запереченнях на позов.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не виконано вимоги п. 6 Порядку №256, не зареєстровано додаткові зобов'язання, чим порушено вимоги вищезгаданих нормативних актів, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно з положеннями пунктів 9, 10, 11 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16 грудня 2009 року на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.
Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.
Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.
Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
За відсутності врегулювання у чинному законодавстві особливостей укладення та виконання адміністративних договорів, до правовідносин сторін за адміністративним договором підлягають до застосування загальні положення ЦК України та ГК України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, на підставі якої виникають зобов'язальні правовідносини відповідної правової природи. Права та обов'язки сторін, обумовлені договором, складають його зміст і повинні дотримуватись сторонами.
За вказаним вище Договором на відповідача покладено обов'язок відшкодувати позивачу вартість перевезення по пільговим тарифам відповідних категорій громадян.
Невиконання відповідачем зобов'язань за договором про розрахунки за надані послуги по перевезенню було зумовлено відсутністю відповідного асигнування в необхідному розмірі.
Внаслідок цього позивач поніс витрати на пільгове перевезення, які не були йому відшкодовані всупереч умовам вказаного договору.
Між тим, сторони Договору зв'язані умовами його виконання, а право сторони на отримання виконання згідно договору підлягає захисту судом.
Як вірно зазначили суду попередніх інстанцій, відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою відповідно до вищевказаних Законів України, на що звертає свою увагу Верховний Суд України у постанові від 13 жовтня 2009 року №09/209 (справа за позовом ДТГО "Південно-Західна залізниця" до Міністерства освіти та науки України про стягнення заборгованості за пільгові перевезення), зазначивши при цьому, що будь-який договір незалежно від його правової природи повинен виконуватись.
В контексті наведеного та виходячи із змісту/умов Договору вбачається, що перевізник має перевозити всіх пільговиків, які до нього звернулися, та не має підстав для відмови у перевезенні пільговиків.
У договорі відсутні умови про обмеження загальної вартості послуг, які надаються перевізником пільговим категоріям громадян, як і відсутні докази подальшого повідомлення відповідачем перевізника про обмеження обсягу послуг, їх вартості та припинення у зв'язку з цим здійснення пільгових перевезень.
Як встановлено судом, позивачем надавалися відповідачу необхідний, нормативно-визначений обсяг документів, який не передбачав деталізацію послуг по кожній окремій особі, яка скористалася пільговим проїздом, у той же час відповідачем в поряду виконання обов'язку, визначеного частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не спростовано відомостей, наведених у первинних документах позивача щодо вартості наданих послуг, а тому суди попередніх інстанцій правильно вважають безпідставною заявлену відповідачем у запереченнях на позов вимогу про надання позивачем деталізації наданих послуг по кожному пільговику, оскільки наведене не передбачено вищезгаданими нормативними актами, а відповідач не позбавлений в межах виконання договірних зобов'язань контролювати хід надання послуг пільговим категоріям громадян.
Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного про обґрунтованість позовних вимог і в частині стягнення заборгованості.
Щодо доводів відповідача про проведення ним оплат в рахунок погашення спірної заборгованості та наданих до суду в контексті цього платіжних доручень, суд правильно зазначив, що отримувачем за вказаними платіжними дорученнями є СП «Енергозбут», тобто інша особа ніж позивач, а відтак вказані платіжні документи не є підтвердженням здійснення відповідачем на користь позивача оплати витрат на перевезення залізницею пасажирів.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: