13 квітня 2016 року м. Київ К/800/27966/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач), Швеця В.В., Штульман І.В.,
здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради (далі - УПСЗН) про визнання дій протиправними і зобов'язання встановити статус інваліда війни за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 квітня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2015 року,
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправними дії УПСЗН, допущені при відмови у встановленні йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення;
зобов'язати відповідача встановити статус інваліда війни з видачею посвідчення.
Посилався на те, що рішенням медико-соціальної експертної комісії йому встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Інвалідність встановлена безстроково, тому відповідачем безпідставно відмовлено у визнанні за ним статусу інваліда війни.
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 квітня 2015 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 3 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено.
У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і ухвали нове про відмову в позові. Вказує на те, що позивач не виконував обов'язки військової служби, при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення про час та місце слухання справи.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Перелік осіб, які належать до інвалідів війни, наведено у статті 7 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до пункту 1 частини другої цієї норми до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 з 19 серпня 1985 року по 30 листопада 1994 року працював вільнонайманим у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України на посаді слюсара - сантехніка. В період з 22 вересня по 2 листопада 1986 року, будучи відрядженим до військових частини НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , приймав участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи, за що отримав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. За висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії від 4 квітня 2011 року виявлені в позивача захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Виходячи із зазначених обставин та норм права, суди прийшли до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
Зокрема, за правилами частини другої статті 224 КАС України не може бути скасоване судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Представником відповідача не доведено, що апеляційним судом при розгляді справи не враховано докази, які могли вплинути на рішення суду першої інстанції і які не були предметом дослідження в суді першої інстанції.
Як зазначалося вище, до інвалідів війни відносяться не лише військовослужбовці, а й особи вільнонайманого складу, які стали інвалідами, в тому числі в наслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією Чорнобильської катастрофи. Фактичні обставини встановлені судами, свідчать, що позивач як вільнонаймана особа приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, став інвалідом 2 групи, захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Суд першої інстанції зобов'язав УПФ прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення.
Посилання на позасудовий розгляд цього питання є теж безпідставні
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради відхилити, а судові рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 квітня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: